Під час окупації Криму у 2014 році українські військові отримали наказ зайняти оборону та відкривати вогонь у разі штурмів їхніх позицій росіянами.
Про це повідомляють Vesti-UA.net з посиланням на колонку колишнього виконувача обов’язків президента Олександра Турчинова.
Який наказ отримали військові в Криму
Турчинов розповів, що 28 лютого 2014 року провів перше засідання РНБО після формування нового уряду. За інформацією військового керівництва та розвідки, найбільша загроза для України тоді була не лише в Криму, а й на півночі та сході, де Росія розгортала угруповання для можливого вторгнення на материкову територію.
За словами Турчинова, українські військові на півострові мали стримувати противника й виграти час, необхідний для відновлення боєздатності армії, проведення мобілізації та підготовки до оборони країни. Тому основні підрозділи ЗСУ він наказав терміново перекинути на північ і схід.
Також 1 березня 2014 року Турчинов видав указ про приведення Збройних сил України в бойову готовність "Повна". Це передбачало, зокрема, видачу зброї та боєприпасів і зайняття оборонних рубежів.
Він додав, що 18 березня повторно віддав наказ про застосування зброї після загибелі українського військовослужбовця під час штурму 13-го фотограмметричного центру в Сімферополі. За його словами, на його вимогу цей наказ оприлюднили.
Чому українська армія була не готова до агресії
За словами Турчинова, на початку російської агресії українська армія перебувала в критичному стані після багаторічного скорочення фінансування, розформування військових підрозділів і розпродажу озброєння та техніки.
Зокрема, він стверджує, що в лютому 2014 року з 36 зенітно-ракетних комплексів, які залишалися в Україні, бойові завдання могли виконувати лише 10. Також, за наведеними ним даними, частка оборонних видатків у ВВП країни знизилася з 1,08% у 2011 році до 0,88% у 2013-му.
Турчинов зазначив, що на початок 2014 року боєготовими вважали лише близько 20% військових частин. Решту, за його словами, оцінювали як частково готові або повністю не готові до виконання бойових завдань.
Ситуацію ускладнювало те, що російські війська мали значну перевагу на півострові. Крім того, частина українських військовослужбовців перейшла на бік Росії, а підрозділи, які залишилися вірними присязі, опинилися в оточенні, часто без належного зв’язку та забезпечення.
Як українські військові чинили опір окупації
Турчинов заперечив твердження, що Крим не вдалося захистити через відсутність чітких наказів від української влади. На його думку, головною проблемою була нестача боєздатних сил для протидії російській агресії.
Водночас він навів приклади українських військових, які чинили опір окупантам. Зокрема, згадав морських піхотинців у Феодосії та екіпажі кораблів "Костянтин Ольшанський", "Генічеськ" і "Черкаси", які відмовилися добровільно скласти зброю.
За оцінкою Турчинова, українські військові, які залишалися вірними присязі в Криму, виграли час для мобілізації, відновлення армії та підготовки оборони материкової України.
На його переконання, досвід 2014 року показав, наскільки важливими для захисту держави є боєздатна армія, належне забезпечення військ і збереження оборонного потенціалу країни.
Як відбувалася окупація Криму
Окупація Криму Росією розпочалася в лютому 2014 року. У ніч на 27 лютого російські військові без розпізнавальних знаків захопили будівлі Верховної Ради та Ради міністрів АРК у Сімферополі. Згодом вони встановили контроль над стратегічними об’єктами півострова та заблокували українські військові частини.
16 березня в Криму під контролем російських військових провели так званий "референдум" про статус півострова, який Україна та більшість міжнародної спільноти не визнали. 18 березня Росія підписала договір про включення Криму до свого складу. Україна та більшість держав світу розцінили ці дії як незаконну анексію.
25 березня російські військові захопили тральщик "Черкаси" - останній корабель ВМС України в Криму, який продовжував чинити опір. Цього дня півострів і Севастополь були повністю окуповані російськими військами.
27 березня Генеральна асамблея ООН ухвалила резолюцію, яка підтвердила територіальну цілісність України та закликала держави не визнавати зміну статусу Криму на підставі так званого "референдуму".
