План президента США Дональда Трампа щодо швидкого знищення ядерних амбіцій Ірану за чотири тижні зазнав фіаско. Затяжна війна спричинила стрибок цін на нафту та загрожує обвалом рейтингів американського лідера напередодні проміжних виборів до Конгресу.
Про це йдеться у статті The Telegraph.
Початково військова операція США проти Ірану розраховувалася на короткий термін — приблизно чотири тижні. Передбачалося, що швидкий і потужний удар зруйнує ядерні амбіції Тегерану та змусить режим піти на поступки. Однак уже на п’ятому тижні ситуація має інший вигляд: Білий дім шукає способи завершити конфлікт, який спричинив значно більші економічні наслідки, ніж очікувалося.
Перед початком ударів по Тегерану Трамп демонстрував впевненість у швидкому успіху. Після того, що його радники називали «винятковим військовим успіхом» — операції із захоплення венесуельського лідера Ніколаса Мадуро — у Вашингтоні розраховували, що Іран не витримає тиску.
Стратегія видавалася простою: завдати блискавичного удару, після якого Іран буде змушений погодитися на умови США.
Війна в Ірані — негативні наслідки для США та світу
Втім, розвиток подій виявився протилежним. Іран не лише вистояв, а й, скориставшись ракетними атаками та впливом на держави Перської затоки, переніс фокус на Ормузьку протоку, фактично заблокувавши один із найважливіших морських маршрутів у світі. Водночас контроль над запасами урану залишився в руках іранської влади.
На цьому тлі різко здорожчала нафта, великі аеропорти почали готуватися до можливого дефіциту пального, а для президента США зростають ризики як економічних втрат, так і падіння рейтингу в політично чутливий період.
«Вони недооцінили ситуацію, їх здивувала реакція Ірану. Питання в тому, чи їх це хвилює? Схоже, глобальні економічні наслідки їх не цікавлять — їх турбує внутрішній ефект. Якщо вони зможуть контролювати нафту, це можна буде подати американцям як перемогу, як це було з Венесуелою», — зазначив дипломат із країн Перської затоки.
США переглядають цілі війни проти Ірану
Перед Трампом стоїть непростий вибір. З одного боку — подальше загострення, яке може втягнути США у масштабну війну та спровокувати глобальну економічну кризу. З іншого — відступ, що суперечить його політичному стилю та може бути сприйнятий як слабкість.
Пентагон уже має плани тривалої військової операції, включно з ударами по стратегічних об’єктах, таких як острів Харк — ключовий центр експорту нафти Ірану — та цілях поблизу Ормузької протоки. До регіону вже перекинули 31-й експедиційний підрозділ морської піхоти чисельністю близько 2200 військових.
Очікується також підсилення — зокрема 11-го підрозділу морської піхоти та приблизно 3000 десантників із 82-ї повітряно-десантної дивізії, які спеціалізуються на швидких штурмових операціях і захопленні ключової інфраструктури.
Водночас така кампанія потребуватиме значних ресурсів і, ймовірно, призведе до втрат, що змушує адміністрацію шукати варіанти стримування ескалації.
За інформацією джерел, у Білому домі вже переглядають цілі операції. Трамп допускає можливість завершення війни навіть без повного розблокування Ормузької протоки, що фактично означає збереження іранського впливу на цей маршрут.
Водночас він дедалі більше перекладає відповідальність за безпеку судноплавства на союзників по НАТО, зокрема на Велику Британію.
Попри жорсткі заяви президента США, тон комунікації його адміністрації почав змінюватися. У понеділок речниця Білого дому Керолайн Левітт уже не назвала відкриття протоки головною умовою завершення війни.
«Повне відкриття протоки — це те, до чого ми прагнемо, але основні цілі операції вже чітко визначені для американського народу головнокомандувачем», — заявила вона.
Занепокоєння союзників Трампа через війну з Іраном
Водночас ключовою проблемою залишається відсутність реальних переговорів. Трамп говорить про «серйозні дискусії» з «новим і більш поміркованим режимом у Тегерані» за участю Пакистану, однак Іран це заперечує.
Необхідність миру усвідомлюють навіть деякі з найвідданіших прихильників президента США.
«Наші „союзники“ залежать від протоки як від життєво важливого маршруту постачання енергії — але вони не мають ані сил, ані бажання втрутитися. Те, що вони фактично не долучаються, лише починає доходити — це жахливе зрадництво, і американський народ це добре розуміє», — сказав колишній головний стратег президента Стів Беннон.
Тим часом Іран продовжує використовувати свою здатність до затяжної війни, чинячи тиск на енергетичні ринки та створюючи ризики подальшої нестабільності.
«Для іранців, що довше триває ця війна, то краще. Вони можуть вийти з конфлікту з більшими вимогами», — зазначив дипломат із країн Перської затоки.
Схожу оцінку дають і британські чиновники: якщо раніше Тегеран був більш схильний до компромісу, то тепер відчуває впевненість у своїх позиціях.
Попри заяви Вашингтона, стан переговорного процесу залишається невизначеним. Натомість економічні наслідки вже очевидні: ціни на нафту стрімко зростають, а рівень підтримки президента падає.
На 32-й день конфлікту вартість нафти Brent досягла 118 дол. за барель — це на 59% більше, ніж рік тому. Рейтинг схвалення Трампа знизився до 36% (проти 40% тижнем раніше), і лише чверть американців позитивно оцінюють його дії щодо вартості життя.
Для президента, який традиційно уважно стежить за власними рейтингами, це може стати сигналом до швидшого завершення війни, ніж планувалося спочатку.
