Перемога демократів на проміжних виборах у США відкриває новий етап протистояння Дональда Трампа з Конгресом. І Україна може опинитися в центрі цієї боротьби. Демократи вже говорять про посилення санкцій проти Росії, відновлення військової допомоги Києву, новий пакет приблизно на 15 млрд доларів та зміну складу американської переговорної команди. По суті, вони хочуть не допустити, щоб Трамп домовлявся з Кремлем на власних умовах.
Втім, зміна розстановки сил у Конгресі ще не означає, що Вашингтон змінить курс. Трамп залишається президентом і контролює виконавчу владу, а отже, зберігає вплив на зовнішню політику та переговори з Москвою. До січня 2027 року, коли новий склад Конгресу розпочне роботу, у нього є час спробувати реалізувати власний план домовленостей із Путіним. Цей факт турбує не лише Україну, а й європейські столиці. Особливо на тлі розмов про так звану "велику угоду", яка може стосуватися не лише завершення війни, а й усієї системи безпеки в Європі.
Для України ситуація неоднозначна. Так, демократи готуються тиснути на Білий дім не лише через законодавство, а й за допомогою парламентських розслідувань. Їхню увагу можуть привернути послаблення санкцій проти Москви, повернення російського дизельного пального на міжнародні ринки та контакти американських переговорників із представниками Кремля. Також у Конгресі стане більше тих, хто виступає проти поступок Росії, але рішення Білого дому від цього нікуди не зникнуть. Чи зможе Конгрес стримати Трампа? Чи встигне президент домовитися з Путіним до того, як зміниться парламентська більшість? І як скористається Кремль цим перехідним періодом?
Своїми думками з цих питань в ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA поділився дипломат, надзвичайний і повноважний посол України Андрій Веселовський.
– Після перемоги демократів на виборах до Конгресу українське питання набуває дещо іншого звучання. Серед їхніх ініціатив – відновлення військової допомоги Києву, підготовка нового пакета на 15 млрд доларів, розслідування відключення Starlink та посилення санкцій проти Росії. Чи зміняться підходи адміністрації Трампа до України та Європи після поразки республіканців та втрати контролю над Конгресом?
– Коротка відповідь – ні. Зовнішню політику, оборону та безпеку в США визначає президент, а зараз це Дональд Трамп. Він не збирається відмовлятися від основних принципів своєї зовнішньої політики, викладених спочатку в програмних документах, а згодом у Стратегії національної безпеки. Тому підстав очікувати зміни курсу немає.
Пріоритети США розставлені досить чітко: на першому місці власна територія та найближче оточення, далі – Латинська Америка, Тихоокеанський регіон, Близький Схід і лише потім Європа. Відповідно, треба розуміти, яке місце відведено Європі. Напередодні міністр війни США Гегсет заявив, що Штати поступово відходитимуть від відповідальності за європейську безпеку. Це питання мають розглянути під час щорічного перегляду розміщення американських збройних сил за кордоном. Наприкінці року Вашингтон переглядає всю свою закордонну присутність: не лише чисельність військ, а й бази, фінансову допомогу країнам-партнерам та інші зобов'язання. Цього разу Європа ризикує фактично залишитися без американської підтримки.
Це не означає, що США перестануть підтримувати окремі європейські країни, які поділяють погляди Трампа. Наприклад, Польщу. Якби при владі в Угорщині залишався Орбан, вона також могла б розраховувати на таку підтримку. Але мова йде про окремі двосторонні відносини, а не про загальну систему безпеки. Той самий американський парасонтик, про який упродовж 70 років говорили у Вашингтоні та європейських столицях, стає дедалі менш надійним. Таким чином, зовнішня політика та політика безпеки США і далі визначатимуться проголошеними пріоритетами. України серед них немає. Вона не є членом НАТО, а Європейський Союз згадується в американській стратегії лише побіжно.
– Чи може Конгрес вплинути на цей курс?
– Його можливості обмежені. Конгрес контролює бюджет і може ухвалювати рішення щодо окремих політичних кроків. Але щоб подолати вето президента або провести рішення всупереч його позиції, потрібна підтримка двох третин законодавців.
