Зустрічі в Осло за участю Володимира Зеленського, представників президента США та європейських партнерів мали дати відповідь на запитання, чи є на цьому етапі війни можливість знайти шлях до її припинення. Українська сторона говорить про прогрес, гарантії безпеки та відновлення обміну розвідданими зі США. Серед можливих варіантів обговорюють механізми, подібні до п'ятої статті статуту НАТО. Водночас у публічному просторі знову з'являються сценарії, згідно з якими припинення бойових дій може вимагати від України відмови від частини Донбасу.
Але справжня перевірка цих домовленостей відбувається в Кремлі, де мають відповісти на запитання: чи готовий Путін обговорювати реальне припинення війни, а не використовувати переговори для затягування часу та поступового зняття санкцій? Після переговорів із президентом України спецпосланець Дональда Трампа якраз і вирушив до РФ із завданням представити Володимиру Путіну пропозиції, які Вашингтон і Київ погодили за участю європейців. За підсумками чергової розмови Москва не демонструє готовності до поступмок.
Своїми думками з цих та інших питань ділиться Vesti-UA.net з посиланням на ексклюзивне інтерв'ю OBOZ.UA, у якому розповів український дипломат і політик Роман Безсмертний.
– Ще напередодні сторони обмінювалися різкими заявами, і здавалося, що продуктивного діалогу зараз бути не може, а тепер уже говорять про домовленості, узгоджений план і його передачу Путіну. Давайте розберемося, що насправді сталося в Осло. І американська, і українська сторони називають зустріч продуктивною. В Україні навіть заявили, що це була найкраща зустріч за останні кілька місяців. Але що стоїть за цими позитивними заявами? Що саме могли узгодити в Осло і чи здатні запропоновані умови змусити Кремль змінити свою поведінку?
– Я насправді повністю поділяю думку, що два дні тому переговори фактично вже були мертвими. Тоді можна було спокійно сказати, що Віткофф, Кушнер і Трамп – у металолом. І, в принципі, так можна було вчинити, великої трагедії від цього не сталося б.
– Звідки взялася ця реанімація і хто її забезпечив?
– Це держсекретар США Рубіо. Згадайте, як усе відбувалося цього року, коли з'явилися 28 пунктів. Ситуація була дуже напруженою. І тут з'являється Рубіо, збираються сторони, і замість первинного плану виникає вже 21 пункт. Починають рухатися далі, щось обговорювати, але напруга нікуди не зникає. Зараз відбувається телефонна розмова Рубіо з президентом Зеленським тривалістю 45 хвилин. І з'ясовується, що можна вирішити питання, що стосуються Starlink, Starshield та інших технологій, зокрема доступу до розвідданих і взаємодії з Міністерством війни, а також питання, пов'язані з Patriot.
Є й інша складова. До реанімаційної команди на чолі з Марком Рубіо приєднуються два досвідчені європейські дипломати – Йонас Гар Стьоре та Олександр Стубб. Свого часу обидва вони були міністрами закордонних справ своїх держав і мають значний дипломатичний досвід. Якщо подивитися на підсумковий брифінг, то можна було навіть за поведінкою учасників побачити, як Стьоре і Стубб намагалися утримувати президента України Зеленського у певних рамках. Згадайте хоча б запитання журналістки про Іран. Президент відповідає, що Україні відомо про постачання Росією озброєнь Ірану, а потім додає, що загалом ми багато чого не знаємо. Він розуміє, що може зайти на територію, з якої його щойно вивели за допомогою Стьоре і Стубба. Тому сприймайте це як своєрідні ін'єкції, які реанімують переговори.
– Переговори США та України пройшли добре й конструктивно, заявив прем'єр-міністр Норвегії. Про що ж сторони конкретно домовилися в Осло? Чи може тут бути щось принципово нове?
– Це все те, про що говорили вже протягом року. Процес відродили і поклали на торт своєрідну вишеньку – п'яту статтю НАТО. Саме ту модель, яку півтора-два роки тому пропонувала Джорджа Мелоні: якщо ви не хочете вводити війська, давайте переосмислимо п'яту статтю НАТО як основу гарантій безпеки для України. А що таке п'ята стаття? Ми з вами неодноразово розбирали це питання. У ній є положення, згідно з яким кожна країна самостійно визначає свою роль і формат участі у забезпеченні безпеки, якщо на одну або кілька держав нападає противник. Тому ще тоді виникла відповідна реакція президента України: давайте ухвалимо закон або підпишемо угоду, яка визначить, як саме цей механізм застосовуватиметься в нашій ситуації. Отже, домовилися про те, про що вже домовилися багато разів і що раніше відкидала Російська Федерація.
