Російські удари по українських підприємствах все сильніше тиснуть на економіку: підприємства зупиняються, а прогнози щодо ВВП України суттєво погіршуються.
Як пишуть Vesti-ua.net, головний консультант центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус розповів УНІАН, які галузі найбільше потерпають від атак, чи погіршить закриття заводів ситуацію з безробіттям і чи зростатимуть ціни.
Які галузі найбільше потерпають від російських ударів та масової зупинки підприємств?
Передусім ті, виробництво яких сконцентроване в одній або кількох точках. Коли виробництво диверсифіковане, удари по одному, двом чи трьом підприємствам, що входять до цієї компанії, завдають збитків, але не руйнують бізнес усієї компанії. Але якщо все сконцентровано на невеликій території, то, безумовно, це ускладнює ситуацію.
Металургійні підприємства, як правило, зосереджені в одному місці, і ми бачимо, які там проблеми. Хоча колись це була головна галузь економіки України. Financial Times повідомляє, що Україна вже втратила 90% своєї металургії через те, що Маріуполь окупований, а підприємства в Запоріжжі, Дніпрі, Кривому Розі закриваються через обстріли.
Виробничі процеси в різних галузях страждають по-різному. Наприклад, у сільському господарстві великі площі земель, тому безпосередньо виробництво не так сильно страждає від ударів. Але й тут є труднощі, пов'язані з логістикою – виникають проблеми з експортом і збутом.
Україна, звісно, не помре з голоду, але ж хочеться не просто виробляти продукцію, а й заробляти на ній.
Якої мети прагне досягти ворог своїми ударами по бізнесу?
Ми маємо справу з війною на виснаження. Росія хоче знищити економіку України, щоб змусити нас підкоритися.
Колись пролунала така фраза: коли Росія завдала удару по Миколаївській облдержадміністрації, це було демонстрацією того, що Росія хоче не просто захопити Україну, а знищити її. Адже коли ви хочете захопити країну, то зацікавлені в тому, щоб якомога більше об'єктів, які в ній є, перейшли під ваш контроль. І адміністративних – таких як облдержадміністрації, до яких підведені комунікації, – і бізнес-об'єктів, адже це основа економіки. А коли ви робите те, що робить Росія – знищуєте підприємства, – це означає, що ви не плануєте тут щось робити.
Ви хочете, щоб самого утворення під назвою Україна не існувало. Тому, на жаль, усе, що ми можемо робити, – це реагувати на дії Росії.
Якими можуть бути довгострокові наслідки зупинки підприємств для економіки? Уже чимало організацій, зокрема МВФ, погіршили свої прогнози щодо ВВП України…
Якщо раніше йшлося про уповільнення зростання, то зараз кажуть, що Україна може завершити цей рік із падінням економіки вперше з 2022 року.
Фактично всі, чиї прогнози я читав, переглядають свої оцінки в бік погіршення. Ми фактично балансуємо біля нуля.
Бізнес найбільше лякає відсутність розуміння, чи буде завтра. Чи можна продовжувати щось робити, чи варто очікувати, що прилетить ракета і знищить усе, над чим ти працюєш.
Ці ризики для безпеки існували й раніше, але зараз тиск тільки посилюється. Підприємці починають замислюватися, чи не краще закритися, замість того щоб зазнавати збитків.
Як ця ситуація може вплинути на ціни, чи буде додатковий вплив на інфляцію?
На жаль, ціни можуть зрости з кількох причин. По-перше, порушується логістика, а це означає збільшення вартості доставки. По-друге, тиск на національну валюту посилюється через те, що ми не можемо експортувати стільки продукції, скільки раніше.
За дев'ять місяців приріст експорту становив лише 0,2%, тоді як імпорт зріс на 25%. Відповідно, у нас від'ємне торгове сальдо. Якщо за дев'ять місяців минулого року воно становило близько 30 млрд доларів, то зараз уже досягає 45 млрд доларів. Тобто імпорт більш ніж удвічі перевищує експорт, і це впливає на падіння курсу гривні, що, своєю чергою, призводить до подорожчання імпортної продукції.
Ось вам і прямий шлях до зростання цін: курс гривні слабшає, певної продукції стає менше, до того ж десь дорожчає страхування ризиків. Усе це зрештою лягає на плечі покупців.
Загроза подальшого стабільного зростання цін тільки посилюється. І, на жаль, за нинішніх ризиків у сфері безпеки нам дуже складно прогнозувати, як розвиватиметься ситуація.
Чи можливий дефіцит окремих товарів?
Йдеться не про продовольчі товари, адже продуктами харчування Україна забезпечує себе самостійно. Що стосується решти продукції, то її ми переважно імпортуємо.
Тут варто звернути увагу на два моменти. По-перше, ціни на таку продукцію зростатимуть через ослаблення гривні. По-друге, багато залежитиме від того, наскільки стабільно працюватимуть маршрути постачання. Адже будь-який збій у системі постачання призводить до того, що держава недоотримує певну продукцію. І саме тут може виникнути її дефіцит.
Як ситуація позначається на ринку праці? Чи варто очікувати зростання кількості безробітних або, навпаки, посилення дефіциту кадрів?
Я думаю, що проблема буде не так у безробітті, як, навпаки, у нестачі людей: хтось воює, хтось виїхав за кордон. Підприємства шукатимуть працівників серед усіх, хто зараз не працює, намагатимуться їх навчити та залучити до роботи.
Звісно, якість робочої сили може знижуватися. Підприємствам доведеться наймати не завжди професіоналів, а тих, хто хоча б здатний виконувати певну роботу. Адже людей доводиться шукати де завгодно. Це серйозна проблема.
Тому я не думаю, що безробіття буде надто високим, адже підприємства й надалі шукатимуть людей.
Тобто закриття окремих підприємств не обов'язково призведе до зростання безробіття, оскільки їхні працівники зможуть перейти в компанії, які продовжують працювати?
Так. Головне, щоб в економіці зберігалися імпульси для розвитку і залишався попит на працівників. Адже якщо економіка зупиниться, люди, які будуть змушені звільнитися, вже не зможуть так легко знайти собі нову роботу через скорочення кількості доступних вакансій.
Поки що людей на ринку праці, навпаки, не вистачає, тому підприємства активно шукають працівників. Але через подальше закриття підприємств потреба в робочій силі скорочуватиметься.
Що відбуватиметься із зарплатами на тлі погіршення ситуації в бізнесі?
Виплата зарплат залежатиме від фінансового стану підприємств і наявності в них коштів. Мене тут найбільше турбує, щоб в Україні не виник криза неплатежів, подібна до тієї, яка зараз спостерігається в Росії. Тобто щоб через нестачу коштів підприємства не опинилися в ситуації, коли вони не зможуть забезпечувати навіть виплату заробітної плати.
У такому разі можливі певні затримки та обмеження. Це ризик, який існує. Не скажу, що він істотний, але така ситуація може виникнути через усі ці економічні розриви.
Є й інший момент – зміни на ринку праці через ситуацію з безпекою та проблеми з логістикою. Наприклад, після ударів по мостах люди, які живуть на лівому березі Дніпра, починають шукати роботу саме там, оскільки не розуміють, чи зможуть вони стабільно добиратися до правого берега. І навпаки.
Такі зміни в транспортному сполученні між різними берегами Дніпра можуть впливати на ринок праці. Думаю, подібні проблеми можуть виникати й в інших регіонах України, якщо люди залежать від мостів, щоб добиратися на роботу.
Як держава могла б допомогти підприємствам, які постраждали від обстрілів або змушені зупиняти виробництво? Які механізми підтримки зараз були б найефективнішими?
Коли почалися атаки на склади поблизу Києва, підприємства стали говорити про те, що для постраждалого бізнесу потрібно скасувати позапланові перевірки.
На мій погляд, це показує, що саме хвилює бізнес. Підприємці фактично кажуть: "Ми можемо працювати навіть за таких умов, але нас турбують власні контролюючі органи, які через постійні перевірки не дають нам нормально працювати. Ми змушені постійно відповідати на їхні запитання замість того, щоб займатися бізнесом".
Я розумію, що термін "мораторій на перевірки" в багатьох викликає певне роздратування. Але, на мій погляд, зараз це необхідно для того, щоб бізнес мів працювати навіть за таких складних умов, із розумінням того, що згодом ситуація може покращитися.
Багато хто казал, що економічне життя в Києві у березні 2022 року, попри всі обставини, було доволі непоганим. Тоді, поки російські війська ще стояли під Києвом, ніхто особливо не думав про перевірки бізнесу. Усі працювали, люди отримували зарплати і мали доступ до товарів, тому що підприємства не витрачали час на проходження перевірок. Потім перевірки відновилися – і ситуація погіршилася.
На мій погляд, варто подумати про те, щоб заради збереження економічної активності тимчасово, на період війни, обмежити перевірки бізнесу. Надалі ситуація стабілізується, і тоді можна буде повернутися до питання наповнення бюджету.
Чи можуть на тлі погіршення роботи бізнесу суттєво знизитися податкові надходження до бюджету? Чи створює це ризики для фінансування державних витрат?
Це також можливо. Власне, чому уряд не хоче вводити мораторій на перевірки? Тому що під час перевірок контролюючі органи виявляють суми, які підприємства мають сплатити до бюджету, і, відповідно, держава отримує ці кошти. Якщо ж підприємства не перевіряти, вони можуть щось приховувати, а отже, виникає ризик недоотримання бюджетних надходжень.
Але у кожного свій погляд на цю ситуацію. Хтось вважає, що головне – щоб держава отримала ці гроші вже зараз. Інші переконані, що пріоритетом має бути робота бізнесу. Адже якщо підприємство продовжить роботу, то кошти, які бюджет тимчасово недоотримає, у перспективі можуть повернутися. А якщо бізнес закриється, то такої перспективи вже не буде.
Ризик недоотримання бюджетних коштів існує. Але слід розуміти, що пріоритетом має бути збереження підприємств, які створюють робочі місця. А з рештою, як то кажуть, розберемося вже пізніше.