Є ще одна важлива обставина: керівником апарату Білого дому більше не є Сюзан Вайлз. Її змінив Стівен Міллер, який дотримується ще більш жорстких поглядів, ніж сам Трамп. Те, що ми чуємо від президента, не завжди є його власними формулюваннями. Йому готують промови спічрайтери, а напрямок риторики значною мірою задає, зокрема, Міллер. Як керівник апарату він має великий вплив на те, які послання доходять до президента і що той у підсумку озвучує. Це не означає, що Трамп – маріонетка. У нього є власні інстинкти, але його переконують у певних речах, і він починає діяти відповідно до цих переконань. Так само його переконали, що США зможуть перемогти в Ірані, і він повірив у цей сценарій.
На щастя, політикою щодо Латинської Америки значною мірою займається Рубіо. Йому вдалося переконати Трампа не повторювати на Кубі сценарії, подібні до венесуельського чи, тим паче, іранського. Тому Куба поки зберігає цілісність і продовжує існувати як держава, нехай навіть її політична система далека від демократичної. Отже, підстав очікувати зміни американського курсу немає, якщо тільки з самим Трампом не стабілізується якась серйозна особиста катастрофа.
– Щодо Росії. Чи залишається зближення з Путіним одним із головних пріоритетів Трампа? Чи зможе Конгрес вплинути на ці рішення?
– Якщо Конгрес і зможе щось змінити, це буде тривалий процес, а його вплив буде точковим. Неможливо змінити політику Трампа чи його ставлення до Росії лише рішеннями законодавців. Ми можемо домовитися з Росією про енергетичне перемир'я, яке буде вигідним Москві та шкідливим для нас. Але це не змінить переконаності Путіна в тому, що Україна не повинна бути незалежною демократичною державою і що заради цього він готовий застосовувати всі наявні засоби.
Так само можна домогтися скасування конкретної домовленості – про дизельне пальне, тіньовий флот чи щось інше. Але спочатку доведеться подолати бюрократичний опір: відповідальні міністри та чиновники можуть затягувати виконання рішень або створювати для цього перешкоди. А навіть якщо один напрямок вдасться перекрити, замість нього відкриється інший. Заборонять одну схему – з'явиться інша, наприклад дозвіл на авіасполучення. І тоді почнеться нова боротьба – вже за те, щоб скасувати це рішення. Тим часом попереднє питання відійде на другий план.
Я не хочу сказати, що ситуація безвихідна. Вона може змінитися внаслідок серйозного провалу російської агресії – завдяки успіхам України, перевороту в Кремлі чи іншим непередбачуваним подіям, зокрема масштабній технологічній катастрофі. Інший варіант – серйозні потрясіння в самих Сполучених Штатах.
– Тобто успіх демократів на виборах фактично не дає особливих підстав сподіватися, що вони зможуть стримати проросійські ініціативи Трампа?
– Перемога демократів дає їм можливість налякати оточення Трампа перспективою: сьогодні ми перемогли на проміжних виборах, а за два роки можемо виграти президентські і тоді з вами розберемося. Саме цей тиск вони і збираються використати. Наприклад, чому демократи хочуть усунути Гегсета? Вважають його некомпетентним, агресивним і деструктивним. Тиск на нього – це спроба домогтися призначення іншого, більш професійного міністра оборони. І це лише один із напрямків. Демократи можуть знайти й інші точки, через які тиснутимуть на адміністрацію. Їхня мета – послабити вплив найбільш радикального оточення Трампа, змусити його діяти обережніше, а американську політичну еліту підвести до висновку, що трампізм був помилкою і її треба виправити. Водночас демократи дають зрозуміти тим республіканцям, які поділяють їхні погляди, що готові діяти разом.
Але Україна в цій боротьбі – лише один із приводів. Таким самим приводом можуть стати Іран, ставлення до Європи чи політика щодо Тайваню, відносини з Францією, Великою Британією, Канадою, Гренландією. А скільки ще є внутрішніх проблем – кадрові призначення, укази, ухвалені Трампом у перший день президентства, та інші рішення, які доведеться переглядати. Це і є головна мета демократів. Україна в цій боротьбі буде помітним, але не визначальним фактором.
– Ви згадали Гегсета. Зараз про його відставку все частіше говорять не лише демократи, а й республіканці. Чи може зміна керівника Пентагону вплинути на підтримку України? Якщо замість Гегсета прийде адекватніший міністр оборони, нам стане легше?
