«Саме переїзд Пилипіва та його товариша поклав початок історії української діаспори в Канаді. Тоді ні вони самі, ні хто-небудь інший не міг припустити, що з цих двох розпочнеться історія масового виїзду галичан в далеку заокеанську країну, результатом якого стане утворення однієї з найбільших українських діаспор у світі».
19 вересня 1891 до канадського міста Монреаль на судні «Орегон» прибули перші українські переселенці. Ними були Іван Пилипів і Василь Єлиняк — вихідці із села Небилів — тепер Рожнятівського району Івано-Франківської області. Влаштувалися працювати до фермера, який їм добре заплатив. Після жнив, Пилипів поїхав на батьківщину за родиною. Розповів про свої успіхи землякам.
Наступного року з Небилова в Канаду виїхало ще 7 родин. Ще через рік у переселенця Василя Яціва народився син Франко. Це була перша українська дитина, народжена в Канаді.
Почалася перша хвиля еміграції, що тривала до 1914 року. Під час неї до Канади прибуло близько 170 тис. українців.
«Саме переїзд Пилипіва та його товариша поклав початок історії української діаспори в Канаді. Тоді ні вони самі, ні хто-небудь інший не міг припустити, що з цих двох розпочнеться історія масового виїзду галичан в далеку заокеанську країну, результатом якого стане утворення однієї з найбільших українських діаспор у світі,» — пояснює дослідник і фахівець з історії українців Канади Михайло Марунчак.
В Канаді українців чекали цілинні землі у сформованих на кінець XIX століття нових провінціях — Манітоба, Саскачеван та Альберта. Кожен повнолітній переселенець отримував від канадського уряду 65 га землі. Чоловіки і жінки працювали на ній з весни до осені, а в холодну пору року вирушали на заробітки в міста.
Виїжджали не лише бідняки. Серед емігрантів були заможні жителі міст і сіл, яких не влаштовувала економічна і політична нестабільність.
Місцеві жителі називали українців не інакше як білими неграми і дикунами. Пізніше вроджена працьовитість, витривалість і терплячість українців змусили канадців змінити ставлення до «галішінс».
В газеті «Діло» від вересня 1898 року містяться спогади української емігрантки до Канади пані Павлини Геникової: «Та нарешті Америка! Ніби і радіти треба, та щось не дуже миле, що чоловік язика не знає, і думає: чого я властиво сюди приїхав? Правда, люди ангельські, всі дуже інтелігентні.»
За даними перепису 2011 року чисельність канадців, що мають повне українське походження становила близько 276 тис. осіб. Крім них, 975 тис. мали когось одного із предків-українців.
Канада є третьою країною в світі за чисельністю українського населення — після України та Росії. Канадські українці — найбільша слов’янська діаспора на території Канади.
«Вінніпег замаяний українськими прапорами», — описує діаспорна газета «Свобода» відкриття пам’ятника Тарасу Шевченку на площі Парламенту у Вінніпегу 9 липня 1961 року. На той час у Канаді проживали майже півмільйона українців.
Урочистості розпочалися з богослужіння в греко-католицькому храмі. Далі колона рушила на площу. Комітет українців Канади закупив для маніфестації дві сотні синьо-¬жовтих прапорів. Фігура поета була закрита прапорами Канади та України.
Джерело: Gazeta.ua
