Нещодавно біля чоловічого туалету Харківського міжнародного аеропорту з'явився величезний банер "Beautiful Ukrainian Ladies" (Гарні Українські Жінки), пише Новое время.

Із зображенням звабливої жінки та адресою сайту куди звертатися. Після того, як неоднозначну рекламу сфотографувала відома австрійська журналістка та написала про пропаганду секс-туризму в Україні, банер зняли. Але, як-то кажуть: "з пісні слів не викинеш"...

Я провела простий експеримент: ввела у пошукову стрічку "Tours to Ukraine" (Тури в Україну), і ось що видало: "Тури за українськими жінками", "Тури за побаченнями в Україну", "Романтичні тури..." і все в такому дусі. І хоч ця інформація з'явилася вже багато років тому, але за кількістю переглядів та популярністю – ці запити залишаються на перших позиціях у контексті туристичної привабливості України. За нашими жінками приїзжають більше, аніж за українським історико-архітектурним надбанням, курортами та борщем із салом...

Маємо констатувати, що через відсутність правильного туристичного брендингу України відбулося стихійне формування специфічної туристичної привабливості. І ця стихійна репутація в своїй основі несе подорожі за красивими і невимогливими (якщо не сказати легкодоступними) жінками...

Турецька експансія

Майже чверть мільйона турків побувало торік в Україні. Щоденно у шість міст – Київ, Харків, Одеса, Львів, Дніпро, Запоріжжя, Херсон – прибувають авіарейси з Туреччини. При цьому потік турецьких візитерів все більше і більше зростає. Здається, треба радіти такому небувалому напливу туристів з Туреччини... Але не все так райдужно і безневинно.

Думаю, якщо ви літали коли-небудь в п'ятницю вечірнім рейсом "Стамбул-Київ" – ви би все зрозуміли. Я одного разу потрапила на такий рейс. І коли пройшла до салону літака, зрозуміла, що я – одна жінка-пасажир на борту (окрім бортпровідниць). Близько сотні турецьких чоловіків – здебільшого 28-48 років – прямували до столиці України на уїк-енд. Одяг: смарт-кежуал, без краваток, явно не для ділових перемовин летіли.

За словами одного знайомого власника турецького туристичного оператора: 75% поїздок турків в Україну – це подорожі за "нічним життям". Іншими словами, більше сотні тисяч турків приїзжають в Україну щороку з метою секс-туризму. Або вдало поєднують робочі справи з нічними розвагами. У Туреччині навіть з'явилися турагенції, які пропонують "поїздки за українськими дівчатами".

З цього літа до України і Туреччини можна літати лише по внутрішньому цифровому паспорту (ID). Враховуючи те, що всі турки вже перейшли на електронні внутрішні паспорти – турецький потік в Україну "на вихідні" ще більше посилився. Але лише подивіться, як красномовно виглядала новина про відміну закордонних паспортів для візитів до України на турецьких сайтах: купа оголених дівчат і заголовок "Відтепер без паспорту!".

Хто ж їде до України порозважатися? Як правило, це небагаті іноземці. Часто – обслуговуючий персонал (продавці, водії, кур'єри, робітники). Мінімальна зарплатня в Туреччині становить 400$, навіть цього вистачить, щоб раз на місяць дозволити собі приїхати на уїк-енд в Україну. Мінімалка у європейців ще вища, при цьому авіарейси з Європи можна знайти ще дешевші, ніж з Туреччини. Або приїхати машиною, які теж в Європі вартують недорого. Іноді з'їздити в Україну на уїк-енд – обійдеться дешевше, аніж залишитись на вихідні у своїй країні.

Не завжди шукачі жіночої ласки їдуть за платними інтимними послугами, які попри закон, надаються в Україні під виглядом "масажів" та "стриптизів". Дуже часто з українськими дівчатами знайомляться попередньо в Інтернеті, не обов'язково навіть на сайті знайомств. Зазвичай іноземці пишуть просто у соцмережах дівчині, яка сподобалась. Ну а потім використовують дуже дієві слова-паролі: "кохаю", "одружуся", "виходь за мене"! Звісно, що безліч щирих і немеркантильних українських дівчат легко піддаються таким трюкам. Вони ладні навіть поселити у себе іноземного кавалера, годувати та пестити його за можливість сімейних стосунків.

Крім того, іноземці (здебільшого мешканці арабських країн), в яких проблеми із законом на батьківщині, приїжджають до України, бо в Європу їх теж не пускають. І всіма способами намагаються легалізуватися тут. А один з найлегших шляхів – швидше одружитися, а ще краще – з мамою-одиначкою та всиновити її дітей. Звісно, в хід ідуть компліменти, обіцянки, запевняння у вічному коханні. Все те, на що іноді скупі наші українські чоловіки. І вуаля – українська дівчина тане! Але потім, дуже часто, все не втішно. Непоодинокі випадки, коли іноземець, отримавши українське громадянство, робить тест ДНК дитини і розлучається. Залишаючи дівчину із зіпсованою долею, розбитим серцем, а іноді навіть – з пустим гаманцем. Я не кажу, що всі подібні шлюби закінчуються погано, я знаю деяких жінок, які абсолютно щасливі, навіть не зважаючи на зміну віри. Але ризики завжди треба розуміти.

Репутація країни як зони дешевого (безкоштовного) "секс-туризму" – шкодить туристичній індустрії, іміджу України та українок. Адже імідж дешевої дестинації легкодоступних жінок – приваблює відповідний контингент. Як сніжний ком. Що далі, то важче буде позбутися такого ярлику.

Так, якось я познайомилася у Стамбулі з дуже гарною та розумною вінничанкою. Не дивлячись на те, що вона виросла у Туреччині, отримала хорошу освіту в Стамбулі, бездоганно володіє турецькою та англійською, дуже вихована і чемна – з нею розлучився чоловік, заможний турок, після року подружнього життя. Її не сприйняли його рідні та оточення. Лише тому, що українка. А це останнім часом "моветон" у благородних турецьких колах... Наша землячка тоді мені сказала: "Я дуже люблю свою Батьківщину, але засуджую своїх співвітчизниць, які так знецінюють імідж української жінки. Мені тут дуже важко постійно боротися зі стереотипами".

До чого я все це написала? Повірте, я не ханжа і не шовіністка. Поважаю всі національності, щиро прагну зробити Україну туристичною країною. Але не в такий цинічний та вульгарний спосіб... Доки ми не сформуємо сильний бренд "Україна", що грунтується на нашій історії, духовності та традиціях – доти ми будемо сировинним придатком. Де сировина не тільки ліс, бурштин і чернозем, а ще й жінки...