Білоруси проводять черговий етап навчань поруч з нашими кордонами, а Лукашенко заявляє про можливість воювати за західні області України. Чи є загроза повторного вторгнення з боку Білорусі – в матеріалі РБК-Україна.
Риторика білоруського диктатора Олександра Лукашенка немов маятник гойдається в різні боки залежно від градуса тиску на нього з боку Кремля. Він не раз заявляв, що його армія не буде вторгатися в Україну. Але щоби зрозуміти ціну будь-яких слів мінського режиму, варто згадати: за лічені дні до повномасштабної війни в міноборони РБ запевняли, що з їхньої території ніяких ризиків і загроз для нашої країни немає.
Лукашенко вже став співучасником агресії Кремля, давши йому плацдарм для атак на Україну. Тисячі зруйнованих будівель і життів – це наслідки ударів російської авіації та ракет, що злітають з Білорусі. Тисячі вбитих і закатованих в наших північних областях – це злочини кремлівських бойовиків, яким Лукашенко надав територію своєї країни як "прохідний двір".
Але і цього Путіну, здається, вже недостатньо. Кількаденна "спецоперація" Кремля затягнулася майже на чотири місяці, про що, власне, говорив і сам лідер білоруського режиму. "Просувань" у російських військ або немає, або вони йдуть надто повільними темпами.
Щоби переламати ситуацію, Путін, схоже, хоче відкрити ще один фронт, змусивши Лукашенка напасти на північні області України. Дуже багато факторів вказують на те, що білоруська армія дійсно готується до війни.
Маневри Білорусі
Наші силові і розвідувальні органи ще в березні допускали, що Лукашенко може напасти на Україну разом з Путіним. Ймовірно, такий сценарій і справді розглядався кремлівським командуванням, щоби прорвати наші кордони з усіх боків. Чому ж Білорусь відразу не вступила у війну – з цього приводу можна вибудовувати різні теорії.
Одна з них зав'язана на білоруському референдумі щодо зміни конституції, який був намічений на 27 лютого. До дня голосування мінський режим не наважувався йти на будь-які турбулентні кроки, щоби не розхитувати обстановку всередині країни. Тоді ж стало зрозуміло, що в кремлівській "спецоперації" щось пішло не за планом і російський "бліцкриг" не задався. Можливо, саме з цієї причини білоруський диктатор вирішив відвертітися або хоча би на якийсь час відкласти свою участь у війні.
Які у Путіна є важелі тиску на Лукашенка, щоби залучити його до своєї "авантюри", можна хіба що здогадуватися. Однак останні події, що розгортаються в Білорусі, змушують наше командування ще більш пильно стежити за північними рубежами.
По-перше, міноборони РБ створило південне оперативне командування і розмістило сім батальйонів своїх військ в Брестській і Гомельській областях поруч з кордоном. Це приблизно 3,5-4 тисячі особового складу, більшість з яких – це сили спеціальних операцій. Для порівняння, вся армія Білорусі налічує близько 60 тисяч осіб, але нещодавно представники режиму заявили про плани збільшити її до 80 тисяч.
По-друге, державні ЗМІ вже повністю працюють в унісон з російською пропагандою, видаючи кремлівські наративи про "звірства київської хунти". Сам Лукашенко публічно допустив, що його армії доведеться "воювати" за західні області України. Такі заяви також лягають в інформаційне підґрунтя для вторгнення.
Але найбільше занепокоєння додають різноманітні перевірки бойової готовності збройних сил Білорусі. Один із етапів їхніх навчань, за заявами міноборони республіки, стосувався переходу "з мирного на воєнний час". На початку червня армія РБ тренувалася створювати і перекидати ударні угруповання. А до 1 липня білоруські солдати беруть участь в "мобілізаційних навчаннях".
До речі, приблизно в цей період планується зустріч Путіна і Лукашенка на полях форуму регіонів в Гродно, під час якої, можливо, буде вкотре обговорюватися місія мінського режиму в кремлівській війні.
Поки дії білоруського диктатора змушують утримувати частину наших сил на півночі і заважають перекидати війська на інші напрямки. Але навряд чи всі останні кроки Мінська можна трактувати суто як відволікаючий маневр чи пил в очі Путіну.
Військовий експерт з Білорусі Ягор Лебядок вважає, що активність військових РБ – це, з одного боку, стримуючі маневри. А з іншого-Підготовка до можливої оборони.
"Оскільки картина світу військово-політичного керівництва Білорусі дійсно передбачає, що на них нападе Україна чи натовські війська з території України – це не штамп пропаганды, а реальне сприйняття ними світу, то масштабні дії білоруських військ на південному напрямку в такій парадигмі мислення є стримуючими демонстративними діями", – сказав РБК-Україна Лебядок.
