Минулого тижня Єврокомісія опублікувала звіт про прогрес України на шляху до Євросоюзу. Попри певне сповільнення реформ, за оцінкою Брюсселя, Україна все ж стала ближчою до європейських стандартів.
Про те, як сформувалася така оцінка, наступні завдання України на шляху до ЄС та недоречність порівнянь із Молдовою – читайте в ексклюзивній колонці посла ЄС в Україні Катаріни Матернової для РБК-Україна, яку публікує Vesti-ua.net.
Деякі з найжорсткіших оцінок щодо України минулого тижня я читала від самих українців.
Після того як Європейська комісія опублікувала свій щорічний Доповідь про розширення, я прочитала кілька коментарів і замислилася, чи читала ми один і той самий документ.
У доповіді дуже чітко зазначено, що реформи мають рухатися швидше, щоб Україна могла використати історичне вікно можливостей для вступу до ЄС. Але доповідь також показує, як далеко просунулася Україна з часів Революції Гідності, часто у надзвичайно складних обставинах.
Куди б я не їхала в Україні, люди запитують мене, коли їхня країна вступить до Європейського Союзу. Я розумію їхнє нетерпіння. Я хочу, щоб Україна була частиною європейської сім'ї, там її місце.
Соціальні мережі часто винагороджують найпесимістичніші погляди на речі. Напередодні вирішального року, такого як 2027, я краще витрачу нашу енергію на проведення наступних необхідних реформ.
Я визнаю, що дві шкали оцінювання Єврокомісії можуть плутати. Одна оцінює, якого прогресу досягла країна за минулий рік, з моменту останнього звіту. Інша ж оцінює кумулятивний прогрес за кілька років. Інакше кажучи: як далеко країна просунулася у певній сфері.
Візьмемо, наприклад, суди. У торішній доповіді Комісія дійшла висновку, що Україна має певний рівень підготовки та досягла певного прогресу. Цього року її загальний рівень підготовки піднявся на пів бала вище – до рівня між "певним" та "помірним".
Однак Комісія врахувала сповільнення реформи на початку року та оцінила рівень прогресу за рік як обмежений. Україна продовжувала відбирати кандидатів на вакантні суддівські посади та перевіряти чинних суддів. Кілька змін до законодавства досі прострочені. Отже, суди України підготовлені краще, ніж рік тому, хоча за останні 12 місяців вони рухалися вперед повільніше.
Готовність також залежить від того, що відбувається після ухвалення законів. Україні все ще потрібно ухвалити антикорупційну стратегію та провести інші реформи.
Комісія також оцінила роботу Національного антикорупційного бюро, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та Вищого антикорупційного суду. У справах про корупцію на високому рівні їхня робота призвела до розслідувань, судових переслідувань та остаточних обвинувальних вироків.
Результати розслідування НАБУ і САП "Операція Мідас" минулого року сколихнули країну. Я розумію це обурення. Я також вважаю важливим те, що в розпал повномасштабної війни незалежні слідчі змогли розслідувати звинувачення, які доходили до найвищих ешелонів влади.
Притягнення до відповідальності можновладців – це складне випробування для будь-якої демократії. Деякі держави-члени ЄС знають, як це може бути важко навіть у мирний час.
Українці також показали, що потрібно для захисту цих інституцій. У липні 2025 року, після того як закон послабив незалежність антикорупційного бюро та спеціалізованої прокуратури, тисячі молодих людей вийшли на вулиці. Потім парламент відновив ключові запобіжники.
Нинішня доповідь віддає належне людям та організаціям, які продовжують викривати корупційні ризики та відстоювати незалежність слідчих і прокурорів. Вони роблять частину роботи з підготовки України до членства в ЄС, і доповідь цілком справедливо називає вступ до ЄС зусиллям усього суспільства.
А тепер кілька слів на тему, яка часто викликає сильні емоції в Україні: прогрес, якого Молдова досягла на шляху до вступу в ЄС.
Так, Молдова заслуговує на визнання за свої реформи. Вона просунулася далі у виконанні проміжних вимог щодо верховенства права. До обох країн застосовуються однакові умови членства, але обставини кардинально відрізняються.
Україна проводить реформи, захищаючи свій народ і територію від повномасштабного вторгнення Росії. Тим самим вона також допомагає захистити мир у Європі.
Черговий раунд порівнянь із Молдовою мало чим допоможе пройти важливим законопроєктам через Верховну Раду. Для мене кориснішим питанням є те, які саме закони Україні потрібно ухвалити та швидко втілити в життя, щоб вона могла почати закривати переговорні розділи.
Україна вже відкрила чотири з шести переговорних кластерів, а решту два має відкрити до кінця року. Україна є однією з чотирьох країн-лідерів, для яких Комісія розробила дорожню карту.
Мета України завершити переговори до кінця 2028 року є амбітною. Досягти цього означає рухатися швидше з реформами. Спільна робоча група ЄС-Україна, створена в жовтні, допоможе підготувати реформи та визначити, які з них мають бути першочерговими. Уряд має подати обґрунтовані пропозиції, а парламент повинен мати політичну волю та рішучість розглянути і прийняти їх.
Значна частина роботи, яка визначить, як швидко Україна зможе приєднатися до ЄС, перебуває в руках українців. Журналісти, групи громадянського суспільства та громадяни мають продовжувати запитувати, чи змінюють закони на папері щось на практиці. Ми вже бачили, що відбувається, коли українці наполягають на тому, щоб їхні інституції працювали.
Я вболіваю за те, щоб Україна максимально використала це вікно можливостей. Україна, яка приєднається до ЄС, зробить наш Союз сильнішим, безпечнішим та квітучим. І рішення, які наближають цей день, мають прискоритися вже зараз.
