Незважаючи на важке економічне становище та технологічне відставання після розвалу СРСР Росія продовжувала гонку озброєнь зі США, намагаючись конкурувати практично у кожній категорії. Однією з них був напрямок створення багатофункціонального винищувача п'ятого покоління Т-50, згодом – Су-57. На сьогоднішній день це один із небагатьох серійних винищувачів п'ятого покоління у світі, але як він себе проявив за час війни Росії проти України? Давайте розберемося, пише Obozrevatel.com.
Су-57 є найрозпіаренішим російським винищувачем – при тому, що на момент початку цієї кампанії розхвалювання він геть-чисто не експлуатувався, а характеристики та надійність викликали сумніви.
У серпні 2011 року на авіасалоні МАКС сталася подія, що стала значущою для аероспоттерів. Під час заходу у зірки показу Су-57 (на той момент Т-50-2) стався помпаж двигуна і літак не зміг виконувати далі польотну програму.
Російська пропаганда намагалася перебити технічні та технологічні проблеми літака замовними статтями у західних виданнях. Якісь псевдоаналітики розповідали про те, наскільки ці літаки "не мають аналогів у світі". Найулюбленішою темою таких замовних статей було порівняння Су-57 з F-22 та F-35, хоча технічно правильним було проводити порівняння лише з першим.
Виглядало це вельми забавно, адже неіснуючий у серії винищувач всіляко позиціонували конкурентом серійних бойових машин, що вироблялися на той момент у кількості вже понад сотню бортів на рік і довели свою боєздатність у реальних бойових зіткненнях.
24 грудня 2019 року в Хабаровському краї зазнав аварії перший серійний Су-57, який переганяли для підготовки до пафосної та урочистої передачі до складу ВКС РФ. Це сталося через відмову системи керування.
Катастрофи та НП продовжують переслідувати Су-57 і досі. Наприклад, 29 жовтня в Ахтубінську через внутрішнє займання двигуна винищувач повністю згорів.
Отже, що ж не так із цим літаком?
Кульгава качка в небі
Винищувач п'ятого покоління почав розроблятися ще за радянських часів. І навіть на той момент наявні концепції заходили в глухий кут через відсутність достатньої технологічної бази та надмірну дорожнечу подібного проекту. Але в новоутвореній Російській Федерації намагалися показати, що можуть не лише не відставати, а навіть випереджати Захід.
Наприклад, прийнятий на озброєння та запущений у серійне виробництво танк Т-90 (що став гордістю Бориса Єльцина) являв собою глибоку модернізацію Т-72Б, яка отримала більше вразливих зон, ніж у базового ОБТ. Концептуально застаріла бойова машина стала на той момент експортним рятівним кругом для "Уралвагонзаводу", але не вивела галузь із глухого кута.
Подальша генерація тупикових ідей призвела до платформи Т-14 "Армата". Нею лякали всю Європу, але виробляти можуть в одиничних екземплярах на рік і досі не можуть виправити дефекти трансмісії, паливної системи та інше.
План, що планувався на заміну ЗРПК "Тунгуска", комплекс "Панцирь-С1" на ділі виявився менш ефективним не лише через проблемну систему управління вогнем, а й через зенітні керовані ракети, що сперечаються із законами аеродинаміки.
Безліч амбітних проектів зайшли в глухий кут. Адже якщо в СРСР не могли їх реалізувати, то чи була здатна на це Росія? Аналогічно і з Су-57 – літаком, який увібрав у себе революційні ідеї минулого століття, реалізовані за умов відсутності необхідних інструментаріїв за рахунок банального канібалізму та формату "Lego". Питання якості такої реалізації є актуальним і досі.
Наприклад, кокпіт для Су-57 просто перекочував із Су-35, на якому розміщувався модернізований набір органів управління та приладова панель із Су-30. Фактично російські авіабудівники не стали вигадувати щось нове, революційне, необхідне для літака нового покоління, а запозичили приладову панель у літака 4++.
Це стосується і двигуна АЛ-41Ф1, який також перекочував із Су-35 і Су-30, і не є силовою установкою, що задовольняє вимогам літака п'ятого покоління. Двигун же другого етапу, Виріб-30, досі проходить випробування, і перший серійний Су-57 з двигуном нового покоління може бути прийнятий на озброєння лише у 2027 році – і це у найкращому разі. Піднятий у повітря у грудні 2025-го борт 052 з двигуном Виріб-177 досі не завершив випробування, а за наявною інформацією саме він і згорів 29 жовтня 2026 р. на аеродромі "Ахтубінськ".
Окремо можна було б обговорити ефект малопомітності Су-57, що нібито робить його літаком-невидимкою, та інші бойові характеристики, але це трохи згодом. Головна думка цього розділу полягає в тому, що Росія спробувала реалізувати проект, який був не під силу навіть СРСР. А в результаті імітувала виконану роботу, створивши літак, зібраний зі складових частин минулого покоління, але який отримав найший піар і баснословний рекламний бюджет.