Так збройні сили РБ хочуть показати, що в разі нападу, вони будуть відповідати, допустив співрозмовник. При цьому він не виключає: оборонні навчання багато в чому можуть використовуватися і для відпрацювання наступу. Українські експерти схиляються саме до цієї версії.
Якщо Лукашенко нападе
Чисельності та рівня боєздатності білоруських військ явно недостатньо для того, щоби провести масштабний наступ на північні регіони України. У всіх бригадах збройних сил РБ служать солдати строкової служби. Їхня загибель на чужій території викличе невдоволення всередині країни, зазначив Лебядок. Можна зробити зведені підрозділи з контрактників, але цього все одно недостатньо, уточнив співрозмовник.
"Якщо говорити про самостійні дії ЗС Білорусі в наступі на Україну, то єдиний варіант дій, який відносно мінімальний щодо можливих втрат для ЗС Білорусі – це ведення розвідувальної, диверсійної діяльності та проведення спеціальних операцій силами ССО на території України", – припустив Лебядок.
Перш за все, мова йде про перекриття каналів поставок іноземного озброєння через західні регіони. Щоби провести таку операцію, армія Лукашенка може наступати у напрямку на Волинську чи Рівненську область. Щоправда, є великі сумніви, що ці завдання посильні для білоруських військ.
"Лукашенко примушують воювати. Ті військово-політичні завдання, які йому ставить Путін – навряд чи реальні, якщо йому, дійсно, відводять функцію з перерізання будь-яких комунікацій. Найімовірніше, головне завдання – це відкриття другого фронту, що призведе до сковування і відволікання частини наших військ, сил і засобів", – пояснив виданню координатор групи "Інформаційний спротив", полковник Костянтин Машовець.
У Головному управлінні розвідки Міноборони стверджують, що ніякої загрози з білоруського боку поки немає. Однак більшість опитаних РБК-Україна експертів вважає, що Білорусь може вступити у війну, якщо російська армія повернеться до наших північних кордонів. Гіпотетичний сценарій – коли кремлівські бойовики знову рушать на Київську чи Чернігівську області, а білоруси підуть на західні регіони. Або ж армії РБ відведуть функцію з прикриття тилів російських військ.
"На даний момент я би сказав, що дії білоруських ЗС проти України можливі тільки в разі повторного початку бойових дій російськими військами по захопленню Києва або в разі серйозного знищення ВСУ на півдні, за якого на півночі не залишиться серйозних сил і це можна використовувати для відкриття другого фронту з метою якнайшвидшого нанесення поразки Україні", – допустив Лебядок.
Невелика частина російських бойовиків все ще знаходиться на території республіки. Але зараз їх точно немає в такій кількості, щоби прорвати наші північні рубежі. Не варто виключати, що в разі "успіхів" на Донбасі, Кремль може вивільнити частину своїх сил і перекинути їх для посилення свого угруповання в Білорусі. Але й оборона всіх північних областей України вже далеко не на тому рівні, на якому вона була до 24 лютого.
"Ми активно зміцнюємо наш північний кордон. З нашого боку йде постійна робота з військовими щодо посилення оборони Київської області. Кілька разів я також виїжджав на перевірки північної частини нашої області. Там готуються рубежі, позиції, проводяться інженерні роботи, будуємо оборонні споруди. Звичайно, там також постійно дислокуються наші військові", – сказав РБК-Україна голова Київської обласної військової адміністрації Олексій Кулеба.
За його словами, всі Сили оборони знаходяться на своїх позиціях і несуть чергування в цілодобовому режимі. Про це також звітує керівництво Волинської, Рівненської та Житомирської областей.
До того ж вся ділянка кордону між Україною та Білоруссю дуже складна в плані проведення будь-якої наземної операції, каже військовий аналітик, полковник Сергій Грабський. Для цього потрібна колосальна кількість військ і техніки.
"Поки що ми не бачимо такої концентрації сил і засобів, які б свідчили про те, що може бути здійснена сухопутна атака. До речі, результати так званої київської та чернігівської операції російських військ довели те, що вони не можуть проводити напад на тому напрямку сухопутними військами", – пояснив виданню Грабський.
При цьому він звертає увагу на інший потенційний ризик, що надходить з боку Білорусі. На аеродромі Барановичі зафіксовано приліт російських літаків. Це означає, що Росія може наростити інтенсивність авіаційних ударів по Україні.
"Ми не можемо виключити можливість нанесення терористичних ударів по Сарнах, Коростеню з розвитком ударів по Луцьку, Рівному і, можливо, по Львову та Тернополю. Але це будуть суто терористичні удари, оскільки російська армія зараз не здатна проводити повітряні операції в тих масштабах, які могли б завдати серйозної шкоди і вплинути на ситуацію", – зазначив Грабський.