Україні дедалі частіше пророкують затяжну війну, яка ще може тривати і в 2024 році. Як може розвиватися ситуація на фронті і який план у Кремля – нижче у матеріалі РБК-Україна.
З 24 лютого українці відчайдушно хапались за будь-які прогнози щодо термінів війни. Відчуття хоча б якоїсь визначеності додавало сил триматись і зберігати оптимізм. Проте з часом одиниця виміру будь-яких прогнозів перетворилась з тижнів на місяці. Обнадійливі заяви і наших посадовців, і партнерів сформували надто високі очікування від перебігу бойових дій. Коли вони почали відставати від реальності – це перетворилось у розпач та розчарування.
І в Україні, і на Заході покладали великі сподівання на цьогорічну літню кампанію. Вихід до узбережжя Азовського моря міг би відкрити шлях на Крим. А параллельно чи після – якби у Кремля до того моменту не відпало бажання воювати – Сили оборони могли би розпочати зачистку Донбасу. Про підготовку наступальної операції на Півдні впродовж місяців було стільки розмов у ЗМІ, що навіть закрадались сумніви: якщо наша армія піде на прорив – то чи не планується він будь-де – тільки не на Півдні?
Зрештою, росіяни готувались зустрічати Сили оборони України в Приазов'ї ще з минулого листопада. І схоже, що рівень цієї підготовки був повною або певною мірою недооцінений як на Заході, так і в нас, в Україні. Відтак, очікування на швидке закінчення війни змінились на більш песимістичну риторику про бойові дії до 2025 року, а то й ще довше.
2023 – не кінець?
І західні, і українські військові аналітики вважають, що в ЗСУ через погіршення погоди залишається невелике вікно можливостей до кінця цього року для проведення бойових дій. Зараз наші бригади діють невеликими піхотними групами – для них погодній фактор не становить вкрай серйозної перепони. Однак щоби швидко розвинути успіх, їм доведеться вводити в бій бронетехніку, для якої осінньо-зимове бездоріжжя може стати проблемою. Тому погодні умови об'єктивно ускладнять та сповільнять просування Сил оборони. Фактично в української армії залишається близько місяця для активних боїв перш ніж підуть проливні дощі, а за ними – сніг та морози.
Реалії та темп війни, вочевидь, змусили українську владу дещо відкалібрувати свої плани на цю воєнну кампанію. Зараз у військових колах доводиться усе частіше чути про ціль – звільнення Токмака на Півдні та/або Бахмута на Сході. Принаймні такі завдання до кінця року тепер виглядають більш реалістичні, аніж вихід до адмінмежі Криму чи деокупація Мелітополя та Бердянська. Нещодавно Володимир Зеленський теж сказав про плани звільнити "Бахмут і ще два міста", ймовірно, кажучи про цілі до кінця цього року.
Говорити про суттєві прориви з російського боку теж, на щастя, не доводиться. Останні спроби агресора провести наступальну операцію на Куп'янському та Лиманському напрямках йдуть майже безрезультатно. Однак попри те, що ворог поки спалив свій наступальний потенціал, він усе ще добре проводить оборону.
Зараз план російського командування виглядає так. Задача-максимум – окупувати всю територію Луганської області, вирівнявши лінію фронту по річці Оскіл, і тим самим створити умови для подальшого захоплення всього Донбасу. Задача-мінімум – своїми активними діями на Харківщині та Луганщині відтягнути українські резерви з-під Бахмута та Півдня.
На тлі стратегічних невдач на фронті Москва вирішила значно збільшити витрати на оборону та силовий апарат – у 2024 році вони складуть 40% від їхнього бюджету. Міністр оборони РФ Шойгу заявив, що в нього нібито є план досягнення цілей "сво" у наступному році, що вкотре свідчить – Кремль ще не налаштований припиняти війну.
Представники української влади теж кажуть, що наш наступ не зупинятиметься ні восени, ні взимку – допоки не будуть звільнені всі окуповані території. І західні партнери публічно демонструють готовність допомагати Києву "as long as it takes" – "стільки, скільки буде потрібно".
