Для багатьох в Україні фраза "коаліція охочих" стала насмішкою. Вона звучить, як коаліція охочих допомогти, якби обставини були іншими. Про це пише The Times.
Переговори, проведені президентом Франції Емманюелем Макроном у Парижі минулого тижня, на яких 26 країн зобов'язалися надати Україні післявоєнні гарантії безпеки, стали великим дипломатичним досягненням.
"Але ключовий термін - "післявоєнний". Після неділі, коли Росія завдала наймасштабнішого удару безпілотниками і ракетами від початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, закінчення війни здається більшості українців більш далеким, ніж будь-коли", - йдеться у статті.
Зазначається, що уявлення про те, що від 20 000 до 40 000 військовослужбовців із країн з обмеженим досвідом ведення звичайної наземної війни, не кажучи вже про війну із застосуванням дронів, може заспокоїти майже мільйонні збройні сили України, дехто в Києві вважає покровительським.
Інші згадують роль міжнародних організацій, як-от Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), у забезпеченні дотримання Мінських угод у період з 2014 по 2022 рік. Україна співпрацювала зі спостерігачами й отримувала догани за будь-які порушення; Росія та її довірені особи цього не робили і залишалися безкарними.
На думку журналістів, незважаючи на ці недоліки, коаліція добровольців починає впливати. Європа нарешті розмовляє мовою, зрозумілою президенту РФ Володимиру Путіну - мовою сили. Вони додали:
"Не дивлячись на всю хвастощі Путіна, його режим вразливий. Росія, що володіє другою за чисельністю армією у світі, не змогла завоювати свого набагато меншого сусіда за більш ніж три з половиною роки конфлікту. Він може змусити свій народ битися практично нескінченно, використовуючи грубу силу, підкуп і пропаганду, але це ризикує підірвати суспільну угоду путінізму: люди відмовляються від особистих свобод в обмін на гарантію неповернення до диких 1990-х, коли злочинність і заворушення були звичайною справою. Оскільки вбивці та ґвалтівники, яких умовили вступити в бій, повертаються з України вільними людьми, цей договір виглядає явно пошарпаним".
Важливо, що припущення США та інших країн про те, що Путін зрештою вступить у сумлінні переговори з Україною, не зіштовхнувшись із застосуванням сили, - припущення, на якому ґрунтуються всі розмови про мир і миротворців, - видається дедалі наївнішим.
Зазначається, що необхідні нові припущення: припинення вогню в Україні можливе тільки шляхом примусу Путіна - санкціями або іншими засобами, - і будь-який наступний мир має бути збройним.
