» » » Друг вночі приїхав: Поки не розповім, що сталося в купе, не заспокоюся!


Друг вночі приїхав: Поки не розповім, що сталося в купе, не заспокоюся!

1 792
КИЕВ. 24-11-2017, 03:26. Вєсті-UA || Новости Украины | Новини України

Друг вночі приїхав з Воронежа. Сумки закинув і потягнув на кухню чай пити. Сну, каже, ні в одному оці, поки не розповім, як доїхав, не заспокоюся, пише replika.in.ua.

Отже, далі з його слів:

«Ледве встиг на поїзд, сумки на бігу закидав, сам мало носом не проїхався по платформі, але встиг. Протискаюсь по коридору і молюся, щоб мою нижню полицю зайняли: ненавиджу їх, завжди їжджу нагорі, щоб мене ніхто не чіпав. Молитви були почуті: на моїй полиці вкорінився пацан років десяти, повний, щокастый, такий доглянутий, прилизаний. Поруч мати, сумку його розбирає. На інший нижній полиці сидить дівчина років двадцяти, в старому светрі, брюках і яскравих блакитних сланцях. Читає, на метушню перед собою нуль уваги. Я погляд жінки зловив і сказав: «будь ласка». Мені не шкода полиці, але для пристойності запитати могли б. Вона пирхнула і відвернулася. Бухнула сумку поруч з дівчиною, почала розбирати і ультимативним тоном сказала: «Дівчина, я тут розташуюся, поруч з дитиною, ти не проти?» Видно, їй теж випала верхня.

«Проти» – пролунав повний якогось неземного дзена і спокою голос.

Дама на мить сторопіла, але схаменулася і продовжила розбирати речі.

«Я повинна стежити за Михасиком, раптом з ним щось трапиться, а зверху злазити довго. Давай не будемо сваритися і поміняємося».

«Не поміняємося…»

Я думав, вона зараз почне говорити, що спеціально бронювала місце заздалегідь, що це не її проблеми і бла-бла-бла. Але ні. Дівчина просто повернулася і лягла спиною на баул дами, як на подушку, не випускаючи з рук книжку.

Дамочка від несподіванки рвонула сумку, звільнивши місце, і міс Дзен розляглася на ньому у весь зріст.

«Скотина малолітня» – чітко пробурчала жінка і, поставивши сумку на столик, полізла вгору. Звідти вона незабаром дуже вдало впустила гребінець, який потрапив дівчині прямо в лоб. Міс Дзен, не відволікаючись від читання, скинула гребінець на підлогу.

Перші дві години шляху дама кректала, бурчала, демонстративно незграбно спускалася з полиці, щоб витерти Михасикові сопелькі і відрегулювати його теплообмін, розстібаючи і застібаючи жилетку. Але незабаром, зрозумівши, що міс Дзен класти хотіла на її муки, влаштувалася нагорі і задрімала.

Ще пару годин ми провели у відносному спокої. Я познайомився з Мишком, розвів його на пару партій в морський бій, в дурня – нормальний, в принципі, пацан виявився, тільки залюблений. Міс Дзен читала, не звертаючи уваги на зовнішній світ.

Вечоріло. Дама прокинулася і почала журитися з приводу того, що її синочок, мабуть, помирає від голоду. Хлопчина, який нещодавно з’їв зі мною пару сосисок у тісті, здивовано знизав плечима. Мовляв, раз мама сказала, значить, і правда голодний.

Якраз тоді доля потягнула міс Дзен у вбиральню. Повернувшись, вона виявила, що їй залишили невеликий закуток біля вікна, а решта сидіння була заставлена контейнерами, термосом і Михасиком. Дама, перехопивши її абсолютно флегматичний погляд, все ж подумала, що, нарешті, пройняла нахалку, тому переможно заявила:

«Столик внизу, і ми маємо повне право сидіти тут, ми ж не всю полку зайняли!».

Нітрохи не зніяковівши, Міс Дзен пройшла на своє місце, затишно влаштувалася там і спрямувала свій погляд в розмиту рухом нескінченність.

…Під кінець вечері хлопчина, нагодований так, що аж з вух лізло, вирішив, що негоже іншим голодувати, і поділився з Міс Дзен вареним яйцем. Та, як не дивно, взяла… І тут мати, вирішивши, що «нічого розбазарювати продукти на всяку шелупонь», обсмикнула Михася, приземлив того назад, і шльопнула Міс Дзен по руці.

Ось тут я вже було подумав, що стіна незворушності впаде, але знову помилився: Міс Дзен повернула яйце на стіл і зі словами «Все ваше» витерла руки об спідницю жіночки.

Що там почалося… Дама наче чекала, поки щось проткне міхур обурення. Розмахуючи руками, вона завела сольну арію «Вокзальна хамка, потвора, недоношена». У своїй тираді вона виливала душу, обравши Міс Дзен першопричиною бід людства в цілому і своїх зокрема. «Через таких, як ти, сучка, ніколи й нічого не йде так, як треба». Лють застеляла їй очі, мозок закипав, і, коли контроль над собою був остаточно втрачений, дама штовхнула Міс Дзен, та так, що та приклалася головою об стінку, слава Ктулху, хоч легенько.

Штовхнула і затихла, з нетерпінням чекаючи реакції.

«Фас!» – подумав я. Таке стерпіти було вже не можна.

Якби Міс Дзен почала скандалити або розпускати руки, образ Самої Незворушності назавжди розчинився б у моїй свідомості. Але вона не розчарувала.

Повільно, але разом з тим неминуче вона нахилилася до жінки, ніби збираючись щось сказати їй на вушко…

І СМАЧНО, МОКРО, ВІД ДУШІ ЛИЗНУЛА ЇЇ, ВІД ПІДБОРІДДЯ ДО ЧОЛА, ЧЕРЕЗ ОКО, РОЗМАЗАВШИ КОСМЕТИКУ, ЗАЛИШИВШИ БЛИСКУЧИЙ СЛИНЯВИЙ СЛІД.

ЛИЗНУЛА, КАРЛ!

…Ефект був нищівний і миттєвий, як від транквілізатора: дама затихла і почала кінчиками пальців мацати щоку… Потім згребла сина, закинула його на свою полицю і помчала вмиватися.

Міс Дзен витерла рот серветкою і вишукано промокнула куточок. Дане дійство вже було розраховане на мене, і, бачить Бог, я не втримався і поплескав.

За решту поїздки дама не промовила ні слова в її бік. Так само мовчки вони з Михасиком покинули вагон на своїй станції.

А Міс Дзен знову заглибилася в книгу. Весь її вигляд говорив про те, що вона покинула цю реальність і повернеться ще не скоро. Турбувати я її не став».