Країни Європейського Союзу активізували дискусії щодо того, як може працювати взаємна оборона в межах ЄС без опори на НАТО. Причиною стали зростаючі сумніви в стабільності безпекових гарантій, зокрема через політичні заяви у США, пише The New York Times.
У центрі обговорень – стаття 42.7 Лісабонського договору, яка передбачає, що держави ЄС зобов’язані надавати допомогу країні-члену, яка зазнала збройного нападу. Положення включає військову, гуманітарну та фінансову підтримку, однак застосовувалося лише один раз – після терактів у Парижі 2015 року, коли до нього звернулася Франція.
Ідея активнішого використання цієї статті набуває актуальності на тлі дискусій про можливе послаблення ролі США в НАТО. Європейські чиновники розглядають сценарії, за яких континенту доведеться забезпечувати власну оборону з меншим залученням американських сил.
Водночас аналітики наголошують, що ЄС не має повноцінної військової структури, як НАТО. Організація стикається з проблемами координації, різними національними правилами ведення бойових дій, обмеженнями бюджетів і відсутністю єдиного командування.
Деякі європейські політики, зокрема міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський, скептично оцінюють перспективи створення дієвої оборонної системи в межах ЄС без змін до базових договорів.
Попри це, Брюссель планує тестові обговорення та моделювання сценаріїв застосування статті 42.7, щоб зрозуміти, як вона може працювати в кризових умовах.
Окремо в ЄС розвивається концепція "коаліції охочих" – форматів спільних військових дій окремих країн, зокрема під час потенційних миротворчих місій або операцій поза межами Союзу.
Читають зараз: Можливий вихід США з НАТО: у Politico дізналися, чи піде Трамп на рішучі кроки.
