Росіянин Сергій Токарєв, якого пов’язують із власністю онлайн-казино Cosmolot, схоже, має не одного, а одразу кількох «двійників» у санкційних документах. Різниця у датах народження, помилкові ідентифікаційні дані та плутанина з громадянством створюють враження схеми, яка дозволяє реальному Токарєву уникати персональних обмежень.
Під час президентства Петра Порошенка щодо росіянина Сергія Токарєва запровадили персональні санкції — відповідний указ датований 28 квітня 2017 року. Після виборів обмеження з нього зняли, після чого Токарєв почав публічно співпрацювати з Михайлом Федоровим і став основним спонсором Дія.City.
Тепер же виникають питання до того, кого саме внесли до санкційних документів.
У санкційному списку зазначено уродженця Москви Сергія Олександровича Токарєва, дата народження — 29.12.1983. Водночас вказаний там ІПН 3066505015, за наведеними даними, належить іншій людині — українцю Сергію Олександровичу Токарєву, який народився 16.12.1983 у Кременчуці та нині мешкає в Києві.
Тобто йдеться не просто про однофамільця. У документах фігурують однакові ім’я та прізвище, майже ідентичні дати народження, але різні біографічні дані. За твердженням авторів матеріалу, чоловіки також мають помітну зовнішню схожість.
Але на цьому історія з «двійниками» не закінчується.
Указом президента від 24 червня 2024 року №376/2024 санкції запровадили щодо громадянина РФ Вадима Токарєва, який народився 26.04.1983.
Раніше у «Вікіпедії» зазначалося, що саме Вадим Токарєв є засновником Cosmolot і близьким другом Ігоря Мазепи. Згодом цю інформацію виправили — замість імені «Вадим» там знову вказано «Сергій». Водночас дата народження, як стверджується у матеріалі, не відповідає даним про реального Сергія Токарєва.
Ще одна деталь стосується самого Вадима Токарєва. За наведеними у матеріалі даними, він не є громадянином РФ, а є громадянином України, родом із Макіївки Донецької області.
У підсумку вимальовується вкрай дивна картина: у санкційних документах з’являються люди з однаковими іменами та прізвищами, близькими датами народження й різними біографічними даними. Один ІПН, за твердженням авторів, взагалі належить іншому українцю.
Якщо наведені дані відповідають дійсності, це вже не схоже на звичайну технічну помилку в документах. Це ставить питання про те, наскільки ефективно в Україні ідентифікують підсанкційних осіб та хто відповідає за перевірку таких даних.
Справжній Сергій Токарєв, за версією авторів матеріалу, завдяки цій плутанині продовжує уникати санкційних обмежень. Історія з його «двійниками» потребує чітких пояснень від відповідальних державних органів.
