З огляду на те, що Іран може запускати балістичні ракети на відстань у 4000 кілометрі, у зоні ризику знаходяться більшість європейських столиць, окрім Мадрида, Лісабона та Дубліна. Тож питання тепер в тому, чи здатна Європа захиститися від таких ударів. Як пише Defense Express, насправді проблем з одиничними іранськими ракетами у Європи бути не повинно. Але є один небезпечний момент, який може кардинально змінити ситуацію.
Так, у випадку пуску Іраном ракети спочатку вона буде зафіксована американськими супутниками. Потім ціль з'явиться на екранах радарів літаків AEW&C, а потім її має побачити РЛС AN/TPY-2 на базі збройних сил США у Туреччині. Також її мають зафіксувати й на американських ракетних есмінцях класу Arleigh Burke у Східному Середземномор'ї.
Така кількість даних з різних джерел дозволить швидко та точно класифікувати загрозу та визначити куди саме направлена ракета, а також визначити необхідні засоби знищення, зазначають експерти.
Нейтралізація загрози
Перша спроба перехопити ракету може бути здійснена з есмінців за допомогою протиракет SM-3, які перехоплюють балістичні цілі поза межами атмосфери.
Крім того, США тримають два комплекси Aegis Ashore, які фактично є "сухопутними ракетними есмінцями". Перший з них знаходиться у Румунії під Девеселу, другий - у Польщі під Редзіково. Залежно від траєкторії польоту іранської ракети вони зможуть відпрацювати по цілі або разом, бо їх зони перетинаються, або спрацює лише один з них - румунський.
"Враховуючи ефективність перехоплювачів SM-3, навіть одного з цих компонентів має вистачити для відбиття одиночної іранської балістичної атаки по Європі", - зауважують у Defense Express.
Однак є важливий нюанс: всі поки перелічені засоби виявлення та знищення цілі - американські.
"Здебільшого вся протиракетна оборона європейських країн напряму залежить від США. І тому погрози Вашингтону вийти з Європи означають й ризик залишиться сам на сам і з цією задачею", - зауважують експерти.
