Українська Атлантида – це не міф, а трагедія другої половини ХХ століття, коли через масштабне гідробудівництво, ініційоване радянською владою, десятки сіл і тисячі гектарів родючої землі були назавжди поглинуті водами Дніпра. Україна втратила не лише хати та поля, а й ритуали й ландшафти, де поколіннями жили наші предки.
Київське море
Як розповідають на каналі "Міфічна Земля України", будівництво Київської ГЕС та заповнення водосховища у 1964–1966 роках призвело до того, що було затоплено понад 50 сіл на північ від Києва. Під воду пішли будинки, сади, могили, старі шляхи та пагорби, які зберігали пам’ять у камені й обрядах.
Острів Гусинці – одне з найзагадковіших втрачених місць. Високо підняте природне плато зберігало незвичні кам’яні об’єкти з округлими заглибленнями. Багато дослідників вважають, що ці камені мали обрядове призначення — можливо, слугували жертовними. Місцеві жителі розповідали, що острів має особливу тишу й притягує людей — це одна з ознак місця сили. Нині лише фрагменти цього острова можна побачити під час спаду води.
Дністровське водосховище
На межі Тернопільської та Чернівецької областей у 1981 році запустили водосховище, яке поглинуло не лише географію, а й історію, закладену в землю століттями.
Бакота – найвідоміше затоплене село, розташоване серед скель. У Бакоті та навколишніх урочищах знаходили давні місця сили, оброблені камені та чашоподібні заглиблення у скелях, які могли використовуватися в культових обрядах. Село зникло з мапи у 1981 році. Хоча печерні ніші частково залишилися над водою, повна картина втрачених святилищ, каменів і артефактів досі перебуває на глибині.
Каховське водосховище
Це один із наймасштабніших проєктів гідробудівництва, заповнення якого почалося в 1956 році. У культурному вимірі це була катастрофа, що стерла з мапи 90 сіл і тисячі гектарів землі. Береги Дніпра в цьому регіоні були зоною давнього заселення ще з доби енеоліту. Археологи встигли зафіксувати кургани, стоянки та культові камені, проте велика частина важливих об’єктів так і не була досліджена. Старожили розповідали про округлі камені та пагорб, де збиралися предки. Там не можна було орати, бо стояли кам’яні кола. Ці згадки залишилися лише в усних переказах. Після підриву дамби у 2023 році частина дна водосховища знову стала доступною, проте втрачені місця неможливо повернути повністю.
Дніпродзержинське (Кам’янське) водосховище
Створене у 1963 році водосховище принесло чергову масштабну втрату глибинної пам’яті. Було затоплено десятки сіл і широкі береги, які протягом тисячоліть були складовими культурного ландшафту. Археологи зафіксували сакральні височини вздовж берегів Дніпра, де відбувалися збори та обрядові дії громад. Проте більша частина цих місць і курганів була затоплена без належної документації. Сьогодні Кам’янське водосховище виглядає як звичайна водойма, але під його поверхнею лежать сліди невидимої історії.
Читають зараз: Справа Дубневича: до якої країни нардеп переїхав із сім'єю.
