Представники незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування подій в Україні, очолюваної Еріком Мосе, та Офіс генпрокурора України провели зустріч, під час якої обговорили питання документування та розслідування воєнних злочинів і злочинів проти людяності, скоєних державою-агресором, а також подальшу координацію дій і обмін інформацією між українськими та міжнародними інституціями.
Про це 5 листопада у офіційному Телеграм-каналі повідомляє Офіс генпрокурора.
Заступник Генерального прокурора Андрій Лещенко поінформував представників Комісії про ключові результати роботи прокурорів. Зокрема, від початку повномасштабного вторгнення зареєстровано понад 190 тисяч воєнних злочинів, учинених представниками держави-агресора. Повідомлено про підозру 1 029 військовим РФ, 747 обвинувальних актів направлено до суду, а 206 осіб уже засуджено.
Масштаби й системність злочинів Російської Федерації дозволяють класифікувати їх як частину цілеспрямованої геноцидної політики проти українського народу.
«Те, що ми бачимо, це планована державна політика знищення української нації. Саме тому наші розслідування зосереджені не лише на виконавцях, а насамперед на політичному та військовому керівництві держави-агресора», – підкреслив заступник Генерального прокурора.
Начальник Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Юрій Рудь поінформував про поточну динаміку розслідувань і зростання кількості атак на цивільне населення.
«Лише за дев’ять місяців цього року зафіксовано понад 5,1 тисячі нападів із застосуванням дронів проти цивільних, що удвічі більше, ніж за весь 2024 рік. Такі дії мають ознаки злочинів проти людяності», – зазначив Рудь.
Учасники зустрічі також обговорили нещодавній звіт Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування подій в Україні, у якому йдеться про численні факти застосування сили проти цивільного населення на окупованих та прифронтових територіях, зокрема систематичні атаки дронами по цивільних цілях в Україні, а також депортація населення з тимчасово окупованих територій.
Зазначена також необхідність подальшої взаємодії та обміну даними з метою повного і об’єктивного документування воєнних злочинів.