Звичайно, можна говорити про те, що моя позиція може бути упередженою. Але, думаю, всі погоджуються з тим, що найкращим доказом ефективності будь-якої техніки є її участь у реальних бойових діях, а не випробування чи навчання. Тож як же показав себе Су-57 у війні в Україні?
Бойовий досвід Су-57
Перший бойовий досвід у Су-57 був не в Україні, а у 2018 році в Сирії, де він здійснив 10 бойових вильотів, завдаючи ударів по силах повстанців, у яких не було ані ППО, ані ПЗРК. Назвати це бойовим досвідом складно, але як є.
Участь же Су-57 у війні в Україні російські джерела підтверджували з 2022 року, але літак переважно застосовувався для пуску ракет Х-59 та Х-69 (розробленої спеціально для його внутрішніх відсіків). Тобто найчастіше бойова машина знаходилася на безпечній відстані і завдавала дистанційних ударів. Проте втрати цей винищувач ніс.
Так, 8 червня 2024 року на території аеродрому "Ахтубінськ" в Астраханській області РФ ударними дронами було уражено перший винищувач Су-57. За інформацією ГУР МО України, пошкодити тоді вдалося два борти.
25 квітня 2026 року на аеродромі "Шагол" Челябінської області ударні дрони також пошкодили два Су-57.
А 23 липня взагалі стався вкрай цікавий інцидент. У районі села Луцино Одинцовського району Московської області російська ППО збила свій же Су-57 за допомогою кібератаки на їхню систему управління.
Загалом, як можна бачити, прямого бойового контакту у Су-57 ще жодного разу не було і в чужий повітряний простір, з наявністю систем ППО, він не ризикує залітати. Але є ще один дуже важливий момент, який відкриває завісу функціональності цього винищувача-невидимки.
Влітку 2026 року РОВ розгорнули масштабну кампанію з терору півдня України з метою заблокувати судноплавство у Чорному морі. Для цих цілей активно застосовувалися реактивні дрони-камікадзе, ерзац-ракети, удари протикорабельними засобами, а також авіація, що запускала по портовій інфраструктурі Одеської області та суднах у морі ракети Х-59/69. Серед літаків, що найчастіше застосовувалися, були не тільки Су-35 і Су-30, але й Су-57. І ось тут найцікавіша деталь.
Як тільки Су-57 опинялися у повітряному просторі над Азовським морем, усі моніторингові канали повідомляли про загрозу пуску авіаційних ракет. Тобто літак-невидимка, винищувач п'ятого покоління – "що не має аналогів у світі" – фіксувався і супроводжувався ще до підльоту на пускову ділянку.
Скільки насправді ВКС РФ отримують щороку Су-57?
У російських джерелах стверджується, що у складі ВКС РФ є 72 винищувачі Су-57. Але це й близько не відповідає дійсності.
15 травня 2019 року президент РФ анонсував закупівлю Міністерством оборони Росії 76 Су-57, які мають надійти на озброєння трьох авіаційних полків до 2028 року. Такі заяви це не про літаки, що перебувають у льотному та бойовому стані, а про заплановані за контрактом. А що реально передано? І тут починається найцікавіше.
Якщо цитувати офіційні російські ресурси, то на озброєння ВКС РФ з 2020 по кінець 2025 року мало надійти 48 бортів, а саме:
2020–2021 – 4;
2022 – 6;
2023 – 11;
2024 – 13;
2025 – 14.
Тобто, зважаючи на все, Комсомольським-на-Амурі авіаційним заводом імені Ю.О. Гагаріна (КнААЗ) виробництво було виведено на кількість… один готовий борт на місяць. Тобто високотехнологічний, "що не має аналогів у світі" винищувач п'ятого покоління виробляється в кількості, як і винищувач покоління 4++? Якось дивно це виглядає… І ось чому.
Перший серійний винищувач Су-57 було передано ВКС РФ 29 січня 2021 року. Мали бути два, але один із них під час перельоту зазнав аварії у грудні 2020 року в Хабаровському краї через відмову системи управління.
У січні 2022 року було передано ВКС РФ два Су-57 із серійними номерами 52201 (Т-50С-3) та 52202 (Т-50С-4), що отримали бортові номери 51 "синій" та 52 "синій". Що цікаво, при детальному вивченні аероспоттерами фюзеляжу одного з цих переданих винищувачів вони дійшли висновку, що борт номер "52 синій" міг отримати для передачі ВКС РФ прототип другого етапу Т-50-11, переданий у серпні 2017 року і який літав весь цей час з бортовим номером "511".