Зараз можна говорити про те, що війна з високою ймовірністю не завершиться в 2023 році. Однак ті позиції, які Сили оборони займуть до кінця грудня, визначатимуть стартові умови для нового ривка.
На що розраховує Україна?
За результатами спілкування з представниками розвідки, військовими та аналітиками можна виокремити три сценарії розвитку війни для України в 2024 році. Оптимістичний – це коли українська армія до середини наступного року звільняє весь Південь, в тому числі Крим, а в другій половині року розпочинає деокупацію Сходу.
Середній або проміжний сценарій – у першому півріччі 2024-го Сили оборони доходять до узбережжя Азовського моря, в другому – розпочинають деокупацію Криму, а далі – Донецької та Луганської областей.
"Якщо ми будемо мати до кінця року тільки певні успіхи на Південному напрямку, то це вимагатиме продовження і розвитку цього наступу. Тоді операція на Сході відкладається – там ми будемо вести стримуючі оборонні бої для того, щоб не допустити можливої спроби противника прорватися", – вважає полковник запасу ЗСУ, військовий експерт Сергій Грабський.
Найгірший сценарій – якщо українській армії не вдається зрушити лінію фронту або війна перетворюється у позиційні бої за окреме село.
Директор New Geopolitics Research Network Михайло Самусь вважає, що у 2024 році українська армія здатна блокувати Крим, розпочати деокупацію півострова, а також окремі операції зі звільнення Донбасу. Наступного року Сили оборони матимуть значно кращі умови, насамперед – якщо вчасно надійдуть обіцяні винищувачі F-16.
"В української армії є завдання – дійти ще під час осінньої кампанії в напрямку Токмака і створити умови для прориву інших ліній оборони на Південному напрямку. А коли Україна отримає F-16 – тоді умови ведення бойових дій зміняться, українська армія отримає нарешті перевагу в повітрі на окремих напрямках", – каже військовий експерт.
Навіть кілька ескадрилій F-16 дозволять ослабити російську авіацію на фронті, допоможуть в підтримці наших наземних військ при наступі, а також посилять українську ППО. Ще одним важливим фактором стане передача нам далекобійних ракет – систем ATACMS та крилатих бомб GLSDB – які теж відіграють свою роль у наступальних операціях.
"Коли ми говоримо про операцію на Півдні, важливим є розрізання цього великого театру воєнних дій, який простягається аж від Криму до Харківської області, на два окремих", – каже Самусь.
Один із них – це територія Криму, де, вочевидь, буде проводитись операція з блокади за підтримки ракетних та авіаційних ударів і Сил спеціальних операцій. І якщо окупанти після цього не вчинять черговий "жест доброї волі", тоді там буде проводитися наземна військова операція. Інший театр буде розгортатися на Донбасі.
"Там своя специфіка – оскільки ця територія прилягає до російського кордону, там у противника немає проблем з логістикою, і тому не буде такої можливості – блокувати цей регіон. На цьому театрі будуть проводитися окремі операції з деокупації окремих районів, доцільних з військової точки зору. І поступово ці території будуть повністю звільнятися від російських окупантів", – пояснив Самусь.
Проте варто усвідомлювати ще один важливий фактор: українські військові з великими зусиллями звільняють Південь, де противник почав готувати оборону рік тому. Деокупація Донецька та Луганська, де ворог окопувався з 2014 року, навряд чи буде меншим викликом.
"Достатньо звернутися до нашого досвіду. Противник 400 днів ішов від лінії зіткнення до Бахмута, пройшовши аж 45 кілометрів. І не треба сподіватися, що для нас ця задача буде подібна до якоїсь великої прогулянки", – каже Грабський.
Який план у Росії?
Є три перешкоди, що не дозволяють росіянам досягти значних проривів на фронті в осяжній перспективі. Перша – це особовий склад. Без проведення відкритої, більш масштабної мобілізації на кшталт тієї, що була минулої осені, Москва не зможе сформувати потужне угруповання для наступу. Раніше у ГУР припускали, що до президентських виборів, які відбудуться в березні наступного року, Путін не наважиться зайвий раз розбурхувати свій електорат. А тих "мобіків", яких Кремль приховано збирає по всій Росії, зараз вистачає лише для заміщення втрат.