– Гегсет може піти, але його люди залишаться. І Колбі, і керівники департаментів, і командувачі військових напрямків. Так що люди Гегсета нікуди не подінуться. А якщо Стівен Міллер залишається правою рукою Трампа в Білому домі, то звідки чекати переходу до більш помірної та реалістичної політики? Підстав для цього немає.
– Але Конгрес уже говорить про нову допомогу Україні на 15 млрд доларів, перегляд санкцій проти Росії та контроль за Starlink. Чи може новий Конгрес хоча б за цими напрямками домогтися конкретних результатів?
– Це гра на перспективу. Але ми живемо сьогодні. Кілька днів тому була знищена Трипільська теплоелектростанція – важлива балансуюча потужність для енергосистеми Києва та інших великих міст. І що нам дасть правильний законопроєкт у Конгресі, який обговорюватимуть два-три місяці, а його наслідки ми відчуємо, можливо, лише за рік? Зараз йдеться про те, що відбувається сьогодні, а не про перспективу на п'ять років. Заяви демократів створюють іншу політичну атмосферу, але не здатні прямо зараз змінити наміри Трампа.
Подивіться, для чого відбувається зустріч в Абу-Дабі. Щоб під виглядом мирних переговорів погодитися на чергові вимоги Путіна. Чи можуть демократи цьому завадити? Чи здатні вони змінити позицію Віткоффа, переконати його говорити в Москві, Вашингтоні та Абу-Дабі щось інше, ніж те, що він говорить зараз? Ні, не здатні.
– Після Абу-Дабі важко очікувати будь-яких проривів. Віткофф напередодні зустрічі заявив, що сторони говоритимуть про безпеку Європи, нову архітектуру безпеки та шляхи до миру. Це фактично російська програма, яку озвучує Лавров. Її головний пункт – безпека Росії. Мовляв, спочатку треба вирішити це питання, а вже потім переходити до решти.
– А що сказав Кушнер? Для нього першим пунктом є припинення війни та бойових дій. А от у переліку українських пропозицій, як не дивно, я взагалі не побачив чіткої вимоги припинити бойові дії. Там йдеться про енергетичне перемир'я, повернення дітей, допомогу пораненим, обмін полоненими та інші гуманітарні питання. Але головного питання – припинення війни – фактично немає. Теоретично саме це і мало б стати головною темою переговорів в Абу-Дабі. Із чотирьох сторін лише Кушнер прямо називає припинення бойових дій першим пунктом. Якщо Віткофф і Лавров говорять про одне й те саме, а Україна не формулює чіткої альтернативи, це свідчить про те, що ми розуміємо: доведеться продовжувати воювати. За нинішніх обставин це, схоже, єдиний спосіб зберегти себе. І ситуація для нас не стабілізувалася. Умови, в яких перебуває Україна, з кожним днем ставатимуть складнішими. Росія це розуміє і свідомо нав'язує дискусію про загальну систему безпеки, в центрі якої мають бути інтереси самої Російської Федерації.
А що Москва розуміє під власною безпекою, ми вже знаємо. Це вимоги, висунуті в грудні 2021 року. Як розповів прем'єр-міністр Норвегії, Путін і досі дотримується тієї ж позиції: повернення до архітектури безпеки 1997 року, тобто фактичне виведення країн Центральної Європи з НАТО та ліквідація військової інфраструктури Альянсу в цьому регіоні. Ці вимоги абсурдні, небезпечні та неприйнятні. Але саме так мислить Путін, і він намагатиметься втілити їх у життя. І, що важливо, у нього для цього є і сила, і можливості. А Трамп фактично дає йому простір для таких дій.
– Наскільки раціонально Путін просуває цю ідею? Чи розуміє він, що позицію Європи теж доведеться враховувати?
– Європа проти, але проблема в тому, що єдиної позиції всіх європейських країн немає. Є окремі держави, а Європейський Союз як організація не здатний ухвалити загальне рішення з цього питання. Свою позицію можуть висловити Кая Каллас чи Марк Рютте, але зібрати всі 27 країн і узгодити спільну позицію, якої вони потім дотримуватимуться, практично неможливо. Завжди знайдеться хтось, у кого будуть заперечення. Це може бути Болгарія, Словаччина чи інша країна.
