Український уряд призупинив дію закону, який забороняв жінкам працювати у «шкідливих або небезпечних» умовах, зокрема під землею. Це дозволило жінкам влаштовуватись на роботу, яка більше підходить чоловікам, пише The Wall Street Journal.
За словами журналістів, оскільки війна триває вже третій рік, деякі жінки переходять у традиційно чоловічі сектори економіки, щоб компенсувати зростаючий дефіцит чоловіків. Бізнес лобіює в уряді звільнення більшої кількості своїх працівників від військової служби, аргументуючи це тим, що сильна економіка необхідна для підтримання військових зусиль. Але з огляду на те, що українські війська втрачають позиції, Київ не має особливого вибору.
За словами Анни Дерев’янко, голови Європейської бізнес асоціації, ще до того, як уряд розширив мобілізаційний призов, було мобілізовано від 10% до 15% зарплатних фондів компаній. Бізнес шукає жінок, щоб застрахуватися від цієї втрати робочої сили.
Окрім задоволення нагальних потреб компаній, економісти кажуть, що збільшення участі жінок у робочій силі буде ключовим фактором для відновлення економіки України після війни. Лише 47,8% українських жінок брали участь на ринку праці у 2021 році порівняно з 67% американок того ж року.
Зазначається, що багато жінок втекли за кордон на початку повномасштабного вторгнення, що призвело до значного скорочення чисельності робочої сили. Але коли економіка стабілізувалася після початкового шоку, попит на робочу силу незабаром почав зростати.
За даними одного із порталів оголошень про роботу, кількість вакансій минулого місяця була вищою, ніж до вторгнення Росії. 75% компаній називають нестачу персоналу найбільшою проблемою цього року.
«До того ж масове переміщення в західні регіони посилило дефіцит робочої сили на сході, де зосереджена важка промисловість України. Робітничі професії, в яких переважають чоловіки, такі як будівництво, сільське господарство і транспорт, непропорційно сильно постраждали від мобілізації», — йдеться у статті.
Так, жінки змушені йти працювати слюсарями, електриками і водіями навантажувачів. Однак є професії, які залишаються фізично непридатними для жінок. Існують також культурні бар'єри, які ускладнюються нерівномірним розподілом догляду за дітьми та іншої неоплачуваної хатньої роботи.
Коли власниця будівельної компанії Юлія Скічко вперше запропонувала наймати жінок за кермо екскаваторів та іншої техніки, за словами журналістів, її колеги-чоловіки відреагували на це з насмішкою. Але з затягуванням війни ця ідея набуває все більшого поширення. Нещодавно компанія подала заявку на грант від Агентства США з міжнародного розвитку на навчання жінок керуванню будівельною технікою.
Водночас шведська некомерційна організація Beredskapslyftet проводить програму з навчання жінок водінню пасажирських автобусів.
Руслана Горянська працювала майстром манікюру, коли побачила оголошення про пошук жінок для роботи на місцевій вугільній шахті ДТЕК, на якій працює її чоловік. Вона також влаштувалась туди на роботу. Її керівник, Андрій Чорномаз, був здивований, коли дізнався, що до його зміни приєднаються жінки. Однак майже половина чоловіків у його команді пішли на війну після вторгнення Росії, а решта 80 були змушені працювати у дві зміни, щоб підтримувати роботу шахти.
«Ця посада не передбачає важкої фізичної праці, але вона все одно життєво важлива», — говорить Чорномаз про роль Горянської. Водночас жінка заробляє вдвічі більше, ніж у салоні краси за вдвічі меншу кількість годин.
Журналісти підкреслюють, що загалом, зараз на шахті працює 600 жінок — як на поверхні, так і під землею -– порівняно з 500 до війни. Однак, чим довше триває війна, тим менш незворотними можуть бути зміни.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →