Європейський супутник зафіксував у пустелі на півдні Марокко величезні червоні смуги, що простягнулися на десятки кілометрів. На перший погляд, вони нагадують сліди лави, проте дослідники з'ясували, що незвичайне явище пов'язане з водою та рослинністю в одному з найпосушливіших регіонів країни.
Про це повідомляє Daily Galaxy.
У січні 2026 року супутник Sentinel-2 європейської програми Copernicus зробив знімок регіону Варзазат біля гір Антиатласу. На ньому видно розгалужену мережу яскраво-червоних смуг, що простягаються пустельною місцевістю.
Спершу зображення може створювати враження масштабного геологічного явища. Однак найближчі вулкани розташовані приблизно за 2000 кілометрів, а походження червоних смуг виявилося зовсім іншим.
Що насправді побачив супутник над пустелею
Як пояснили в ESA, червоного кольору, видимого на фотографії, насправді немає. Знімок створено в умовному кольорі з використанням даних ближнього інфрачервоного діапазону, невидимого для людського ока.
Річ у тім, що рослини поглощають видиме червоне світло, але добре відбивають ближнє інфрачервоне випромінювання. Саме тому на супутниковому зображенні ділянки з рослинністю мають яскраво-червоний колір.
Величезні смуги виявилися рослинністю уздовж сезонних річок — долини, які наповнюються водою переважно взимку та навесні. Ці водотоки беруть початок у горах Антиатласу і утворюють розгалужену мережу, яку складно детально вивчити без супутникових спостережень.
Особливе значення відкриття має для Марокко, де в цьому регіоні випадає лише трохи більше ніж 100 міліметрів опадів на рік.
Як червоні плями допомагають стежити за водою
Супутникові знімки дозволяють ученим стежити за змінами рослинного покриву та оцінювати стан водних ресурсів у посушливих районах.
Якщо червоні ділянки зменшуються, це може свідчити про пересихання сезонних водотоків або погіршення доступності води для рослин. Їхнє збільшення, навпаки, може бути пов'язане з ряснішими опадами або розвитком зрошувальних систем.
Завдяки супутникам Sentinel-2 дослідники можуть регулярно отримувати нові зображення території, зокрема з інтервалом приблизно п'ять днів. Це допомагає спостерігати зміни без тривалих наземних експедицій.
Чому це важливо для Марокко
Останніми роками Марокко переживає серйозний дефіцит води, спричинений тривалими посухами, потеплінням клімату та надмірним використанням підземних вод у сільському господарстві.
Після семирічної посухи на початку 2026 року кількість опадів зросла, проте проблеми з водопостачанням залишилися.
Зокрема, водосховище греблі Ель-Мансур-Еддабі, яке також видно на супутниковому знімку, у січні було заповнене лише на 35%, а в жовтні цей показник становив 47%.
За наведеними даними, доступність відновлюваних водних ресурсів у Марокко скоротилася до 620 кубометрів на людину на рік — приблизно в чотири рази менше, ніж у 1960 році.
Через виснаження підземних запасів води в провінції Варзазат навіть довелося призупинити видачу дозволів на буріння нових свердловин.