У лютому 2022 року було передано ВКС РФ чергові два Су-57, що отримали бортові номери 02 "червоний" та 52 "червоний".
У травні 2022 року ВКС РФ отримали ще два винищувачі Су-57 з бортовими номерами 53 "червоний" (Т-50С-5) та 54 "червоний" (Т-50С-6).
У грудні 2022 року ВКС РФ отримали чотири Су-57.
І далі починається найцікавіше, адже у 2022 році КнААЗ ще працював за інерцією і здавав заготовлені заділи, а ось із 2023-го все кардинально змінилося. Насамперед через запровадження масштабних санкцій проти РФ та ускладнення виробництва того компонента, що критично залежить від західних технологій.
Перше повідомлення про передачу ВКС РФ винищувачів Су-57 у 2023 році з'явилося 28 вересня. Передавали їх разом із партією з пари Су-35С, а ось скільки п'ятого покоління винищувачів було передано – не повідомлялося. Навіть пафосних фото не було опубліковано із передачі цих літаків. Тоді ж, у 2023-му, з'явилася інформація, що для завершального збирання фюзеляжів Су-57 використовуються елементи зразків для статичних та наземних випробувань.
27 грудня 2023-го було передано другу партію винищувачів Су-57 за рік, і цього разу під час показу на фото хоча б фігурував один єдиний борт. Таким чином, фото- та відеоверифікація протягом 2023 року зафіксувала один унікальний борт, хоча російські офіційні джерела стверджували, що постачання склали 11 бойових машин.
У 2024 році першу партію було передано аж 12 вересня, що вже вказувало на серйозні проблеми КнААЗ у питаннях виконання контракту щодо замовлених машин. На фото та відео передачі фігурував переважно один борт, але за наявною інформацією у передачі було задіяно три Су-57.
У листопаді та грудні 2024-го було передано по одному винищувачу Су-57, загалом верифікована передача за рік склала 5 бортів. Офіційно було заявлено про передачу 13 нових бортів Су-57.
У 2025 році в новосибірському аеропорту Толмачево перша передача Су-57 відбулася у квітні і це було всього два літаки з бортовими номерами 25 "червоний" та 26 "червоний".
У листопаді 2025-го повідомили, що на експорт у якусь не названу країну були перші два Су-57Е. Але й тут є цікавий нюанс.
Заява про перше експортне постачання пролунала на офіційній презентації на міжнародному авіасалоні Dubai Airshow 2025 в ОАЕ, де і був у всій красі презентований експортний варіант винищувача Су-57Е. От тільки на авіасалоні показали не його, а восьмий льотний прототип винищувача Су-57, відомий як Т-50-9, який отримав бортовий номер "509", але при цьому здійснив перший політ 24 квітня 2017 року!
За підсумками офіційного введення до складу ВКС РФ цих винищувачів у 2025 році мало бути 14! Грубо кажучи, є над чим замислитися.
У лютому 2026 року було передано чергову партію Су-57, але на фото та відео жодного разу не фігурувало кількість понад дві одиниці. І ще один момент – ця партія передавалася в рамках замовлення 2025 року і не мала відношення до зобов'язань КнААЗ на 2026-й.
У вересні 2026 року було здійснено першу передачу Су-57, але на фото та відео був присутній лише один борт. Ні два, ні три одночасно, чи як у грудні 2022-го одразу чотири нові борти, а завжди лише один і той же.
І все це викликає багато запитань. У тому числі, а яке реальне виробництво Су-57 у КнААЗ?
Принаймні, це говорить про те, що верифіковане виробництво Су-57, а не те, що офіційно заявляється, з 2022 року є виробництвом 3-4 нових бортів, а загальна кількість саме нової продукції може бути в межах 21-22 літаків.
Висновки
У 2026 році Росія втратила найбільшу кількість Су-57 за весь час повномасштабного вторгнення в Україну. При цьому сам літак, на рекламу якого були витрачені і продовжують витрачатися шалені кошти, в повноцінному бою та реальних бойових умовах так себе жодного разу і не проявив.
Загалом, у завдання літака-невидимки, який добре видно за сотні кілометрів до виходу на пускову ділянку, входить виключно терор на віддаленні. Причому в завдання цього винищувача ВКС РФ навіть побоюються включати пуски КАБів.
Су-57 не лише не відповідає основним вимогам п'ятого покоління, а й навряд чи зможе до них дотягнутися. І це, мабуть, його головна перевага – він лакмусовий папірець технологічного глухого кута російського ВПК.
За останні 35 років Росія представила на світовий ринок безліч військової продукції, яку називають "такою, що не має аналогів у світі" і продають за спокусливими цінами – нерідко в кредит. Але за фактом за всією цією гарною обгорткою завжди ховається щось із великою кількістю невирішених технічних дефектів та сумнівною функціональністю, особливо в умовах сучасної війни.
