Декларація за підсумками саміту "великої двадцятки", який пройшов минулими вихідними в індійській столиці Делі, не містить згадок про Росію як агресора у війні проти України, що викликало негативну реакцію вітчизняного МЗС. "Апостроф" з'ясовував, чим зумовлені такі розмиті формулювання у комюніке G20, чи можна вважати це дипломатичною перемогою РФ, і як лідери найбільших економік світу насправді оцінюють українсько-російську війну.
Лідери "великої двадцятки" на саміті, що пройшов 9-10 вересня в Делі, ухвалили досить спірну, якщо не сказати ганебну декларацію, яка дуже розчарувала Україну. Що не дивно, оскільки у підсумковому комюніке G20 немає жодних згадок про агресію Росії проти нашої країни.
Напередодні саміту країни Заходу сподівалися переконати інших учасників зустрічі використати у підсумковій декларації більш жорсткі формулювання щодо РФ, проте, зрештою, вирішили піти на компроміс у цьому питанні.
У тексті документа зокрема йдеться про те, що учасники саміту по-різному оцінюють війну Росії проти України, яка фігурує в ньому як війна в Україні. При цьому російську агресію проти нашої країни сором'язливо названо "українською кризою", що дуже нагадує формулювання роспропаганди.
Не дивно, що українське МЗС висловило розчарування з приводу ухваленого документа.
"Україна вдячна партнерам, які намагалися включити в текст сильні формулювання. Водночас у частині щодо агресії Росії проти України "Групі двадцяти" немає чим пишатися", - написав у Facebook офіційний представник зовнішньополітичного відомства нашої країни Олег Ніколенко.
Він також продемонстрував "скориговані" тези комюніке англійською мовою.
G20 як клубок протиріч
Реакція МЗС України на підсумковий документ саміту "двадцятки" є цілком зрозумілою, адже вона відображає позицію українського суспільства.
"Ми це (комюніке саміту G20 – "Апостроф") бачимо, як поступку російському імперіалізму і загравання з глобальними диктатурами, - сказав у коментарі виданню політичний експерт Віталій Кулик. - Катастрофи в цій резолюції для нас немає, але нічого хорошого для України вона також не тягне".
Однак не слід сприймати декларацію G20 як програш України та Заходу.
За словами політолога Олексія Голобуцього, саміти "двадцятки" є суто консультативними заходами.
"Через різнорідність учасників організація фактично не може ухвалювати якихось конкретних рішень і, тим більше, вдаватися до якихось узгоджених дій. Тому формулювання резолюції саміту ніяк не впливають на позиції учасників", - сказав він у розмові з "Апострофом".
Експерт нагадав, що країни "великої сімки" не змінили своєї позиції щодо українсько-російської війни і залишаються нашими союзниками: "G7 наразі займає чітку позицію на підтримку України, що для нас насправді важливо".
Але, на жаль, на саміт не запросили нашу країну. І це дещо порушує проголошений Заходом принципу "нічого про Україну без України", на що натякнув у своєму пості в Facebook Олег Ніколенко.
Проте у G20 відчувається вплив Росії. І не тільки тому, що вона входить до цієї організації.
За словами Олексія Голобуцького, учасники "двадцятки" мають дуже різні інтереси, які спонукають їх обережно ставитися до Росії.
"Наприклад, Китай займається створенням антиамериканського блоку і розглядає Росію як одного з основних потенційних союзників. Індія добре заробляє, задешево купуючи російську нафту, і також не хоче псувати стосунки, - каже політолог. - До того ж, Індія, як господар саміту, доклала всіх зусиль, щоб зосередити увагу на своїй проблематиці - створенні транспортного коридору до Європи. І тому постаралася відсунути тему війни на задній план".
Крім того, важливо розуміти, що всередині G20 є й інші протиріччя та навіть конфлікти.
Зокрема, йдеться про протистояння між Китаєм та Індією.
"Індія зараз бореться з Китаєм за лідерство в Азії і Африці. Також країни мають свої територіальні конфлікти. А США і Захід заводять в Індію інвестиції для того, щоб створити противагу Китаю. Саме тому Сі Цзіньпін не поїхав на саміт, щоб не зустрічатися з (Нарендрою) Моді і (Джозефом) Байденом", - розповів у коментарі "Апострофу" український дипломат, експерт-міжнародник Руслан Осипенко.
Проте головний конфлікт – це протистояння США і Китаю, яке сьогодні стоїть за штовханиною на всіх міжнародних майданчиках: "G20 - організація, створена Заходом. І єдина важлива подія цього саміту - США відповіли на розширення БРІКС розширенням G20 за рахунок Африканського Союзу".
У свою чергу, Віталій Кулик вважає, що запрошення Африканського Союзу до "великої двадцятки" є поступкою Глобальному Півдню, проте це не призведе до появи в G20 єдиного "голосу Африки".
"Для цього африканські країни мали б виробити спільні позиції, але ми їх не бачимо. Натомість на континенті є кілька конкуруючих регіонів, він знаходиться в фазі постійних військових переворотів і війн. А на зміну старим колоніальним імперіям приходить не незалежність, а російський чи китайський колоніалізм", - зазначив експерт.
Угода без поступок
Якщо говорити про щось схоже на єдиний "голос Африки", то він стосується, перш за все, "зернової угоди", з якої у липні вийшла Росія, і яку з цього часу марно намагається відновити президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган.
Під час саміту G20 стало відомо, що Ердоган переконує лідерів "двадцятки" піти на поступки Росії, зокрема, підключивши її банківську установу до системи міжнародних платежів SWIFT та забезпечивши страхування російських поставок продовольства і добрив лондонським банком Lloyd's.
Нагадаємо, схожі пропозиції містяться у листі, який генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш нібито надіслав міністру закордонних справ РФ Сергію Лаврову.
Як відомо, на саміті G20 обговорювалась "зернова угода", і в підсумковому комюніке йдеться про необхідність повного її виконання для забезпечення постачання продовольства та добрив з Росії та України.
За словами Віталія Кулика, заяви щодо "зернової угоди" свідчать по те, що багато хто намагається підштовхнути Україну та її союзників до поступок Росії в плані зняття санкцій з РФ.
"Поки що від Заходу ми чуємо про те, що він залишається вірним союзницьким зобов’язанням, але в експертних обговореннях ми все частіше чуємо про те, що позиція має бути пом’якшена, бо без "зернової угоди" Україна втрачає ринки, альтернативних шляхів експорту не вистачає, порти на Дунаї піддаються постійним бомбардуванням, а Росія полює на наші елеватори навіть середнього об’єму, - каже експерт. - Поки що Україна чинить опір. У нас є певний запас міцності і, я сподіваюся, нас не дотиснуть. Хоча час в цьому питанні грає не за нас".
Олексій Голобуцький має сумніви, що заклики послабити санкції проти Росії матимуть ефект.
"Ці санкції накладали інші країни і організації, і саме вони будуть вирішувати питання щодо того, як в подальшому їх дотримуватися. А оскільки головною метою політики санкцій є позбавлення Росії експортних доходів, то навряд чи вони підуть на значні поступки", - пояснив він.
При цьому експерт не виключив, що через місяць-два "зернова угода" в якомусь вигляді все ж таки буде поновлена.
З повагою до суверенітету
Не секрет, що переговори про відновлення "зернової угоди" нерідко розглядаються глобальними гравцями як елемент ширшого переговорного процесу, головним підсумком якого мають стати закінчення війни та досягнення сталого миру.
Нагадаємо, африканські країни навіть включили "зернову угоду" в якості одного з пунктів свого мирного плану, який вони представили, як у Києві, так і в Москві.
Із мирними пропозиціями також виступали Китай, Бразилія, Туреччина.
Україна, як відомо, не проти мирних переговорів як таких, проте готова на них піти тільки після виведення зі своєї території всіх російських військ. При цьому наша країна вважає за можливе обговорювати будь-який мирний план лише в тому випадку, якщо він передбачає повернення контролю над кордонами 1991 року.
Наразі зберігається надія на те, що світові лідери загалом підтримують в цьому нашу країну.
"Я був у кімнаті, коли всі лідери розмовляли з президентом Байденом, і з усього, що вони сказали, було ясно, що вони не тільки хочуть, щоб ця війна закінчилася, але вони хочуть, щоб вона закінчилася на справедливих і довготривалих умовах", - заявив після саміту G20 держсекретар США Ентоні Блінкен, захищаючи компромісні формулювання у заключному комюніке.
В тому ж сенсі висловився і сам американський президент: "Була достатня згода щодо необхідності справедливого і тривалого миру, який підтримує принципи Статуту ООН і поважає суверенітет і територіальну цілісність".
Тож, можна констатувати, що тема України залишається у світовому порядку денному, проте очевидно, що дискусія навколо неї буде посилюватися.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →
Читайте vesti-ua.net в Google News
