Вперше астрономи стали свідками того, як гігантська екзопланета драматично зникла з поля зору. Однак вони не турбуються про це, пише Popular Science.
Зазначається, що екзопланета TOI-2535 b, яку прозвали "гарячим Юпітером", розташована на відстані близько 1 000 світлових років від Землі. Вона не випарувалася в космічному вакуумі.
За словами вчених, гравітаційне тяжіння з боку близького сусіда TOI-2535 b змусило екзопланету коливатися на своїй орбіті в результаті тієї ж динаміки, яка лежить в основі сонячних і місячних затемнень.
"Ми уявляємо собі Вселенную як годинниковий механізм, де все відбувається за правилами, але це не так. Якщо в системі кілька планет, вони можуть впливати на орбіти одна одної", - заявив Самуель Ї, астроном із Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі (UCLA) та співавтор нового дослідження.
У виданні зазначили, що астрономи вперше почали вивчати TOI-2535 b у квітні 2019 року за допомогою космічного телескопа TESS. Цей телескоп здатний виявляти нові планети, фіксуючи ледь помітні зміни яскравості зір.
Вчені поділилися, що в певному сенсі TOI-2535 b нагадує найбільшу планету нашої Сонячної системи, але вона розташована ще ближче до своєї зорі, ніж Меркурій до нашого Сонця. У той час як Меркурій здійснює повний оберт за 88 днів, TOI-2535 b робить повний оберт раз на 8,25 дня.
Під час спостережень за TOI-2535 b вчені звернули увагу на те, що транзити "гарячого Юпітера" не відбувалися за регулярним графіком. Натомість коливання яскравості екзопланети могли наставати на шість годин раніше або пізніше, ніж прогнозувалося.
Дослідники вважають, що TOI-2535 b не самотня. Насправді у цієї планети є неймовірно близький сусід-газовий гігант зі порівняно нахиленою орбітою. Взаємодія цих двох планет змушує їх, по суті, коливатися, як пару вовчків, у результаті чого вони зрештою вибивають одна одну з вирівнювання.
Сонячна система може розпастися набагато швидше
Раніше вчені заявили, що Сонячна система може втратити стабільність значно раніше, ніж прогнозувалося. Згідно з новою роботою вчених Каліфорнійського технологічного інституту, зовнішні планети можуть зійти зі своїх орбіт приблизно через мільярд років після перетворення Сонця на білого карлика.
Астроном Костянтин Батигин та його команда провели 672 комп'ютерні симуляції й виявили механізм, який раніше недооцінювали. Вчені з'ясували, що наприкінці свого життя Сонце перетвориться на червоного гіганта і скине зовнішню оболонку. Ймовірно, цей процес відбуватиметься не рівномірно, а приблизно у вигляді 4600 окремих викидів. Маса кожного такого викиду становитиме близько однієї десятитисячної початкової маси Сонця.
