Сьогодні мало хто знає, але в Україні колись збирали перспективні всюдиходи, здатні пройти до 3 тис.км сніговими пустелями Арктики.
Мова йде про революційний всюдихід з кодовою назвою «виріб 404°C», пише autonews.ua.
Ще при Союзі урядове замовлення на транспортний засіб для пересування в полярних умовах ініціював Інститут Арктики.
У першій антарктичній експедиції в 1955 році використовувалися трактора ЧТЗ і важкі артилерійські тягачі АТ-Т, які згодом оснастили більш потужними моторами і спеціальними гусеницями.
Але в результаті стало ясно, що наявні транспортні засоби не справляються з поставленими завданнями, і за справу взялися завод транспортного машинобудування ім. В. А. Малишева спільно з Харківським авіазаводом. Авіазавод повинен був спроектувати кузов, а машинобудівники – ходову платформу, на яку він буде поставлений.
За основу був узятий все той же тягач АТ-Т, побудований на агрегатах танка Т-54. Гусениці зробили довшим на два катка і ширше, щоб зменшити питомий тиск на поверхню.
Кабіна вагонного типу з дюралюмінію отримала восьмишарову теплоізоляцію. На просторі площею 28 квадратних метрів і висотою понад 2 метри розмістилися позиції водія і штурмана, 8 спальних місць, санвузол і камбуз, обігрівач і радіостанція. Особливістю конструкції стало те, що доступ до двигуна здійснювався з салону, щоб ремонт і обслуговування можна було проводити не виходячи з теплого приміщення.
Згодом це, здавалося б вдале рішення, показало себе не з кращого боку – повністю ізолювати кабіну не вдалося, екіпаж постійно був змушений дихати вихлопними газами.
Всюдиходи були створені за три місяці, як і передбачалося на замовлення. Назва «Харків’янка» вони отримали за місцезнаходженням підприємств-розробників. П’ять всюдиходів вирушили в Калінінград, їх завантажили на борт морського судна, яке вирушило до стартової точки експедиції.
У рух «Харків’янка» приводилася 520-сильним дизельним мотором, який дозволяє тягнути власні 35 тонн і причіп масою до 70 тонн. Буксирування важких об’єктів вкрай необхідне в арктичному поході, коли весь запас палива доводиться везти з собою.
10 лютого 1959 року стартувала експедиція від станції «Мирний» до Південного полюса. Маршрут протяжністю 2 700 кілометрів був успішно подоланий за півтора місяці.
У 1974 році вступило нове замовлення від полярників, і були зроблені ще п’ять всюдиходів, які пройшли серйозну модернізацію. Їх назвали «Харків’янка-2».
Головні зміни отримав житловий модуль – кабіна стала окремою, доступ до мотора з житлового відсіку ліквідовано. Це дозволило позбутися від вихлопних газів в «житловому приміщенні» і значно поліпшити теплоізоляцію – температура в житловому блоці при повній відсутності опалення падала всього на один-два градуси в добу. Всюдиходи як першого, так і другого покоління досі несуть службу у полярників.
У 1980-і роки стартував проект «Харків’янка-3», передбачав нове вдосконалення всюдиходів, але з розвалом Союзу він був закритий.
Читают сейчас: Названы вещи, которые точно не стоит класть в стиральную машину.