Не встигла ця ідея як слід оформитися, як із Москви вже пролунала відмова. Це додало ще один подразник до тієї ін'єкції, яку ввели Рубіо, Стьоре і Стубб. Ситуація начебто заспокоїлася, але виникає запитання: а що насправді змінилося? Нічого принципово не змінилося. Просто з'явилися люди, здатні тримати емоційних учасників у певних рамках, не дозволяти їм переходити на особистості та змушувати говорити дипломатичною мовою, яку далеко не всі можуть правильно розшифрувати.
– Але що конкретно стоїть за цією дипломатичною мовою?
– Документ, який продемонстрував Віткофф за підсумками переговорів в Осло, призначений для Європи та України. Це сигнал для нас, щоб ми продовжували обговорення, проводили наради в Європі. Україна сприймає ці папери як ознаку відновлення переговорного процесу. Але в Санкт-Петербурзі їх нікому не показуватимуть, тому що відповідь там відома заздалегідь.
Ситуація така: американська делегація була в Санкт-Петербурзі, де відбулася зустріч із Путіним і Дмитрієвим. Побіжно зрозуміло, що там задіяли всі інструменти КДБ-ФСБ, щоб знайти спосіб і далі утримувати Трампа на потрібній траєкторії. Потрібно зробити так, щоб він не зійшов із цієї колії, адже він непередбачуваний: сьогодні нападає на Україну, а завтра невідомо, що скаже. Європа фактично зруйнувала весь цей процес, який ще тиждень тому здавався реальним. Але людям потрібно щось говорити, адже наближається третє листопада, і для Трампа це критично важлива дата. Він ще спробує вплинути на результати третього листопада, але помиляється. Вже нічого не змінить: він отримає те, на що заслуговує. Проте сам переговорний процес продовжиться. І ця зустріч дала Трампу можливість говорити, що якщо не в листопаді, то в грудні сторони все ж домовляться.
Є й другий момент – Віткофф їхав у РФ займатися бізнесом. І тут є один нюанс, на який варто звернути увагу, – відсутність Кушнера. Його хвороба викликає запитання. Якби він прибув до Санкт-Петербурга, це могло б свідчити про те, що його відсутність у Женеві справді була пов'язана зі станом здоров'я. Але він не з'явиться і в Санкт-Петербурзі, а це означає, що для Трампа до третього листопада, а можливо, і пізніше, ця бізнес-тема вже неактуальна.
– Неактуальна чи неможлива?
– Я згоден, ви точніше підібрали слово. Вона неможлива до третього листопада, тому що в Конгресі та Сенаті почнуть обурюватися: мовляв, Трамп уже зовсім продає інтереси Америки.
– Зустріч в Осло – кому вона була потрібнішою, Трампу чи Зеленському? Чи вона мала погасити конфликт, який спалахнув і лише посилився останніми днями?
– Перш за все, вона потрібна саме Трампу. Він бачить, що ситуація під ним буквально палає і може закінчитися для нього дуже погано. Тому насамперед цей фактор потрібен для його порятунку. Всі чудово розуміють, що з Трампом і його Америкою, можливо, доведеться прощатися. Допомоги не буде, зате будуть лише приводи та розчарування. Останні події це ще раз підтвердили. Невипадково зараз все голосніше лунають заяви європейських лідерів – Каллас, Мерца, Рютте. Європа готова взяти на себе відповідальність, якщо Сполучені Штати відійдуть у сторонку. Власне, про таку перспективу розумні американські аналітики писали ще десятиліття тому. Тому те, що сталося, я не можу оцінити ні як регрес, ні як прогрес. Це звичайні політичні маневри, суть яких полягає в тому, що Трамп намагається врятувати себе. Він не думає ні про Республіканську партію, ні про Сполучені Штати. Він рятує себе, оскільки розуміє, що на нього чекають серйозні політичні наслідки.
Вже очевидно, що демократи мають шанси отримати контроль над Палатою представників і, цілком імовірно, домогтися більшості в Сенаті. Якщо це станеться, вони фактично зв'яжуть Трампу руки. Він може провести залишок свого терміну в ролі так званої куцої качки, причому з дуже обмеженими повноваженнями.
– Але щось він усе ж зможе зробити, президент у США володіє великими повноваженнями.
– Майже нічого, адже його рішення блокуватимуть, а деякі з них можуть скасувати. Конгрес володіє відповідними повноваженнями. Мене турбує лише одне: між Трампом і Конгресом може спалахнути відкритий конфликт із залученням окремих штатів. Це здатне призвести до серйозного внутрішнього протистояння, аж до громадянської війни. Такого сценарію не можна виключати, адже вже зараз помітно, що Трамп готує свій авангард до вуличного протистояння. Його поїздки та публічні виступи – це не просто спроби заручитися політичною підтримкою. Він формує середовище для майбутньої боротьби, зокрема для повторення заяв про фальсифікації. Показовою була ситуація в Техасі: після виступу Трампа підтримка одного з політиків, про якого йшлося, впала на шість відсотків. Тому тут теж варто розуміти, що Трамп готує своїх прихильників до можливого протистояння. Отже, саме йому цей саміт був потрібен найбільше.
Що стосується України, то тут важливо зрозуміти, чи вдасться і надалі вирішувати питання постачання ракет PAC-3 для комплексів Patriot, ракет-перехоплювачів, розвідданих і балістики. Це фактично єдина частина співпраці, яка ще залишається актуальною. Багато питань уже прояснили, і тепер особливо важлива тема попередження про запуски балістичних ракет.
– Чому Дональд Трамп безпосередньо напередодні зустрічі в Осло та візиту до Санкт-Петербурга настільки відкрито стає на бік Росії? Він заявляє, що Україна сама повинна захотіти завершити війну, особисто тисне на Зеленського, нагадує про американські витрати і попереджає, що без угоди ситуація тільки погіршуватиметься. Чому американський президент обирає саме такий тон у цей момент? Це спроба посилити тиск на Київ перед можливими домовленостями з Путіним чи свідчення того, що Вашингтон уже схиляється до російських умов завершення війни?
– Тут зійшлися всі обставини. Трампу важливо знайти винного в тому, що в Сполучених Штатах зростають ціни та посилюється інфляція. Адже це прямі наслідки двох факторів: його агресивної, непродуманої зовнішньої політики та митно-тарифної політики. Я давно згоден з американськими економістами, які стверджують: якби не ці два фактори – безрозсудна зовнішня політика та непродумані митні тарифи, то в багатьох інших питаннях Трамп діяв би приблизно так само, як свого часу Рейган. Вони знизили соціальне навантаження на бізнес і економіку, і це дозволило економіці розвиватися.
Насправді чесна і моральна людина на місці Трампа давно зрозуміла б, що припустилася серйозних помилок. Але Трамп не з тих, хто здатен визнати власну неправоту. Він знову і знову повторює одні й ті самі тези, намагаючись переконати себе, що в усьому винна Україна. Знаєте, вже всі, кому не лінь, написали, що зростання цін на енергетичному ринку пов'язане з війною та загальною нестабільністю на нафтовому ринку. Але президент США переконує себе, що винна Україна, що причиною стали українські атаки на російські нафтопереробні заводи. Всі розуміють, що це не так, але він продовжує повторювати цю тезу. Потрібно розуміти, що Трамп певною мірою нагадує Путіна. Пам'ятаєте, що казала Меркель? Він живе у власній шкаралупі, вибудовує власну філософію і логіку та інтерпретує події так, як йому зручно.
– Трамп знову згадує якогось російського генерала, який нібито заблукав в українських полях після того, як його танки застрягли. Хтось знову повертає його до цієї теми. Це ж просто якийсь абсурд.
– Путін і Трамп набагато більше спілкуються, ніж ми думаємо. Це по-перше. А по-друге, навколо Трампа сформувалася ціла зграя людей, з якими безпосередньо контактує оточення Путіна. Це люди, які постійно нашіптують йому певні речі. Саме вони й вносять цю нісенітницю "про генералів, тисячу танків, три години до Києва" тощо. Йому вже 80 років. Йому б дітям казки на ніч читати, а не бути президентом Сполучених Штатів Америки. Американцям це теж уже важко сприймати. Нехай говорить що хоче. Нам треба робити свою роботу, а не прислухатися до кожної його заяви.
Тут є один дуже цікавий момент. Соціальні мережі буквально заповнили повідомлення, які поширюють китайські та російські джерела і які спрямовані на дискредитацію Трампа. Вони створюють для нього настільки некомфортну ситуацію, що це може втягнути Америку у внутрішній конфлікт. Якщо це так, то вони продовжують тиснути на Трампа, створюючи умови, за яких зможуть використовувати його як інструмент тиску на Україну. Послаблення Трампа відбувається, зокрема, через те, що він усе більше рухається у фарватері російської та китайської політики.
Недарма саме зараз знову з'явилася ідея тристоронньої зустрічі. По суті, це новий Мюнхен. Але чомусь її підносять як Ялту, тобто зустріч переможців. Над ким вони здобули перемогу? Яке зло перемогли Трамп, Путін і Сі Цзіньпін, щоб тепер влаштовувати нову Ялту? Вони хочуть організувати Мюнхен, але треба розуміти: Україна – це не Чехословаччина, а Зеленський – не Бенеш. Україна не погодиться на те, щоб її долю вирішували за її спиною.
– Наскільки триваючий тиск Трампа на Україну і Зеленського може бути пов'язаний не стільки з ударами по російських нафтопереробних заводах, скільки з його бажанням продемонструвати хоч якийсь результат, який йому потрібен до виборів у Конгрес?
– Трамп знає, і сам це визнавав, що Конституція України не допускає такого маневру, як передача територій у запропонований спосіб. Він це розуміє. Але, незважаючи на це, продовжує атакувати Україну і заявляти, що такі сценарії можливі. Більше того, йому починають підігрувати навіть окремі журналісти
