Про те, чи з’явився у Дональда Трампа мирний план щодо України, з якими проблемами зіткнулася його команда і якими будуть її пріоритети, і чи почнуться зрештою переговори щодо завершення війни — читайте в матеріалі РБК-Україна.
6 листопада минулого року, зранку за київським часом, у житті всього світу з’явився новий «день Х» — 20 січня 2025-го, коли Дональд Трамп складе присягу нового президента США. Відтоді, коли перемога республіканця на виборах вже стала фактом, усі глобальні політичні процеси поділились на дві категорії: «ще до інавгурації» і «вже після інаугурації».
Для України це мало більше значення, ніж для багатьох інших. Окрім того, що США є нашим союзником № 1 у війні, вони мають визначальний вплив і на політичну лінію Європи. Не менш важливо і те, що саме США є тим геополітичним гравцем, з яким потенційно готові домовлятись в Кремлі.
Сам Трамп неабияк розігрівав пристрасті ще до своєї перемоги, знаменитими стали обіцянки «завершити війну в Україні за 24 години» і навіть «ще до офіційного вступу на посаду». На це дуже оперативно відреагували і в українських політичних колах, популярною стала теза про те, що «Трамп скоро завершить війну», воєнний стан продовжуватись не буде, і вже весною на Україну чекають вибори.
Втім, новообраний американський президент став поволі змінювати свою риторику, замість «24 годин» він став обіцяти вирішити все просто «швидко», визнавав усю складність «російсько-української ситуації». Зрештою, про мирне врегулювання він і його команда почали міркувати в термінах «місяців», спецпредставник Трампа щодо України та РФ Кіт Келлогг, приміром, дав собі сто днів на пошук «рішення».
Зрештою, день Х настав сьогодні — Трамп нарешті отримає офіційні президентські повноваження. І, як розповідають джерела РБК-Україна, станом на зараз жодного конкретного «мирного плану» у нього не з’явилось.
Чому у Трампа немає готового мирного плану
Київ почав активно працювати з командою Трампа за кілька місяців до президентських виборів, паралельно підтримуючи робочі відносини з чинним президентом Джо Байденом та кандидаткою від демократів Камалою Гарріс. Спроби балансувати між двома ворогуючими таборами в США інколи ледь не зривалися — наприклад, коли республіканці вирішили звинуватити Володимира Зеленського у підігруванні демократам. А сам Трамп до останнього тримав інтригу щодо того, зустрінеться він з українським президентом чи ні, паралельно відпускаючи дошкульні репліки на адресу Зеленського.
Зрештою, зустріч відбулась в Нью-Йорку ще перед виборами, згодом, вже після них, ще одна — цього разу в Парижі, за участі французького президента Емманюеля Макрона.
Паралельно відбувались переговори і на рівні радників — у США літав голова Офісу президента Андрій Єрмак, щоб поспілкуватись із командою Трампа. В січні у Києві чекали візиту Келлогга, сподіваючись нарешті вийти на якусь конкретику. Однак той відклав поїздку на час після інавгурації. Як розповідають поінформовані джерела РБК-Україна, справжня причина переносу — у команді Трампа досі відсутнє бачення того, як треба завершувати війну в Україні. «Вони справді зрозуміли, наскільки це непроста проблема», — каже співрозмовник РБК-Україна.
Як може працювати американське посередництво, коли у нього таке бачення є — яскраво показали події минулого тижня на Близькому Сході. Перемовини між Ізраїлем та терористами ХАМАС за посередництва команди Байдена велися довгими місяцями і без особливого результату.
Однак спецпредставник Трампа в регіоні Стівен Віткофф за один-єдиний візит зумів добитися від обох сторін справжнього прориву, попри те, що ні Ізраїль, ні ХАМАС не задоволені угодою і були змушені піти на болючий компроміс.
Але в команді Трампа вже є розуміння, що такий підхід не спрацює з Україною та Росією. Однак публічно визнати, що обіцянки швидкого завершення війни в Україні насправді ніколи не мали під собою грунту — не можуть.
За інформацією РБК-Україна, на це є дві головні причини. Перша — в команді Трампа почали усвідомлювати, наскільки непросто їм буде вести переговори як з Києвом, так і особливо з Москвою.
