Історія останньої мирної угоди між Україною та Росією, а саме Мінських домовленостей 2014 та 2015 років, показує, що російський диктатор Володимир Путін розглядає дипломатію як війну, але іншими засобами. Журнал Foreign Affairs пише, що Путін використовував переговори в Мінську, щоб відвернути увагу від України та вивести європейські країни з рівноваги.
"Він сподівався, що інтерес до України згасне, а після цього – спровокувати політичний колапс у Києві. Коли бажані результати Мінських угод не матеріалізувалися, Путін знову вдався до війни", – йдеться у статті.
Автори прогнозують, що в разі нового припинення вогню Путін намагатиметься діяти тим самим шляхом. Він розглядатиме перемир’я як обхідний шлях до досягнення військових цілей.
Тим часом його війна в Україні зайшла в глухий кут, і щоб спробувати врятувати позиції, Путін буде змушений йти на ескалацію. Один із шляхів ескалації – посилення ракетних обстрілів України на тлі нестачі ракет для ППО. Або ж спробувати завдати ударів по оборонній інфраструктурі європейських країн, що підтримують Україну, таких як Польща чи країни Балтії. Однак на тлі невдоволення всередині Росії він може піти на припинення вогню.
Яким може бути перемир’я
Автори зазначають, що Путін, який уявляє Росію світовою державою, не буде готовий обмежити перемир’я лише українським питанням. Один із шляхів зміцнення Росії для нього – створення поясу слухняних сусідів, за прикладом Білорусі. Але це неможливо без підпорядкування України, а зараз і європейські країни відмовляються вести переговори з РФ за рахунок України.
"Путін погодився б на припинення вогню лише в тому випадку, якби це сприяло досягненню його початкових військових цілей", – пишуть автори.
Насамперед він наполягав би на проведенні виборів в Україні, під час яких розпочав би підривну діяльність, щоб заплутати процес, маніпулювати інформаційним простором і просувати наративи про корупцію в українському уряді та оточенні президента. Він також сподівається після війни послабити європейську підтримку України та зірвати процес вступу до ЄС.
При цьому під час самих переговорів Росія діяла б максимально заплутано, висуваючи на перший план ті країни, які можуть погодитися на легітимізацію російської військової присутності на окупованих територіях. Також зазначається, що прагнення Путіна до розділення та завоювання є чи не єдиною причиною, через яку він взагалі розглядає будь-які переговори.
Чи може перемир’я зменшити загрози для України
Але стійке врегулювання, вважають автори, стане можливим лише за умови реального перегляду розрахунків Росії. Для цього необхідно змусити Москву відмовитися від прагнення домінувати над Україною. Хоча це й малоймовірно, доки Путін залишається в Кремлі. Саме тому допомога Україні має зберігатися й розширюватися задля довгострокової безпеки та незалежності, вважають автори.
Читають зараз: «У нього є обсесія на пункті Україна»: історик пояснив, чому Путін не зупиниться на Донбасі.