Водночас не варто перебільшувати роздробленість Європи. У питаннях, які безпосередньо стосуються її інтересів, вона здатна домовлятися. Наприклад, щодо бюджету, енергетики чи екології. Тут спільні інтереси очевидні, тому компроміс у підсумку знаходять. А от щодо Росії позиції принципово відрізняються. Німеччина вважає нинішню Росію ворогом і загрозою, тоді як Словаччина бачить у ній майбутнього партнера, від якого можна отримувати газ.
– Тобто Путіну і частково Трампу вдалося розколоти Європу?
– Ні, вона завжди була такою. Європа традиційно об'єднується навколо життєво важливих для себе питань. Але навіть загроза знищення незалежної демократичної України досі не стала для всіх європейських країн питанням власного виживання. Підтримувати Україну – так. Але воювати за неї – ні. Ось де проходить межа.
– Чи є у Трампа певне вікно можливостей – ці два місяці до початку роботи нового Конгресу? Чи потрібно йому встигнути реалізувати домовленості з Путіним, поки демократи не здобули контроль над обома палатами?
– Поспішати йому, звичайно, треба. На нього чекає чимало проблем: і питання Гегсета, і бюджетні видатки, і його демонстративні проєкти – тріумфальна арка, басейн, перейменування різних об'єктів. Усе це стане приводом для критики. Почнуться розслідування фінансових рішень, діяльності пов'язаних із ним компаній, бізнесу його родини.
Не варто забувати, що новий Конгрес, який збереться 3 січня, – це не просто зміна більшості. Приблизно 20% членів Палати представників уперше отримають свої мандати. Вони ще не знають одне одного, не мають досвіду роботи на загальнонаціональному рівні та поки представляють переважно інтереси своїх виборчих округів. Їхні пріоритети – конкретні проблеми виборців: транспорт, інфраструктура та інші місцеві питання. Виникає питання, як ці нові законодавці взаємодіятимуть із тими, хто вже працює в Конгресі, і чи зможуть вони сформувати єдину позицію. Те саме стосується і республіканців, хоча нових людей серед них буде менше. Тому треба закладати щонайменше три місяці, поки ця різнорідна група почне діяти як єдине ціле. У Трампа залишається достатньо часу, щоб спробувати реалізувати свої плани.
До речі, ми говоримо про можливу відставку Гегсета, але забуваємо, що його усунення зараз вигідне не лише демократам, а й республіканцям. Якщо вони зроблять це до 3 січня, нового міністра оборони призначатиме нинішній склад Сенату. Якщо після цієї дати, коли більшість уже буде в демократів, рішення залежатиме від нового складу Сенату. Тому Гегсет і демонструє, що не збирається добровільно залишати посаду. Він може скільки завгодно поводитися зухвало, але питання його відставки має й суто політичний вимір.
– Чи можливий певний політичний торг? Демократи готують розслідування за різними напрямками. Чи може Трамп піти на поступки в питаннях, пов'язаних із Росією, щоб демократи, зі свого боку, не доводили до кінця певні розслідування щодо нього, принаймні до завершення його президентського терміну? Чи може це стати предметом політичних домовленостей?
– Безумовно, політичний торг у США можливий. Але питання в тому, хто саме його вестиме і що стане предметом домовленостей. Чи залишаться на своїх посадах лідери демократів у Сенаті та Палаті представників – Чак Шумер і Хакім Джеффріс? Чи готовий Джеффріс домовлятися з іншими законодавцями про спільну позицію? Можливо, демократам потрібні зовсім інші поступки. Наприклад, щоб Трамп змінив політику щодо охорони кордонів, припинив переслідування мігрантів без документів або дозволив дітям латиноамериканців, які народилися за межами США, отримувати американське громадянство. Торгуватимуться передусім за те, що важливо виборцям конкретних політиків. Україна їм цікава, але не є пріоритетним питанням.
– А що змінює новий склад Конгресу для Путіна? Як саме він реагуватиме?
– Путін не змінюватиме свій курс. Він і далі тиснутиме на Україну. Якщо сьогодні атакує Трипільську станцію, завтра вибере іншу ціль.
– Тобто посилить тиск і атаки на Україну?
– Абсолютно. Це єдиний спосіб, який він зараз бачить і яким збирається користуватися. Його мета – знищити все в Україні, що живе, все, що рухається.