Українське керівництво продовжує відстоювати свою суб'єктність та принцип «нічого про Україну без України». Тим паче до можливих ексцесів від приходу Трампа готувалися давно. Принаймні, на найближчі місяці Україна забезпечена фінансами, і частково боєприпасами для Сил оборони. Від європейських країн допомога так само прогнозована, в рамках угод про безпекове співробітництво та інших механізмів.
Однак якщо Київ в принципі є договороздатним і адекватним, то про Москву це сказати важко. Країна-агресор спирається на Китай, який, по суті, став її глибоким тилом. Хоч в РФ і загострилися економічні проблеми, російське керівництво в цілому куди менш залежне від громадської думки і ще має можливості мобілізувати ресурси. Свідчення цьому — чергові заяви впливового і давнього помічника російського диктатора Миколи Патрушева, який входить в ближнє коло Путіна, про те, що Україна «припинить своє існування» як країна у 2025 році.
Друга причина — команда Трампа і насамперед він особисто дуже переживають за власний імідж «крутих хлопців». Бо ж зокрема і за це нового президента США так любить MAGA-електорат. «Велич Америки», повернути яку обіцяє Трамп, в зовнішньому аспекті зводиться до наступної схеми: Америка наказує — інші виконують.
Натомість в російсько-українській війні Трамп і трампісти зіткнулись із тим, що ця схема недієва. Трампу треба буде сідати за стіл, цілком ймовірно — навіть за круглий, з іншими учасниками подій, щось говорити, доводити і сперечатися. А це якось не відповідає іміджу «крутого хлопця», який всіма керує.
Тим паче нова американська адміністрація не може показати свою слабкість вже на самому початку президентства Трампа — і у світі, і перед власними виборцями. Тож вона явно бере паузу та утримується від швидких рішень та різких кроків, з цим пов’язана невизначеність щодо нових зустрічей Трампа з Путіним чи Зеленським.
Крім того, у команди Трампа є і багато інших турбот.
Інші пріорітети Трампа і його команди
Гучна історія із бажанням Трампа купити Гренландію та приєднати Канаду — це лише маленька частина зовнішньополітичного порядку денного у США. А є ще й внутрішня політика, апріорі важливіша для американської публіки.
Керівниця апарату Білого дому Сьюзан Вайлз в інтерв’ю Axios заявила, що ключовими для Трампа будуть перші два роки — до наступних проміжних виборів у Конгрес. У США законодавчий орган оновлюється кожні два роки. Палата представників — повністю, а Сенат — на третину. Поки що республіканці володіють повнотою влади в країні, і мають намір використати цей час максимально корисно.
У перший день президентства Трамп планує підписати близько сотні указів. Сам їх зміст може багато чого сказати про його пріоритети на посаді та те, чому він приділятиме левову частку своєї уваги.
Зокрема, Трамп планує скасувати низку указів свого попередника Джо Байдена, які дозволили сотням тисяч мігрантів з певних країн легально в'їхати на гуманітарних підставах і отримати дозвіл на роботу в США. Також він хоче вивести США із Паризької кліматичної угоди та Всесвітньої організації охорони здоров’я, і можливо, запровадити торгові тарифи проти низки країн. Крім того, у планах Трампа — помилувати учасників штурму Капітолію 6 січня 2021 року.
Переважна ж більшість указів стосується внутрішньої політики США, які для України особливого значення не мають.
Ще одна показова деталь. Минулого тижня у США розпочалися слухання в Сенаті щодо затвердження команди Трампа. В ході них кандидат у міністри оборони США Піт Хегсет у своєму вступному слові визначив пріоритети: стримування Китаю та відносини із союзниками в Індо-Тихоокеанському регіоні, але не згадав про Україну і Росію. Сенаторам навіть довелося перепитувати Хегсета про це, втім, без особливого результату.
Звісно, у команді Трампа є різні люди. Бізнес-крило на чолі з Ілоном Маском переважно скептично ставиться до України. Але хороша новина в тому, що ці люди на практиці не будуть займатися російсько-українською війною, принаймні, за прямими обов’язками. Ілон Маск та Вівек Рамасвамі мають очолити новостворений департамент ефективності уряду, Говард Лутнік — міністерство торгівлі, Скотт Бессент — міністерство фінансів, а Пітера Тіля взагалі не планується призначати на офіційну посаду.
