Ще 100 тисяч років тому на Землі одночасно мешкали кілька видів людей – неандертальці жили в Європі та Західній Азії, денисовці – в Азії, а Homo floresiensis, яких порівнюють із хобітами, населяли індонезійський острів. Наш вид – Homo sapiens – був лише одним із багатьох, пише The New York Times.
Легко припустити, що сучасний світ, у якому залишився лише один вид людей, – це норма. Проте для багатьох дослідників давнини саме нинішня ситуація є загадкою.
Протягом десятиліть уявлення людства про власне походження ґрунтувалися на переконанні у біологічній винятковості нашого виду. Еволюцію людини часто описували як поступовий розвиток у бік великого мозку, вмілого використання знарядь праці та складної соціальної організації, притаманних сучасним людям.
У цій картині інші гомініди – наші предки та еволюційні родичі – уявлялися примітивними невдахами, які закономірно вимерли, а Homo sapiens нібито став щасливим завершенням еволюційної історії.
Проте згодом уявлення про походження людини неодноразово переглядалися завдяки новим науковим даним. Зокрема, скоротилася уявна прірва між когнітивними здібностями Homo sapiens та його близьких родичів. З'явилися докази того, що вони також володіли розвиненими навичками: створювали мистецтво, ховали померлих і користувалися вогнем.
Водночас сьогодні на планеті живе понад вісім мільярдів людей, і всі вони належать до одного виду. Вчені намагаються встановити: чому на планеті залишився лише один людський вид.
Що насправді сталося з неандертальцями
Спрощена відповідь полягає в тому, що вони досі живуть серед нас – у невеликих фрагментах ДНК сучасних людей, йдеться у статті. Дослідження давньої ДНК показали, що неандертальці, денисовці та, можливо, інші давні групи не просто зникли. У результаті схрещування їхній генетичний матеріал частково увійшов до геному сучасної людини.
Автори пропонують уявити звичайний день у плейстоцені: група людей розпалює вогонь, вдаряючи кресалом об пірит, щоб приготувати їжу, полює, збирає їстівні рослини, малює на стінах печер, доглядає за хворими, навіть проводить процедури, схожі на лікування зубів.
Кажуть, що довгий час еволюцію людини уявляли як підйом по сходах, де на нижніх сходинках перебували примітивніші види. Проте археологічні відкриття змінили цю картину. Тепер цей процес дедалі частіше порівнюють із розгалуженим кущем, на якому співіснували численні види гомінінів. Вони не обов'язково були більш чи менш розвиненими одне щодо одного. Скам'янілі рештки свідчать про те, що різні види жили одночасно, схрещувалися між собою і, ймовірно, вже володіли початками деяких здібностей, які ми вважали виключно людськими.
Коли у XIX столітті вчені відкрили неандертальців, вони припускали, що ті перебували десь посередині між людиною та шимпанзе, розповів палеоантрополог Джон Гоукс із Вісконсинського університету в Медісоні.
Уявлення про унікальність Homo sapiens неодноразово руйнувалися – і не лише завдяки дослідженням найближчих родичів нашого виду. У 2010 році палеоантрополог Зерай Алемсегед із Чиказького університету зробив відкриття, яке поставило під сумнів поширену думку про те, що кам'яні знаряддя були особливим винаходом представників роду Homo. Він виявив кістки тварин зі слідами порізів, завданих кам'яними знаряддями, які пов'язують із Australopithecus afarensis – видом, до якого належали знамениті скам'янілі рештки Люсі, знайдені в ефіопському регіоні Афар.
Це відкриття відсунуло найдавніші свідчення використання кам'яних знарядь на 800 тисяч років – до 3,4 мільйона років тому.
Нові дані знову демонструють подібність здібностей неандертальців і Homo sapiens. Стрінгер, зокрема, звертає увагу на печеру Брюнікель у Франції, де вчені виявили кільцеподібні конструкції віком приблизно 176 500 років, складені з уламків сталагмітів. Є також свідчення того, що на цих спорудах розпалювали вогонь.
Люди, які створили ці конструкції, повинні були планувати роботу, спілкуватися та співпрацювати.
Попри зростаючу кількість доказів подібності, деякі фахівці вважають, що маятник гойднувся занадто далеко в інший бік – до трактування, згідно з яким неандертальці були практично такими ж, як сучасні люди.
Палеоантропологи пропонують мисленнєвий експеримент: якби неандерталець їхав у нью-йоркському метро, більшість пасажирів, можливо, навіть не звернули б на нього уваги.
