Король хаосу: чим за рік при владі найбільше запам'ятався найскандальніший президент США

Україна

Увесь 2025 рік минув під знаком прагнення Трампа стати головним світовим "миротворцем". Він щодня заявляв про намір "зупинити війну" між Росією та Україною, а також критикував попередника Джо Байдена. "Якби я був президентом США, ця війна ніколи б не почалася", – цю фразу Трамп за рік повторив сотні, якщо не тисячі разів.

Президент США також постійно хвалився своїми дружніми стосунками з російським диктатором Володимиром Путіним. США активізували дипломатичні контакти з Москвою, задля досягнення "невеликої угоди". Апогеєм став офіційний візит Володимира Путіна на Аляску у серпні 2025-го року, та червона доріжка, яку розстелили перед російським диктатором.

Україно-американські відносини за рік пережили дуже багато чого. Найнижча точка – скандал в Овальному кабінету 28 лютого, під час візиту Зеленського до Вашингтона. Тоді ж США вперше за час великої війни призупинили свою підтримку України.

Згодом скандал вдалося зам'яти, відносини між Києвом та Вашингтоном потеплішали. Але американська підтримка перейшла у комерційний формат, адже Трамп обіцяв більше "не платити за війну в Україні".

Наполегливі зусилля Трампа нарешті звести Зеленського та Путіна за столом переговорів та укласти мирну угоду поки не принесли відчутних результатів. Трамп і далі продовжує розповідати про своє "розчарування" як Україною, так і країною-агресором.

Дедлайн в "24 години", за які Трамп перед виборами обіцяв завершити російсько-українську війну, перетворився зразу на тижні, згодом на місяці, аж поки президент США в принципі відмовився від будь-яких конкретних термінів. Як зізнається тепер Трамп, він відверто недооцінив, наскільки складним для нього виявиться "українське питання".

Канада та Гренландія

Президент Трамп неодноразово і різко критикував традиційних американських союзників, проте деякі країни удостоїлися особливої уваги.

Навесні 2024-го американський президент виступив із цілим списком претензій на адресу Канади, які стосувалися питань торгівлі, міграції і безпеки.

Паралельно, Трамп та його прихильники активно спекулювали на ідеї приєднання Канади до США в якості "51 штату". Кампанія набула такого розголосу, що викликала офіційну реакцію з боку канадського уряду, стосунки між США та їх північним сусідом стали дуже прохолодними. Від прямих територіальних претензій Білий дім з часом відмовився, але відносини вже було зіпсовано.

Згодом на порядку денному Трампа з'явилась Гренландія, яку Трамп теж вирішив "приєднати". Трамп запевняв, що острів потрібен США задля безпеки.

На декілька місяців Трамп про Гренландію "забув", але з нового 2026 року взявся за острів з потрійним ентузіазмом. Трамп наполягає на американських претензіях, публічно ставить під сумнів данський суверенітет над островом та погрожує тарифами європейським країнам, у випадку якщо вони будуть противитись політиці США.

Агресивні територіальні претензії, які протягом року озвучувала американська адміністрація, підірвали довіру до США як гаранта світового порядку. Американські союзники змушені дистанціюватися від непередбачуваного Трампа і шукати альтернативних партнерів.

Близький Схід

Вже в січні-лютому минулого року адміністрація Трампа підтвердила незмінність стратегічного партнерства з Ізраїлем і збереження військової допомоги без додаткових умов.

США продовжили постачання озброєнь і боєприпасів, а також систем протиракетної оборони. Президент Трамп активно долучився до процесу врегулювання конфлікту у секторі Газа запропонувавши свій власний "план миру". План серед іншого, передбачав створення Ради миру, яка б займалася врегулюванням міжнародних конфліктів, а очолювати її мав би особисто Трамп.

Зараз американський президент активно розсилає запрошення, пропонуючи світовим лідерам долучитися до Ради миру за "символічний" внесок у 1 мільярдів доларів.

Чинна адміністрація також посилила тиск на Іран, запровадивши нові економічні обмеження та підтримуючи удари Ізраїлю по іранській військовій інфраструктурі. У червні США приєдналися до скоординованих разом з Ізраїлем повітряних ударів по іранських ядерних об’єктах.

Зокрема, був атакований іранський ядерний об'єкт Фордо – один з ключових елементів іранської ядерною програми. Сполучені Штати також неодноразово погрожували, що за потреби здатні знищити іранський правлячий режим. під час останніх протестів в Ірані Трамп спершу публічно обіцяв, що американська підтримка "вже в дорозі" – але згодом відмовився від активних дій, по суті, лишивши протестувальників напризволяще.

Венесуела

Латиноамериканська країна зайняла помітне місце у списку пріорітетів політики Трампа. США не визнавали Ніколаса Мадуро легітимним президентом Венесуели і звинувачували його в сприянні міжнародній наркоторгівлі.

Під приводом боротьби з наркотрафіком, у серпні 2025 року США почали силові акції проти латиноамериканських картелів, які перевозили наркотики через Карибське море. Після цього США розпочали масштабну військову операцію, фактично встановивши морську блокаду Венесуели.

Протягом кількох місяців американські війська затримували човни та нафтові танкери, які виходили з портів Венесуели. Зрештою, під кінець року напруга вилилась у повномасштабні американські авіаудари. На самому початку 2026-го сталася кульмінація – Мадуро був викрадений амеркианським спецназом прямо зі своєї резиденції та доставлений у Сполучені Штати, де його планують судити.

Проте, попри сподівання венесуельської опозиції, операція США не повалила правлячий венесуельський режим і, вочевидь, навіть не мала такої мети. Натомість адміністрація Трампа прагне приборкати старі політичні еліти, які були частиною режиму Мадуро. А головну мету своєї активності Трамп навіть не приховує – це доступ до величезних запасів венесуельської нафти.

Тарифи

Одна з провідних ідей нової адміністрації – повернення економічної міці США, за рахунок торговельного протекціонізму. 20 січня 2025 року, одразу після інавгурації, Дональд Трамп у вступній промові заявив про намір "повернути контроль над американською торгівлею" та назвав тарифи ключовим інструментом економічної політики.

Уже наприкінці січня Білий дім оголосив про підготовку універсального імпортного тарифу, який мав застосовуватися до більшості торговельних партнерів США. Згідно з планами, така політика мала відродити американську промисловість і додатково принести сотні мільярдів доларів прибутку.

Однією з головних цілей тарифної війни став Китай. Трамп спочатку ввів 34% тариф на китайський імпорт. Це спровокувало торгову війну і контрмита від Китаю. У відповідь Трамп підвищив загальну тарифну ставку до 104% – найвищу серед усіх торговельних партнерів США.

Китай не здавався і теж відповів стрімким підвищенням мит на американські товари, довівши їх до 100%. У травні, після серії консультацій і переговорів між США та Китаєм, сторони домовилися тимчасово знизити тарифи. Американські мита були зменшили до 30%, на 90‑денний період.

Проте вже восени загроза нового витка тарифної війни поновилась. Хоча уряд Трампа заявляв про скорочення торговельного дефіциту та "захист американського виробництва", фактично китайський експорт до США впав десь на 20 %. Втім, Китай компенсував це зростанням поставок до інших регіонів світу, зокрема Африки, Південно‑Східної Азії та ЄС. І, зрештою, встановив рекордний загальний торговельний профіцит, у 1,2 трильйона доларів у 2025 році.

Колишні ключові торговельні партнери США, такі як ЄС чи Канада, також шукають альтернативні ринки, побоюючись нестабільності американської торговельної політики. Білий дім з гордістю називає Трампа "Містером Тарифом", американський президент у кожній другій промові розповідає, як за рахунок тарифів "зробив Америку багатою".

DOGE та Ілон Маск

Тарифи, за уявленнями Трампа, мали принести американцям гроші "ззовні". А всередині країни гроші мали бути зекономлені через скорочення державних програм і кількості чиновників.

Задля цього Трамп створив Департамент державної ефективності (DOGE), який очолив одіозний мільярдер Ілон Маск. Серед найгучніших заходів "економії" – згортання програм Держагенції з міжнародного розвитку (USAID), яка раніше підтримувала безліч гуманітарних програм по всьому світу.

Під скорочення в рамках роботи DOGE потрапили тичячі держслужбовців, в тому числі співробітники Держдепартаменту та Міністерства оборони (яке за чинної адміністрації було перейменовано у Міністерство війни). За словами деяких чиновників, часто людей могли звільнити просто через те, що співробітники DOGE не розуміли, які функції виконує конкретний службовець.

Хаотичні скорочення відбувалися без погодження з керівниками державних органів і викликали роздратування навіть серед членів команди президента. Зрештою, позиції Ілона Маска у Білому домі ослабли, а разом з ними стала слабшати підтримка президентом його департаменту. Під кінець 2025-го року було заявлено, що DOGE "виконав усі поставлені задачі" і американський уряд більше його не потребує.

Боротьба з мігрантами

Федеральна влада ухвалила низку обмежень на в’їзд та процедури надання притулку, а також розширила повноваження імміграційних служб. Звичними стали рейди агентів міграційної правоохоронної служби (ІСЕ) прямо посеред вулиць американських міст. Уряд також розпочав широку кампанію з депортацій, жертвами якої в тому числі стали мігранти, що проживали у Сполучених Штатах легально.

Така політика викликала невдоволення у ряді штатів, таких як Каліфорнія чи Нью-Йорк. Федеральний уряд стали звинувачувати у втручанні у внутрішню політику штатів. Адміністрація президента натомість погрожувала зменшити фінансування тих штатів, які будуть саботувати антиміграційні заходи.

Найсвіжіший скандал, повязаний з діяльністю ICE, вибухнув в Міннеаполісі, де правоохоронець без видимих причин застрелив місцеву мешканку американку. Це спровокувало масштабні акції протесту, які Трамп погрожує вгамувати силою.