Під час несподіваного вторгнення 6 серпня близько десятка батальйонів чисельністю ЗСУ до 400 солдатів у кожному прорвали оборону вздовж російсько-українського кордону, що прилягає до Курської області Росії. За кілька тижнів до стабілізації фронту українці розгромили погано навчених російських призовників і захопили сотні квадратних км Курської області.
Як пише Forbes, ця операція вдарила по авторитету правителя Росії Володимира Путіна. Він наказав своїм військам вибити ЗСУ з Курщини.
"Це (операція ЗСУ - ред.) поставило Путіна під тиск", – заявив міністр оборони Великобританії Джон Хілі.
Збентежений Путін наказав своїй армії відбити Курську область до 1 жовтня. В середу російські війська почали контратаку вздовж західного краю українського виступу.
"Контрнаступ Росії з витіснення українців з Курської області офіційно розпочався", – заявив фінський аналітик Йоні Аскола.
Росіяни націлилися на Снагоськ - село на південь від річки Сейм, за кілька кілометрів на північ від кордону. У головному ударі брали участь щонайменше вісім танків та іншої бронетехніки 51-го полку ВДВ РФ. Через кілька годин після контратаки у селі все ще тривають бої.
"Ситуація на лівому фланзі нашого угруповання під Курськом загострилася", – зазначає українська аналітична група Deep State .
Одночасно окрема російська частина рушила до села Уланок, на правому фланзі українців у Курській області.
Як саме росіяни потрапили до Снагоська, незрозуміло. З підконтрольної Росії території до села можна дістатися двома шляхами: з північного заходу через річку Сейм або по суші з сусіднього міста Коренево. Останнє здається ймовірнішим, оскільки українські військові знищили кожен постійний міст через Сейм у Курську, а також знищили більшість або всі понтонні мости, які росіяни зібрали в цьому районі.
Делікатна ситуація для українців у делікатний час
Генштаб у Києві дуже ризикував, віддаючи наказ про наступ на Курську область. У Донецькій області на сході України могутня російська 2 загальновійськова армія неухильно просувається до Покровська - ключового українського опорного пункту, який розташований на деяких важливих лініях постачання.
Українські захисники навколо Покровська чисельно поступаються ворогу у співвідношенні чотири до одного - і нещодавно втратили свою найкращу бригаду. Втомлена від боїв 47-ма механізована бригада нарешті вийшла з лінії фронту після 15 місяців у безперервних боях.
Вирішуючи, що робити зі своїми нечисленними наявними силами, генштаб у Києві розрахував, що захоплення частини Курської області варте втрати частини Донецька", - пише видання.
Хоча українські генерали тримали кілька бригад у резерві для Покровська - і цим бригадам нещодавно вдалося уповільнити , хоча й не зупинити просування росіян - вони направили більшість своїх найкращих вільних військ і техніки до Курської області, включаючи елітні десантно-штурмові бригади з їх танками та БМП західного виробництва.
Тепер ці українці в Курську піддаються атаці так далеко від своїх ліній постачання, що пролягають в Сумській області.
Лінія фронту змінюється
За даними української аналітичної групи Центру оборонних стратегій, росіяни відбили Уланок праворуч від виступу. Але в той же час українські війська на південний захід від Снагоська, ліворуч від виступу, атакують, хоча сам Снагоськ ризикує повернутися під контроль Росії.
При цьому росіяни продовжують відколювати українську оборону навколо Покровська.
"Ситуація на південній ділянці Покровського напрямку залишається вкрай складною. Противник встановив чисельну перевагу на цьому напрямі", - зазначили в ЦОС.
Через п’ять тижнів після українського вторгнення в Курську область досі залишається дискусійним, чи правильним для України було рішення про вторгнення. Якщо українці втримають Курськ, вони, можливо, зможуть обміняти область на будь-яких майбутніх мирних переговорах. Але якщо вони будуть розгромлені російськими контратаками і втратять Курськ, що вони отримають?
"Дві речі зрозумілі. Українцям потрібно посилити свою лінію фронту на сході, і вони будуть прагнути утримати територію під Курськом", - сказав міністр закордонних справ Великобританії Хілі.
Але незрозуміло, чи зможуть українці зробити те й інше тими силами, які вони мають.