Проте ще більшою проблемою для окупаційної армії є техніка та озброєння. Росіяни поповнюють свій збройний арсенал повільніше, ніж витрачають його у боях. З одного боку, санкції дають Кремлю чимало лазівок, з іншого – вони все одно не дозволяють розвернутись російському ВПК на повну силу. Навіть якщо й Москві вдасться до наступного року якось мобілізувати ще десятки тисяч солдат – цього не буде достатньо для зрушень на фронті, лише щоб гальмувати просування українських військ.
Третя – і головна проблема для Росії – підтримка України Заходом. Співрозмовники видання і в політичних, і в військових колах стверджують: принаймні до президентських виборів у США, які пройдуть у листопаді наступного року, допомога з боку партнерів буде продовжуватись, незалежно від динаміки на фронті. Однак що буде далі – після голосування в Штатах – поки важко спрогнозувати. Саме тому, мабуть, ключова ставка Кремля на 2024 рік – це затягування бойових дії в очікуванні перемоги Дональда Трампа, який вже не раз відзначався проросійською риторикою.
"До цього часу Росія буде прагнути не допустити будь-якого просування українських військ на Сході та Півдні, зафіксувати ті території, які вони вважають анексованим. А далі – тиснути на Трампа, заявляючи, що війна зайшла в глухий кут, немає сенсу допомагати Україні, треба припиняти допомогу, і тоді Росія з Україною нібито зможе сісти за стіл переговорів. Відтак Трамп відразу оголошується миротворцем, великим правителем, який досяг встановлення миру між Росією і Україною", – пояснив Самусь.
Але якщо до виборів у США Силам оборони вдасться досягти успіхів на фронті, це може повністю сплутати розрахунок Кремля. По-перше, напередодні виборів це додасть електоральних балів Байдену. По-друге, у разі якщо перемогу все-таки здобуде Трамп, він, скоріше, може обрати сторону сильних.
"Якщо Південь буде звільнено, а залишиться звільнити тільки Крим і Донбас – тоді вже виникає ситуація, коли Трампу, навпаки, треба буде підтримати Україну. В його інтересах – підтримати сильних. Адже це також підвищить і роль Сполучених Штатів, в тому числі у протистоянні з Китаєм. Тобто Трамп може вчинити неочікувано і збільшити підтримку Україні, передавши, наприклад, ще більше літаків F-16, щоби пришвидшити деокупацію Криму і Донбасу", – припустив Самусь.
Трамп нерідко чинив неочікувано, а його заяви далеко не завжди співпадали з реальними діями. Варто згадати, що, ставши президентом, він не почав відверто загравати з Путіним, хоча такі побоювання були з боку його опонентів. І коли у Сирії прямо схлестнулись інтереси Вашингтона та Москви, Росія дала задній хід і не стала ескалювати ситуацію, вступаючись за Асада. До того ж США мають стабільну політичну систему стримувань та противаг, яка не дозволяє враз розвернути курс країни на 180 градусів. Тому прихід до влади Трампа – не є гарантією того, що після виборів Штати миттєво почнуть грати на полі Росії.
***
Слід розуміти, що за всіх описаних вище сценаріїв висока ймовірність затягування війни і на 2025 рік. "Загалом 2024 рік виглядає таким, що не стане остаточним роком нашої перемоги", – каже Грабський.
Що ще важливо: навіть вихід на кордони 1991 року автоматично не призведе до завершення війни. За цими кордонами все ще залишатиметься агресивний сусід, який навіть з розбитою армією все одно матиме змогу обстрілювати нашу територію і руйнувати наші міста. Саме тому справжнім завершенням війни стане той етап, коли ворог – в результаті мирного врегулювання або військових дій – більше не зможе тероризувати Україну ні з моря, ні з неба, ні з суші.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →
Читайте vesti-ua.net в Google News