Найбільш активно міжнародну політику коментує Ілон Маск. Та на думку дипломата, екс-міністра закордонних справ України Володимира Огризка, з часом Маск має сконцентруватися на тій сфері, яку йому доручив Трамп — посиленні спроможності державного апарату США. З тими, хто відповідатиме за зовнішню політику на посадах, у Трампа ситуація для України краща.
«Його оточення, яке зараз формується — адекватне і досвідчене. Воно має розуміння того, що слон в посудній лавці — це погано і для слона, і для лавки. Тому думаю, що так чи інакше воно буде його виводити на якусь серединну траєкторію, яка буде йти визначеним коридором для кожного американського президента», — сказав Огризко в коментарі YouTube-каналу РБК-Україна.
На вже згаданих слуханнях у Сенаті США кандидат у Державні секретарі Марко Рубіо Україні таки приділив увагу. І його виступ залишив двозначне враження. З одного боку, він визнав, що Україна не зможе силою витіснити окупантів навіть на кордони 23 лютого 2022 року, і підкреслив, що на поступки зрештою доведеться піти не лише країні-агресору, а й Україні. Звісно, будь-які переговори щодо завершення війни апріорі будуть передбачати якісь поступки і з боку Києва. Але коли ця теза виголошується настільки чітко, публічно, та перед американськими сенаторами — для України це не надто обнадійливий підхід.
Разом з тим, Рубіо заявив, що дуже важливо уникнути і повторення російської агресії через 4-5 років — бо «це не той розвиток подій, якому віддав би перевагу будь-хто з нас».
За словами майбутнього держсекретаря США, під керівництвом Трампа «головним пріоритетом Держдепартаменту … будуть Сполучені Штати», а головні загрози він бачить від Китаю, Росії, Північної Кореї та Ірану. Також Рубіо в силу свого походження з родини кубинських мігрантів буде більш активно займатися Латинською Америкою, в контексті витіснення впливу Китаю та вирішення міграційної проблеми. Вже зараз Трамп заявив претензії на Панамський канал та загострив відносини з цілою низкою країн регіону, куди планується депортувати нелегальних мігрантів.
В цих умовах по всьому світу відбувається глобальний «мозковий штурм» серед лідерів провідних держав, очільників міжнародних організацій, дипломатів та радників.
«Всі нервують і своїми ініціативами намагаються накидати ідей Трампу», — зазначив співрозмовник видання в дипломатичних колах.
В контексті України це зокрема ідеї щодо миротворців, а також пришвидшене виділення Україні коштів під гарантії заморожених російських активів. Однак за інформацією численних джерел РБК-Україна, обговорення теми миротворців ще знаходиться на дуже попередніх етапах, немає визначеності ані з їхньою кількістю, ані з місцем дислокації в Україні, ані — головне — з їх мандатом і завданнями. Адже кілька батальйонів французів та британців десь в казармах біля Львова і ці ж самі батальйони в районі передової на Донбасі — це зовсім різні місії.
Що стосується заморожених в Європі російських коштів, то, очевидно, зрештою спрацює наступний підхід: Росії повертати їх не будуть, але й Україні, на зброю, поки не дадуть — хіба що вже в повоєнній перспективі виділять на відновлення.
Помітно, як останнім часом Україна ще більше активізувала контакти з європейськими партнерами, аби говорити з Трампом єдиним голосом. Останніми тижнями про це йшлося під час зустрічей президента Зеленського з прем'єром Польщі Дональдом Туском у Варшаві, прем'єром Великої Британії Кіром Стармером у Києві, і особливо з очільницею італійського уряду Джорджією Мелоні у Римі. Останню варто виділити окремо, адже у неї складаються чи не найкращі відносини з Трампом через ідеологічну близькість та давнє знайомство.
Тут є кілька напрямків. Перший — прагматичні інтереси США як держави та американського бізнесу.
«Трамп багато оперує поняттями переваг і витрат. Я не впевнений, що він їх добре зважує, але знаєте, він думає, що він мислить у цих категоріях. Тому для України дуже важливо показати Трампу, що Україна може щось дати Сполученим Штатам і що Сполучені Штати виграють від неросійської перемоги», — сказав РБК-Україна асоційований професор європейських студій Тартуського університету (Естонія) Стефано Брагіролі.
Про те, що республіканці загалом мають значно більш прагматичний підхід порівняно з демократами, РБК-Україна останніми місяцями розповідали і різні представники української влади, які з ними контактують.
Різними каналами європейські лідери намагаються закріпити думку, що продовження війни грає на руку головному ворогу США — Китаю. Такої думки вже дотримується частина оточення Трампа, зокрема, згаданий Марко Рубіо. З іншого боку, Ілон Маск та частина техно-мільярдерів лобіюють більш поміркований підхід щодо Китаю через власні бізнес-інтереси.
«Якщо Трамп хоче увійти в історію як великий лідер, то він не повинен програвати. А якщо він буде йти на поступки Путіну, це буде 100% програшем. І повірте, Трамп не назавжди в Америці. Залишаються демократи, які будуть використовувати кожен його неправильний крок. І тоді його ідея зробити Америку „знову великою“ перетвориться на фікцію», — наголосив у розмові з РБК-Україна Володимир Огризко.
З огляду на вкрай персоналізований підхід Трампа до вирішення будь-яких державних справ, риси його характеру неодмінно зіграють велику роль у потенційних майбутніх переговорах щодо України.
«Треба розуміти певні особливості світогляду Трампа. До речі, він непогано їх описав у своїй автобіографії „Мистецтво укладення угод“. Один з принципів, якими він керується під час укладення угод — „давай здачі“. Йдеться про те, що спочатку Трамп ставиться до тих, з ким він контактує, виходячи з презумпції довіри. Але коли він бачить, що його намагаються обдурити, то відповідає дуже рішуче, спираючись на силу», — сказав YouTube-каналу РБК-Україна голова парламентського комітету із закордонних справ Олександр Мережко.
На його думку, така ситуація може скластися, коли Трамп зрозуміє, що Путін не зацікавлений в мирі і намагається його обдурити. І такий варіант розвитку подій справді обговорюється зокрема і в європейських колах.
Можливі параметри мирного плану Трампа
Таким чином, в еру Трампа Україна входить без розуміння того, як саме новий американський лідер планує завершувати війну, бо цього розуміння бракує і в його команді. В численних публікаціях західних медіа дуже багато пишеться про можливі і неможливі підходи Трампа до російсько-української війни, озвучуються якісь терміни початку і завершення переговорів та зустрічей на найвищому рівні тощо — співрозмовники РБК-Україна у владі, які причетні до контактів із новою командою у США, ставляться до цього обережно.
Насправді ж поки більш-менш вимальовуються лише два важливі параметри, з якими команда Трампа в якійсь перспективі може вийти на переговори. Перший — питання щодо членства України в НАТО на осяжну перспективу буде зняте з порядку денного. Втім, вочевидь не назавжди. «Тему НАТО знімуть зі столу, але не викинуть у смітник, а просто покладуть в шухляду», — описало ситуацію одне із джерел РБК-Україна.
Другий пункт — заморозка бойових дій уздовж тієї лінії, яка де-факто складеться на землі на момент припинення вогню. Таку умову у Києві вважають відверто поганою. Адже це в принципі не вирішить проблему з російською агресією та відновленням територіальної цілісності України. Крім того, як довів досвід АТО/ООС на Донбасі, будь-яка така заморозка може перетворитися на гарячі бойові дії в будь-який момент — а зараз лінія зіткнення буде багатократно довшою, ніж у 2014-2021 роках.
Крім того, в усіх спекуляціях щодо «дій Трампа щодо України» дуже часто випускається фундаментальний момент — готовність до завершення війни з боку країни-агресора. Поки що її не спостерігається навіть і близько. Російські війська продовжують свій наступ на Донбасі і, схоже, добровільно спинятися не збираються.
І хоча у Києві є сподівання на те, що у 2025 році завершити війну все ж вдасться, паралельно ведеться робота і над іншим сценарієм — максимальним зміцненням армії та підготовкою до продовження війни. І в еру Трампа ця задача лишатиметься актуальною.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →
Читайте vesti-ua.net в Google News