Історик і публіцист Сергій Климовський вважає, що Кремль відмовляється від припинення вогню, оскільки сподівається дотягнути до президентських виборів у США і домовитися з Вашингтоном та Пекіном про поділ планети на трьох, а також розуміє, що відновити війну після паузи буде вкрай складно. Автор порівнює стратегію Москви з діями бандита, який узяв заручницю, і пояснює, чому тягнути час до 2029 року не вийде. Публікуємо його роздуми.
Надія Москви на розділення планети помре в Шеньчжені
Є дві основні причини, через які кремлівська влада не погоджується на припинення вогню з подальшими масштабними та тривалими переговорами.
Перша — ідея протягнути час, нічого не змінюючи, до президентських виборів у США, яка зміцнилася після перемоги Демократичної партії на виборах до Конгресу та підживлюється також ідеєю Ушакова: можна домовитися зі США та КНР про поділ планети на трьох. Після 2014 року в Москві висували ідею розділення спочатку тільки зі США, але потім помітили, що є ще й КНР. Це не змінило концепцію, але створило труднощі. Обама і Трамп відмовляли їм, а потім Байден у 2022 р. забив цвяхами двері до кімнати з лінією прямого зв'язку з Москвою на вимогу естонців. Хочеться написати: надія кремлівців померла в Шеньчжені, але подібне не вмирає в одну мить.
Друге — якщо кремлівці погодяться, то відновити бойові дії їм буде вкрай складно. Це не ситуація осені 2014 року, коли вони в Мінську підписали де-юре не просто припинення вогню, а «вічний мир» і через два місяці його порушили, бо вирішили, що без Дебальцевого їм жити не можна. Зараз бойові дії набагато масштабніші, ніж локальні бої за Дебальцеве, і якщо їх припинити на два місяці, як вимагали Трамп і Макрон навесні 2025 року, то їхнє відновлення буде сприйняте всіма як спроба № 3 захопити Україну. А ще Байден і європейці клялися: якщо РФ утретє вторгнеться в Україну, то вона дізнається, що Будапештський меморандум — не просто папірець.
Тому кремлівці вигадують для себе різні пояснення, чому вони не згодні на припинення вогню та подальші переговори. Кремлівці чітко розуміють: переговори будуть нешвидкими, звісно, якщо РФ одразу не виведе війська, і зрештою вони ці переговори програють. Програють, бо Європа під тиском адміністрації Трампа перейде до повної блокади РФ. До того ж США підштовхнуть до цього і країни Азії. Це стане повторенням сценарію блокади Ірану, коли Пакистан та Ірак закривають пункти пропуску або заявляють, що закривають. Закривають на тлі Ормузу, закритого для Ірану.
Кремлівці можуть гордо послатися на дідів та СРСР, які жили в блокаді, і на те, що в РФ бездонні комори, в яких є все. І те, і інше — неправда. СРСР ніколи не перебував у блокаді, за винятком 1918–1921 рр., у зв'язку з громадянською війною, але тоді ще не було СРСР, і в РРФСР була інша структура економіки, інший технологічний уклад і інші споживчі запити. Повернути РФ до них проблематично з багатьох причин, при тому що цей варіант у Кремлі розглядають і частково реалізують із 2023 р.
Але різкий розворот буде вкрай болючим, і ніхто в Москві не дасть гарантій, що під час цього процесу РФ збережеться як державне утворення. Натуралізація економік у регіонах і зникнення величезних доходів від експорту — це те, що руйнує зв'язки між ними та Москвою. Це і є частина стратегії Трампа, за допомогою якої він хоче зупинити війну.
По суті, він ставить кремлівців перед вибором: припиніть війну, виведіть війська, змініть політичний режим, і ми з задоволенням займемося з вами різними справами. Якщо ні, то виніть себе.
Було б помилкою сказати, що всі в Кремлі проти пропозицій Трампа. Але вони перебувають у ситуації, коли і хочеться, і колеться, і скрепи тиснуть, і взагалі ліньки щось робити. До того ж виникають фантазії на кшталт — давайте розділимо планету на трьох, всупереч нашій агітації за багатополярність. Ми вже ділили Європу з Гітлером, у Ялті ділили Євразію і хочемо повторити. Ця манія росіян ділити когось із кимось може закінчитися тим, що їх самих поділять.
У Москві вагаються, але продовжують дотримуватися стратегії бандита, який приставив ніж до України як до заручниці та вимагає надати йому вертоліт, пароплав або коня з грошима, на яких він поскаче, попливе чи полетить у землю обітовану і житиме там, ні в чому собі не відмовляючи. Але оскільки всі московити не можуть полетіти на Луну, навіть окремо взяті кремлівці, то це стратегія в нікуди, а не в землю обітовану. У нікуди, бо Москва вимагає ще й від третини до половини тіла заручниці, але з таким «багажем» на Луну не полетиш.
Тому Трамп поводиться як психолог у детективі: вислуховує скарги бандита про важке дитинство, стояння на колінах, половців і печенігів та вмовляє опустити пістолет і вийти з піднятими руками, поки снайпери на даху беруть бандита на мушку. Бандит може не послухатися, вбити заручницю і спробувати втекти без грошей та коня, але тоді його спокійно вбивають або беруть живим після перестрілки. Сюжет, багаторазово обіграний Голлівудом. При цьому заручниці необов'язково вмирати: куля може застрягти у «Біблії» під сукнею, або оперативно спрацюють лікарі.
На роль лікарів-реаніматологів Трамп у 2025 році визначив свій Фонд відновлення України, що робить погрози Москви знищити Україну малоефективними на переговорах, а всю таку стратегію — тупиковою. Кремлівцям варто частіше дивитися вестерни й тому подібне.
У ролі снайперів на даху зараз виступають естонські та фінські «гарячі хлопці», які розповідають, як спостерігали в бінокль за тим, як українські дрони обстрілювали ракетний корвет «Наро-Фомінськ», поки в Абу-Дабі тривали переговори. У Москві таки переборщили з жартами про «гарячих хлопців» і забули, що гібридна війна, якою вони постійно лякають Європу, — це вулиця з багатостороннім рухом.
Кремлівці самі винні — вимагали переговорів без припинення вогню, замість того щоб погодитися на припинення вогню та переговори. У результаті біля мосту в Крим із другої спроби відвалилася арка. Може ще статися землетрус на Тамані, і цей півострів стане архіпелагом із дрібних островів. Трамп не має наміру писати книгу «Як я чотири роки вмовляв Москву припинити війну». Протягнути це до 2029 року не вийде.
