Район Покровська залишається найгарячішим та найважчим напрямком фронту. Що там відбувається і чи можна казати про стабілізацію ситуації — в матеріалі РБК-Україна.
Після критичного місяця Силам оборони вдалось відвернути найбільш песимістичний сценарій для Покровська. До війни населення цього міста складало близько 60 тисяч осіб. Разом із сусіднім містом Мирноград вони утворюють цілу агломерацію, в якій у відносно мирні часи проживало понад 100 тисяч мешканців.
Цей район — фактично промзона зі щільною міською забудовою та мережею шахт. Водночас це і важливий логістичний вузол оборони наших військ у Донецькій області, розташований на перетині залізничної та автомобільної мереж. Така специфіка робить захоплення Покровська і складним, і пріоритетним завданням, що стоїть перед росіянами, для окупації всього Донбасу.
Чому росіянам вдалось просуватись на Покровському напрямку
Півтора року ситуація на цій ділянці фронту залишалась без значущих змін, допоки восени минулого року ворог не активізувався поряд з Авдіївкою. У лютому це місто перейшло під контроль росіян, і українська оборона на Авдіївсько-Покровському напрямку в лічені тижні почала тріщати. За два місяці противник просунувся в глибину на понад двадцять кілометрів, захопивши Очеретине.
Влітку вклинення окупантів почало розширюватись, протягом серпня населені пункти на цьому напрямку втрачались мало не щодня. За підрахунками аналітиків DeepState, за серпень росіяни захопили близько 355 квадратних кілометрів, більшість з них — на Покровському та Торецькому напрямках. Це чи не найбільший темп просування противника з 2022 року. Нещодавно ворожі підрозділи змогли за кілька діб взяти важливі для нашої оборони міста Новогродівка та Карлівка. У кожному з них у довоєнні часи проживало понад 14 тисяч осіб.
Зведені українськими військами укріплення — мережі окопів, протитанкові загородження і опорні пункти — не могли стримати російський наступ. Один із військових, який бере участь у боях на Покровському напрямку, у розмові з виданням назвав два визначальних фактора, які зіграли на користь противника і сприяють його просування. Перший з них — моральна та фізична втома солдат, зокрема піхоти. Другий — проблеми з координацією серед військових і нерідко некомпетентні рішення з боку старших офіцерів — на оперативно-тактичному рівні.
Кілька військових, з якими спілкувалось видання, тиждень тому стверджували, що російський генштаб нібито має завдання — взяти Покровськ до 1 жовтня. На їхню думку, ця мета не виглядає реалістичною, однак бої за це місто, за песимістичного сценарію, можуть початись до кінця вересня. За оптимістичного — в листопаді.
Проте вже кілька днів потому головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський в інтерв’ю CNN, яке було опубліковано 5 вересня, сказав, що «впродовж останніх шести днів» руху росіян на Покровському напрямку немає. Деякі західні ЗМІ після цього поспішили заявити про стабілізацію фронту на цій ділянці. За цей тиждень ситуація на Покровському напрямку справді дещо змінились.
«За останній місяць інтенсивність боїв була доведена на Покровському напрямку до 55 за добу, а загалом на Східному фронті — до 150-200, хоча попередні показники були орієнтовно 100-150. Розуміючи цю ситуацію, наше військо-політичне керівництво вжило відповідні дії, завело додаткові ресурси, частково поповнило підрозділи на Покровському напрямку, а також спрямувало додаткові засоби, зокрема і боєприпаси. Завдяки цьому протягом останніх діб намічається та проглядається початок стабілізації на цій ділянці фронту», — сказав у розмові з виданням генерал-лейтенант у відставці, екс-заступник начальника Генштабу ЗСУ Ігор Романенко.
З іншого боку, і ворог за останній тиждень дещо скорегував свої дії. Противник змістив напрямок головного удару з Покровська (відрізок Гродівка — Сухий Яр) південніше — в бік Селидового — Українська — Гірника — Курахового. Це, умовно, перетин Покровського та сусіднього Курахівського напрямків, і це лівий фланг того угруповання ворога, що рухається до Покровська.
«Фортеця Покровськ»
По суті, росіяни вирішили, що перш ніж рухатись до Покровська їм потрібно розширити та убезпечити свої фланги (у даному випадку — свій лівий фланг). Адже чим глибше противник вклинюється в наші лінії оборони (саме таке вклинення є на Покровському напрямку), тим більшим є ризик флангових атак з боку українських військ.
«Ворог вже не може проводити наступи одночасно на кількох напрямках на Східному фронті. Він буде визначатись з пріоритетами. Щоб захоплювати Покровськ, йому треба вирішити питання Селидового. Бо спочатку вони намагались діяти і зі сторони Торецька, але зараз діяти на всіх напрямках одночасно їм не вдається. Тому в останні дні є позитивні сигнали щодо початку стабілізації. За наступний тиждень буде зрозуміло, яка тенденція буде превалювати на цьому напрямку: чи ворожа наступальна, чи наша оборонна», — пояснив Романенко.
Військові, з якими спілкувалось видання, вказують, що за останній тиждень справді помітне сповільнення російського руху на Покровському напрямку. На їхню думку, це може бути пов’язано як з прибуттям додаткових сил на цю ділянку, так і з проблемами, з якими стикнулось вороже угруповання. Чи можна говорити, що відтак загроза для Покровська минула? Аж ніяк ні.
За понад тиждень у ворога справді не було суттєвих просувань ані в районі Гродівки — Крутого Яру, де окупантам треба перейти річку Казенний Торець. Ні поряд з Сухим Яром та Новогродівкою, звідки вони хотіли тиснути прямо на Мирноград та Покровськ. Зрештою, не було і значних успіхів в напрямку на Селидове. Зараз точаться бої на околицях цього міста, а також в Українську та Галицинівці. Відрізок Селидове — Українськ — це хороший укріпрайон з мережею шахт, який має трохи полегшити оборону для наших військ.
Водночас загрозливою ситуація виглядає наразі на південний схід від Селидового — в районі Невельського. Це населений пункт днями був повністю окупований росіянами. На цій ділянці противник намагається або оточити наші війська, або принаймні витіснити їх за річку Вовча під загрозою оточення на відрізку Гірняк — Курахівка. Якщо їм цей план вдасться — він справді посилить лівий фланг ворожого угруповання, що йде на Покровськ.
«Чому ворог зараз трохи призупинив свій рух в бік Покровська? Йому важливо забезпечити фланги власного угруповання, яке діє на цьому напрямку. Тому він зараз фактично посилює свої фланги, розширює їх, щоб не допустити прориву та оточення своїх передових штурмових загонів вже з боку української армії. Він має ресурси для реалізації цієї місії, тому тут не може бути жодних ілюзій. Саме ресурси є визначальним фактором, який впливає на подальший перебіг подій на полі бою», — вважає екс-начальник прес-служби Генштабу ЗСУ, полковник Владислав Селезньов.
Поки ворог зайнятий своїми флангами, українські підрозділи отримують додатковий час для посилення оборонних рубежів та укріплення безпосередньо в районі Покровська. Ба більше, навіть у разі якщо окупантам вдасться захопити Селидове та реалізувати свій план з витіснення нашого угруповання за річку Вовча — для походу на Покровськ-Мирноград їм буде потрібно ще більше сил. А з цим у них можуть виникнути проблеми.
«Згідно з оцінкою воєнної розвідки, на початок жовтня у ворога будуть вихолощені його ресурси, в тому числі стратегічного рівня. А далі він буде змушений брати паузу. Тому, де-факто, українській армії на цьому напрямку треба протриматись до 4 тижнів, щоби потім, отримавши оперативну „передишку“, займатися або облаштуванням фортифікацій, або посилювати оборонні рубежі та позиції, або, можливо, проводити власні контронаступальні заходи. Говорити про якийсь катастрофічний сценарій для Покровського напрямку я би не ризикнув», — каже Селезньов.
Інший військовий у розмові з виданням припустив: сповільнення окупантів чи перші ознаки стабілізації не мають вводити в оману. Нехай зараз вони просуваються зі швидкістю не по півкілометра на добу, як раніше, але тяжкі бої все одно точаться чи не на всьому відрізку «покровського вклинення». Сповільнення противника хоч і відтягнуло початок боїв за Покровськ, але не змусило окупантів відійти від своєї цілі.
«Покровськ зараз почали потужно обстрілювати з артилерії так само, як це було перед наступом росіян на Авдіївку та Бахмут. Тоді була фортеця Бахмут, а зараз ми вже маємо фортецю Покровськ. І росіяни не відмовились від ідеї будь-що взяти це місто», — розповів співрозмовник видання.
Нагадаємо, 40 тис. вчителів вийшли із системи освіти минулого навчального року, - Міносвіти.
Раніше Вєсті-ua.net писали,
Також Вєсті-ua.net повідомляли, 40 тис. вчителів вийшли із системи освіти минулого навчального року, - Міносвіти.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →