Про те, які результати принесла Україні Мюнхенська конференція з безпеки, чого злякалася Європа, як проходили переговори з американцями і чого очікувати в осяжному майбутньому — у матеріалі РБК-Україна.
»Ми прилетіли до Мюнхена у поганому настрої, відлітаємо вже в набагато кращому», — цю фразу РБК-Україна почуло одразу від кількох членів української делегації.
На зміну настрою вплинули дві причини. Перша — перший масштабний особистий контакт з топ-представниками нової американської адміністрації пройшов досить успішно. При цьому протягом тижня події розвивалися досить загрозливо.
Спершу Дональд Трамп вразив усіх своїм дзвінком Путіну і подальшими коментарями на українську тематику, зокрема анонсами нових контактів і навіть повноцінних перемовин із росіянами. Додав занепокоєння і міністр оборони США Піт Гегсет, який під час своїх виступів у штаб-квартирі НАТО прямим текстом заявив, що членство в Альянсі Україні не світить.
Не те щоб раніше хтось серйозно обіцяв Україні членство в НАТО, але сам факт того, що американський топ-посадовець говорить подібні речі відкрито і в досить агресивній тональності, наочно демонстрував — часи змінилися.
»Це така тактика переговорів у Трампа з нами — брати нахрапом, закидати якимись ідеями, ініціативами, анонсами переговорів тощо: давайте швидко ось це підпишемо, давай ось прямо зараз зустрінемося і все вирішимо і т. д.», — сказав РБК-Україна досвідчений український екс-чиновник на полях Мюнхенської конференції.
Крім нескінченного потоку заяв від Трампа, ситуацію загострювали і настільки ж нескінченні «інсайди» від західних медіа. І те, й інше доводилося спростовувати організаторам конференції та особисто Зеленському: наприклад, про те, що вже в Мюнхені відбудуться якісь україно-американсько-російські переговори, або що вони відбудуться трохи пізніше, але в Саудівській Аравії.
У практичній площині натиск Трампа вилився в підштовхування України до підписання угоди про видобуток корисних копалин, проєкт документа на тижні привіз до Києва міністр фінансів США Скотт Бессент.
Американці хотіли підписати її вже в Мюнхені з очевидною мотивацією — це можна було б вигідно «продати» власній аудиторії в Штатах. Мовляв, на відміну від Байдена ми не просто відправляємо мільярди в Україну, а навпаки, здійснюємо вигідну угоду.
Перед українською делегацією стояло складне і двояке завдання. По-перше, не «прогнутися» під американців надто сильно — це було б сприйнято як ознака слабкості й того, що Україні й далі можна нав’язувати все що завгодно. По-друге, зробити це так, щоб не зіпсувати відносини з новою адміністрацією США, які тільки формуються.
При цьому, за інформацією видання, американська сторона спочатку поставила умову: особиста зустріч віцепрезидента США Джей Ді Венса з Володимиром Зеленським може відбутися тільки, якщо Україна погодиться підписати перед цим угоду про видобуток копалин.
Але в підсумку цю умову вдалося зняти, зустріч відбулася і так, і, за оцінкою кількох співрозмовників РБК-Україна, всю цю «перевірку» українська делегація в цілому пройшла. Зеленський особисто пояснив журналістам, що запропонований документ був загалом одностороннім і не передбачав жодних зобов’язань і гарантій з американської сторони. Отже, його треба буде доопрацювати — а від самої концепції Україна не відмовляється.
»Ми акуратно показали нашим американським друзям, що в нас теж є позиція. З цією угодою вони дали нам лимон, а наше завдання — перетворити його на лимонад», — сказав РБК-Україна співрозмовник в українській делегації.
Друга причина, яка дала українським представникам у Мюнхені деякі приводи для оптимізму — це те, що Європа, схоже, почала «прокидатися». Для цього їй знадобилася ціла серія хльостких ляпасів від команди Трампа, яка минулого тижня вперше серйозно звернула увагу на європейські справи.
Першим шокував європейську публіку Гегсет, який прямо заявив у Брюсселі європейським союзникам, що США більше не будуть гарантом їхньої безпеки. Після цього в Мюнхені програмну промову виголосив віцепрезидент Венс, який присвятив її не війні в Україні, і навіть не Близькому Сходу або, скажімо, китайській загрозі, а проблемам із демократією в самій Європі.
Венс максимально прямо пояснив європейцям, які відкрили роти від здивування, що їхні цінності тепер дуже сильно розходяться з цінностями американськими. «Ветерани» мюнхенських конференцій після в один голос запевняли РБК-Україна, що настільки вражених (в оригіналі зазвичай використовувалося більш різке слово) європейців вони не бачили ще ніколи.
Якщо східний фланг ЄС/НАТО вже давно загалом розуміє, в якому світі він живе, як і країни Півночі разом з Великобританією, то для «старої» континентальної Європи заяви останніх днів стали справжнім одкровенням. Перспектива раптово опинитися без американської «парасольки безпеки» їх непідробно жахнула. Як і те, що горезвісна «трансатлантична єдність», очевидно, існує більше на папері, ніж у реальності.
Виступ Венса, заяви Трампа та інших представників американської адміністрації однозначно стали головною темою обговорень як на офіційних заходах Мюнхена, так і в кулуарах.
»Ранок неділі, а у мене відчуття, що ми на панелі психіатрів. Намагаємося заспокоїтися, вгамувати емоції, намагаємося сказати, що ми не такі вже й погані і робимо все, що можемо. Але, на жаль, це проблема і, можливо, це частина європейської культури — ми весь час намагаємося рефлексувати», — сказав на одній із панельних дискусій президент Латвії Едгарс Рінкевичс.
Реагуючи на стрімкий розвиток подій, просто на полях Мюнхена було організовано екстрений саміт глав МЗС європейських країн, а вже сьогодні у Парижі відбудеться зустріч на рівні лідерів великих країн, яку ініціював президент Франції Емманюель Макрон.
Наскільки ця активність буде результативною, стане зрозуміло тільки за фактом. Поки що прогнози розходяться. «Я боюся, що за кілька днів ми знову розслабимося і повернемося до своїх справ, як зазвичай», — заявив той самий Рінкевичс.
А ось в українській делегації загалом оптимістичніші. Джерела видання розповіли, що наша сторона загалом просила європейців не загострювати стосунків з американцями, утримуватися від надто різких реакцій, що можуть тільки нашкодити. І в цьому Україну, серед іншого, підтримують британці.
Ще одну заяву, яка максимально вразила європейців (причому як топ-посадовців і політиків, так і журналістів), зробив спецпредставник Трампа з питань України Кіт Келлог: про те, що Європа фізично не буде присутня за столом переговорів. По суті, меседж Келлога звучав так: ви, європейці, вже намагалися домовитися, зробили Мінські угоди — і ми всі бачимо, до чого це призвело; тому тепер домовлятися будемо ми, американці, і покажемо всім, як це треба робити.
При цьому власне предметних розмов про конкретні пункти мирного плану (наприклад, за ким у підсумку залишаться якісь території тощо) у Мюнхені не велося — це підтвердили РБК-Україна всі без винятку співрозмовники в українській делегації. Швидше відбувалися, за висловом Келлога, «розмови про розмови» – обговорення можливих параметрів мирного врегулювання. Окремі прогнози про те, що в Мюнхені або одразу після нього ледь не підпишуть мирну угоду, очікувано не справдилися в — до цього ще досить далеко.
»У США зараз немає конкретного мирного плану, є, скоріше, «хмари ідей», — сказав один з поінформованих співрозмовників видання. Одна з таких ідей, наприклад – припинення вогню має бути досягнуто якомога швидше, а предметну мирну угоду можна виробити вже потім. Про це Келлог заявляв навіть публічно. Але Україна такий підхід категорично не сприймає, апелюючи до попереднього досвіду — він просто не спрацює на практиці.
Поки що, зокрема, Україна наполягає на тому, що треба повернутися на кордони 23 лютого 2022 року, і, очевидно, це питання обговорюватиметься на тижні російсько-американських переговорів у Саудівській Аравії.
України на цих переговорах не буде, але це, за ідеєю, не повинно особливо насторожувати — адже в Мюнхені, наприклад, не було Росії. І загалом, без контактів із росіянами Трамп і його команда навряд чи можуть виробити якийсь конкретний мирний план. Хоча привид »угоди у всіх за спиною» все одно витав у кулуарах Мюнхена.
Утім, зараз між Вашингтоном і Москвою йде явний обмін публічними сигналами. А це свідчить, що в кулуарному режимі домовитися не вдалося (а такі спроби однозначно були одразу після американських виборів).
Інтенсивна дипломатія на всіляких майданчиках триватиме і найближчими днями та тижнями, зокрема й у Києві, де на третю річницю повномасштабного вторгнення, 24 лютого, планується візит безлічі європейських і не тільки гостей. Очевидно, якщо Україна сама не буде виступати зі своїм порядком денним, не висуватиме й не просуватиме свої ідеї, то тоді доведеться йти у порядку денному команди Трампа. А цього варіанта все ж варто уникати.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →
Читайте vesti-ua.net в Google News