Якщо інтенсивність атак, під час яких за тиждень росіяни застосували близько 80 балістичних ракет, збережеться, це означатиме понад 300 ударів на місяць.
Україна та її союзники мають готуватися до складного сценарію: кількість балістичних ракет ворога може суттєво перевищувати наявні ресурси сил протиповітряної оборони. Про це в інтерв'ю РБК-Україна заявив речник Командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат.
Динаміка обстрілів та критична нестача БК
За оцінками Повітряних сил, лише за один тиждень інтенсивних атак росіяни застосували близько 80 ракет, які прямують за балістичною траєкторією (у серіях із 39, 16 та 23 одиниць, не враховуючи поодинокі пуски). Якщо ворог збереже подібну інтенсивність, це означатиме понад 300 балістичних ударів на місяць. Утім, Ігнат сумнівається, що РФ зможе тривалий час утримувати такий темп через виснаження власних арсеналів.
Гострий дефіцит протиракет суттєво впливає на ефективність перехоплення. Під час однієї з останніх масованих атак із 39 балістичних цілей вдалося збити лише п'ять - саме через брак боєприпасів до систем Patriot.
Стратегічні шляхи вирішення проблеми
Для перелому ситуації Юрій Ігнат окреслив комплексний підхід:
- Симетричні та превентивні удари: нейтралізація пускових установок ворога безпосередньо на позиціях та вогневе ураження підприємств військово-промислового комплексу РФ, де виробляють балістичні ракети та комплектуючі.
- Економічний та санкційний тиск: оскільки балістичне озброєння та безпілотники мають високу собівартість, критично важливо підривати фінансові спроможності Росії виробляти нову зброю.
- Поліпшення логістики від партнерів: європейські держави (зокрема Німеччина, Нідерланди, Польща, Румунія та Іспанія) досі мають резерви до систем Patriot.
Європейські арсенали та аргумент безпеки
Коментуючи застереження європейських партнерів щодо необхідності зберігати власні недоторканні запаси ППО, Юрій Ігнат навів влучну цитату одного з високопоставлених військових:
За його словами, саме цей аргумент свого часу сприяв ухваленню рішень щодо передачі систем С-300 від Словаччини та Болгарії. Хоча Європа зараз активно розгортає власні виробничі потужності для протиповітряної оборони, головним викликом залишається час - ці процеси були запущені вже після початку повномасштабного вторгнення.
