Повномасштабне вторгнення Росії в Україну 2022 року було лише останньою і крайньою стадією тривалої кампанії російської агресії, спрямованої на те, щоб не дати Україні вийти з орбіти Кремля. Однак, як пише оглядач The Atlantic Counsil Пітер Дікінсон, напередодні п'ятого року війни мало що вказує на те, що жорстка тактика Путіна працює.
"Хоча Росії вдалося окупувати близько 20 відсотків території України, решта 80 відсотків населення країни наразі в переважній більшості вороже налаштовані щодо Москви і підтримують тісніші зв'язки з Європою. Для переважної більшості населення України вторгнення 2014 і 2022 років стали переломними моментами, які глибоко вплинули на їхнє розуміння української ідентичності та радикально змінили ставлення до Росії", - пише він.
Так, з 2014 року традиційні оплоти російського впливу на сході України, як-от Донецьк і Луганськ, окуповані кремлівськими військами і фактично відрізані від решти України. Водночас західні регіони зараз перебувають на підйомі.
Міста на Заході України переживають швидке зростання завдяки припливу родин і підприємств, які прагнуть переселитися подалі від зони військових дій. Так, населення Львова з початку повномасштабного вторгнення Росії збільшилося приблизно на чверть і сягнуло приблизно одного мільйона осіб. Ринок нерухомості Львова значно перевершив регіональні столиці східної України і тепер змагається з Києвом. Аналогічним чином, Львів поступається українській столиці тільки за кількістю нових компаній та інвестицій.
У політичному і дипломатичному плані Львів також перебуває на підйомі. Багато посольств Києва частково переїхали в це місто 2022 року і продовжують там працювати. За останні три роки у Львові відбулася низка міжнародних заходів високого рівня, включно із самітами президентів і зустрічами міністрів ЄС, зазначає оглядач:
"Зростання Львова було настільки вражаючим, що викликало чутки про заздрість серед київського істеблішменту, а дехто навіть припустив, що потенційне відновлення роботи міжнародного аеропорту Львова було навмисно відкладено, щоб не допустити подальшого затьмарення української столиці".
При цьому яким би не був результат війни, зміщення національного центру тяжіння України в західну частину країни навряд чи буде оборотним, упевнений він.
І хоча поки неясно, коли саме Україна стане повноправним членом Євросоюзу, по всій країні зростає впевненість у тому, що колись далека мрія про вступ тепер нарешті стає реальністю.
"Одержимість кремлівського диктатора Україною відображає його страх, що консолідація демократичної, європейської та справді незалежної України може послужити каталізатором для наступного етапу відступу від Російської імперії.... Зараз стає дедалі очевиднішим, що його рішення вторгнутися в Україну обернулося вражаючим провалом, підірвавши багатовіковий вплив Росії і прискоривши європейську інтеграцію, якій він так запекло протистоїть", - наголошується в статті.
При цьому Путін усвідомлює, що якщо йому не вдасться повністю стерти саму ідею української нації, Україна після війни міцно стане частиною західного світу, залишаючись водночас непримиренно ворожою щодо Росії:
"Замість того щоб визнати цей катастрофічний результат, він буде прагнути продовжувати війну нескінченно. Путін знає, що якщо він зупиниться зараз і прийме компромісний мир, він буде приречений увійти в російську історію як людина, яка втратила Україну".
