Жовтень-листопад передбачаються напруженими і насиченими подіями з далекосяжними наслідками. Багато в чому жовтень виявиться принципово важливим для всього ходу війни, як і березень, перший місяць вторгнення, коли Україна продемонструвала несподівану майже для всіх здатність протистояти агресії.
Відразу зазначу, що не слід вірити заявам оскаженілої кремлівської верхівки, а також відвертим лякалкам на кшталт роздачі в армії недоімперії загальновійськових комплектів захисту (ОЗК) на випадок ядерного удару.
Правди в словах вождів недоімперії не більше, ніж відсоток тих, хто добровільно взяв участь у "референдумах" на окупованих територіях.
Не варто довіряти навіть справам кремлівських людожерів, бо справи їх збочені й абсурдні. Наприклад, та ж могілізація не стільки підсилює армію вторгнення, скільки породжує внутрішньоросійську напруженість.
Орієнтуватися треба виключно на дії і їх реальний результат. Вимальовується наступна послідовність.
У перші дні жовтня відбудуться закулісні консультації між Москвою, Вашингтоном, Лондоном і Пекіном. Київ, як і Берлін з Парижем, братимуть участь опосередковано. Предмет - торг Кремля: або ви саджаєте Київ за стіл переговорів на наших умовах, або ми анексуємо території України, і тоді протистояння вийде на зовсім критичний рівень.
Вважаю, домовленостей не буде (хоча і в світі, і в Києві є сили, що дуже їх хочуть), і анексія відбудеться. Причому, з підкресленням, що для захисту "своїх" територій РФ має намір використовувати будь-які види озброєння. Дуже сподіваюся, що реакцією на анексію з боку України будуть не тільки гнівні заяви політиків, а й наступальні дії наших військ. Тим більше, що така можливість відкрита всього два-три тижні - до масового прибуття на фронт мобілізованих росіян.
Далі має бути щось на зразок ультиматуму: Кремль запропонує Києву вивести всі свої війська з територій частково захоплених РФ областей. Бо це вже, мовляв, Рассеюшка неосяжна, і там щосили садять берізки упереміш з ухилянтами від могілізаціі. А інакше недоімперія вважатиме присутність ЗСУ невмотивованою агресією з боку України та інше бла-бла-бла за мотивами середньопохмільного Дімона Медведєва. Щось на кшталт "ультиматуму" НАТО з пропозицією забратися в 1997 рік.
Але такий ультиматум посеред війни, яка для недоімперії складається фатально, вимагатиме підтвердження діями. Найбільш очевидна - демонстраційний ядерний вибух над безлюдною територією.
Наприклад, над Північним полюсом на висоті 30 кілометрів вибухає боєголовка потужністю 10 кілотонн (вдвічі менше, ніж над Хіросімою). Наслідків майже ніяких: таких випробувань, причому, багаторазово перевершує потужністю, до 1963 року в світі проводилося безліч. Можна, звичайно, використовувати підземний ядерний вибух, але це далеко не так наочно і переконливо.
Так, це буде грубе порушення договору про заборону ядерних випробувань. Але Кремль вже стільки всього порушив ... так, обуряться північні країни - США, Канада, Фінляндія, Швеція, Норвегія, Данія. Зате світ (та й сам Кремль!) переконається, що у недоімперії таки є вибухаюча ядерна зброя, а також носії, здатні доставити її до мети.
Однак, такий демонстраційний вибух загрожує незворотними наслідками. Бо невідомо, чи не сприймуть Штати підготовку до демонстрації за реальний напад і чи не вдарять превентивно. Зараз усі у світі такі нервові і різкі…
Тому демонстраційний ядерний вибух, до речі, початково передбачений в декількох стратегіях нападу на Україну, стане фінальною перевіркою кремлівського фюрерка на альфа-самцовість. І на найближчий час оцінюю таку можливість як мінімальну.
На ході подій в Україні демонстрація, якщо і станеться, не позначиться. Зрозуміло, що Україна ні капітулювати, ні відводити свої війська з нашої землі не стане. І тоді можливий масовий удар агресора по об'єктах нашої критичної інфраструктури - гідроспорудах, теплоелектростанціях, транспортних вузлах. Ракети в достатній кількості у агресора поки є.
Причому, удар може бути як звичайною зброєю, так і тактичною ядерною, або в комбінації. І це не має принципового значення. Проникаюча радіація і радіоактивне зараження від тактичної ядерної зброї загасають на відстані 10-15 км від точки вибуху. Що робить його порівнянним із звичайними потужними боєприпасами.
А далі чергова сюжетна розвилка. Або світ лякається настільки, що віддає Україну недоімперії, згортаючи поставки нам зброї. І тоді через п'ять років наступні ядерні боєприпаси почнуть вибухати вже в Західній Європі і на Алясці ("віддавайте рідну взад"). Або, що сьогодні виглядає більш імовірним, світ мобілізується для якнайшвидшого розгрому недоімперії зусиллями України.
До Нового року все може остаточно викристалізуватися. У будь-якому разі, "нам своє робити".
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →