Серед поліських лісів на Волині розташоване Лісовське озеро, в якому, за спостереженнями місцевих жителів, майже не залишилося іншої риби, крім сомів. Водойма знаходиться неподалік села Лісове Маневицької громади та приваблює любителів риболовлі, спокійного відпочинку і прогулянок удадалі від популярних туристичних маршрутів.
Про озеро розповіла волинська блогерка Наталія Оксенюк. Під час осінньої подорожі вона показала не лише водойму, а й цікаві місця, які зустрічаються дорогою.
Лісовське озеро, де під час риболовлі здебільшого клюють соми
Головною зупинкою маршруту стало Лісовське озеро, яке також називають Лисівським. Воно розташоване серед лісового масиву приблизно за чотири кілометри від села Лісове Камінь-Каширського району.
Водойма відома як місце для риболовлі та відпочинку на природи. Проте найбільше блогерку здивувала кількість сомов. За її словами, саме ця риба зараз переважає в озері.
Під час прогулянки жінка також звернула увагу на те, наскільки відступила вода. За її спостереженнями, раніше берегова лінія простягалася значно далі, за межі пірса, а тепер частина території, яка була під водою, опинилася на суші.
Незважаючи на обмеління, озеро залишається мальовничим. Відносно прозора вода, осінні фарби лісу та тиша створюють атмосферу усамітнення.
Площа Лісовського озера становить 23,75 гектара, об'єм води – близько 330 тисяч кубометрів, а максимальна глибина досягає 2,5 метра. Водночас у наукових джерелах наводяться і менші показники площі водойми.
Озеро також відоме покладами сапропелю – органічних донних відкладень, які утворюються на дні водойм. Тут можна порибалити, а навколишні ліси надають місцевості особливого поліського колориту.
Хутір Лоше, "Сто дубів" і будиночок із парканом, прикрашеним чашками
Дорога до озера стала для Наталії Оксенюк окремою пригодою. Однією з перших зупинок блогерки був хутір Лоше. Там вона показала стару хатинку, яку фотографує під час кожної прогулянки цією місцевістю.
Особливу увагу привертає паркан будинку, прикрашений підвішеними чашками. Ця деталь надає будиночку незвичайного та затишного вигляду.
Далі мандрівниця відвідала місце, яке називає "Сто дубів". Місцеві жителі знають його також як "Миколая" або "До Миколая".
Серед розлогих дубів облаштували невелику зону відпочинку зі столиком і лавками. Поруч є викопаний став, а неподалік – залишки старої хатини.
Як розповіла блогерка, колись тут стояв добротний дерев'яний будинок. Його розібрали та перевезли на Світязь, де він зараз слугує будиночком для відпочинку. На звільнеме місце привезли інший будинок, проте цієї весни на нього впало сухе дерево.
Окрім дубів, у цій місцевості росте багато грабів. Восени дерева особливо красиві, а лісову тишу час від часу порушує лише дощ.
Біля озера є лісова криниця та стара споруда з датою 1960 року
Ще однією зупинкою на маршруті стало облаштоване місце відпочинку неподалік Лісовського озера. Тут є альтанка, місце для вогнища та криниця.
За словами Наталії Оксенюк, вода в криниці залишається навіть попри загальне зниження рівня води у водоймах. Влітку вона особливо смачна та прохолодна.
Під час прогулянки блогерка також натрапила на стару інженерну споруду. Біля насипної дороги проходять відвідні канали, а на одній із конструкцій збереглася позначка з датою – 1960 рік.
Води в каналі вже немає, проте залишилася труба, що нагадує про колишню систему водовідведення.
Дорога до Лісовського озера проходить через болота та пагорби
Подорож виявилася не короткою прогулянкою. Дорогою траплялися лісові пейзажі, осінні дерева та місця, де росте журавлина.
Саме озеро розташоване в місцевості, де природні перешкоди ускладнюють шлях до води. Частина маршруту пролягає через заболочені ділянки та пагорби.
Завдяки цьому водойма зберігає атмосферу віддаленого поліського куточка, де можна побути наодинці з природою.
