Війна між Росією та Україною виявилася катастрофічною для обох країн. Однак Росія, напевно, програє в Україні, заявив провідний китайський експерт з Росії Фен Юйцзюнь у своїй статті, опубліковані в журналі The Economist. Юйцзюнь – один із провідних китайських русистів, професор Фуданьського університету в Шанхаї.
За його словами, військовий конфлікт є вододілом після закінчення холодної війни, який матиме глибокі та довгострокові глобальні наслідки.
На хід війни впливатимуть чотири основні чинники.
По-перше, це рівень опору та національної єдності, виявлений українцями, який досі був надзвичайним. Друге – це міжнародна підтримка України, яка, хоч останнім часом і не виправдовує очікувань країни, залишається широкою.
Третій чинник - це природа сучасної війни, змагання, яке включає поєднання промислової могутності і систем командування, контролю, зв'язку і розвідки. Одна з причин, через яку Росія боролася в цій війні, полягає в тому, що вона ще не оговталася від драматичної деіндустріалізації, яку пережила після розпаду Радянського Союзу.
Останній фактор – інформація. Коли справа доходить до ухвалення рішень, Путін опиняється у пастці інформаційного кокона через те, що він так довго перебуває при владі. Російський президент та його команда з національної безпеки не мають доступу до точних розвідувальних даних. У системі, якою вони управляють, відсутній ефективний механізм виправлення помилок. Їхні українські колеги більш гнучкі та ефективні.
У сукупності ці чотири фактори роблять остаточну поразку Росії неминучим. Згодом вона буде змушена піти з усіх окупованих українських територій, включаючи Крим. Її ядерний потенціал не є гарантією успіху. Хіба Америка, яка має ядерну зброю, не пішла з Кореї, В'єтнаму та Афганістану?
Хоча війна обійшлася Україні дуже дорого, сила та єдність її опору зруйнували міф про непереможність Росії у військовому відношенні. Україна ще може повстати з попелу. Коли війна закінчиться, вона може розраховувати на можливість вступу до Європейського Союзу та НАТО.
Війна є переломним моментом для Росії. Це призвело до режиму Путіна до широкої міжнародної ізоляції. Йому також довелося мати справу із важкими внутрішньополітичними течіями: від повстання найманців із групи «Вагнера» та інших угруповань військових (наприклад, у Білгороді) до етнічної напруженості у кількох російських регіонах та нещодавнього теракту в Москві. Це показує, що політичний ризик у Росії дуже високий. Путін, можливо, нещодавно був переобраний, але йому загрожують усілякі події на кшталт «чорного лебедя».
На додаток до ризиків, з якими стикається Путін, війна переконала все більше і більше колишніх радянських республік у тому, що імперські амбіції Росії загрожують їхній незалежності, суверенітету та територіальній цілісності. Все більше усвідомлюючи, що про перемогу Росії не може бути мови, ці держави дистанціюються від Москви різними способами: від розробки політики економічного розвитку, менш залежної від Росії, до проведення більш збалансованої зовнішньої політики. Внаслідок перспективи євразійської інтеграції, за яку виступає Росія, потьмяніли.
Війна змусила Європу усвідомити величезну загрозу, яку військова агресія Росії становить для безпеки континенту та міжнародного порядку, поклавши край розрядці між ЄС та Росією після холодної війни. Багато європейських країн відмовилися від своїх ілюзій щодо путінської Росії.
В той же час війна вивела НАТО зі стану, який президент Франції Еммануель Макрон назвав "мертвим мозком". Оскільки більшість країн НАТО збільшують свої військові витрати, передове військове розгортання Альянсу у Східній Європі отримало значну підтримку. Вступ Швеції та Фінляндії до НАТО наголошує на нездатності Путіна використовувати війну для запобігання розширенню Блоку.
Війна також допоможе змінити склад Ради Безпеки ООН. Вона наголосила на нездатності органу ефективно виконувати свої обов'язки щодо підтримання миру в усьому світі та регіональної безпеки через зловживання правом вето з боку деяких постійних членів. Це розлютило міжнародне співтовариство, збільшивши шанси на прискорення реформи Ради Безпеки. Німеччина, Японія, Індія та інші країни, можливо, стануть постійними членами, а п'ять нинішніх постійних членів можуть втратити право вето. Без реформи параліч, який став відмінною рисою Ради Безпеки, приведе світ у ще більш небезпечне місце.
Відносини Китаю з Росією не є стабільними і на них вплинули події останніх двох років. Міністр закордонних справ Росії Лавров щойно відвідав Пекін, де він та його китайський колега ще раз наголосили на тісних зв'язках між своїми країнами. Але поїздка, схоже, була скоріше дипломатичною спробою Росії показати, що вона не самотня, ніж щирою любов'ю. Проникливі спостерігачі зазначають, що позиція Китаю щодо Росії повернулася від позиції «немає обмежень» початку 2022 року, до війни, до традиційних принципів «неприєднання, неконфронтації та ненацілювання на треті сторони».
Хоча Китай не приєднався до західних санкцій проти Росії, не порушує їх систематично. Правда, що в 2023 році Китай імпортував понад 100 мільйонів тонн російської нафти, але це не набагато більше, ніж він купував щорічно до війни. Якщо Китай припинить імпортувати російську нафту і натомість купуватиме її в інших країнах, це, безсумнівно, призведе до зростання світових цін на нафту, чинячи величезний тиск на світову економіку.
З початку війни Китай провів два раунди дипломатичного посередництва. Успіх виявився недосяжним, але ніхто не повинен сумніватися в бажанні Китаю покласти край цій жорстокій війні шляхом переговорів. Це бажання показує, що Китай та Росія дуже різні країни. Росія прагне підірвати чинний міжнародний та регіональний порядок через війну, тоді як Китай хоче вирішувати суперечки мирним шляхом.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →