Україна очікує від США та ЄС схвалення великих наступних пакетів військової та фінансової допомоги вже в січні-лютому. Проте, не факт, що їх суттєво не скоротять.
Поки західні партнери дотримуються самообмежень щодо надання нам далекобійних ракет, бо це, на їхню думку, може спровокувати Путіна на міфічну ескалацію, Росія вже бʼє по Україні північнокорейськими балістичними ракетами. Спочатку про це написала The Wall Street Journal, що постачання з КНДР вже почалися, додавши, що Москва також впритул наблизилася до закупівлі іранських балістичних ракет малої дальності, що може відбутися вже цієї весни. А потім координатор зі стратегічних комунікацій Ради нацбезпеки Білого дому Джон Кірбі додав: 30 грудня й 2 січня, під час атак по Україні, Росія вже застосувала північнокорейські балістичні ракети.
Через це на 10 січня США скликають Радбез ООН й обіцяють додаткові санкції. Трохи пізніше через масовані російські дронові та ракетні атаки на запит Києва збереться й Рада Україна-НАТО. Хоча водночас США та Німеччина мали б нарешті передати Україні ракети ATACAMS і TAURUS. Щоправда, й тут є нюанс. Адже дальність ураження ATACAMS - до 300 км (і це радше з області фантастики, що США можуть надати нам їхню модернізовану версію на понад 400 км), TAURUS - до 500 км. Надані ж Росії північнокорейські ракети здатні вражати цілі на відстані до 900 км. Іранські ракети, які може купити Москва, мають дальність від 300 до 700 км.
Це значне підсилення ракетних запасів Росії, яка намагається виснажити українську ППО. Ми, як відомо, дуже залежимо від західних поставок ракет і боєприпасів до систем протиповітряної оборони. Й не лише до них. А наші союзники через свої внутрішньополітичні чвари не можуть узгодити пакети допомоги Україні на цей рік. І це в той час, коли британський The Telegraph, із посиланням на представників місцевих підрозділів української розвідки, повідомляє, що вже 15 січня російські війська можуть почати наступ під Харковом. Хоч потім у Харківській військовій адміністрації та ЗСУ це спростували, заявивши, що концентрації російських військ на кордоні немає.
То, що з західною військовою та фінансовою допомогою? Коли буде зброя та гроші, та чи будуть взагалі? Чи не залишимося ми сам на сам із Росією, якій допомагають Китай, Іран, Білорусь та Північна Корея, й не лише вони? ТСН.ua розовість в цьому тексті.
Допомога зменшиться: Україна більше не пріоритет для США
Від 4 до 11 січня держсекретар США Ентоні Блінкен перебуває у Туреччині, Єгипті, Греції, Йорданії, Катарі, ОАЕ, Саудівській Аравії, і, звичайно ж, Ізраїлі. Мета - не допустити розгорання великої війни в регіоні, що, за численними повідомленнями американських ЗМІ, може суттєво нашкодити передвиборчій кампанії Джо Байдена та його рейтингам. Хоча й без цього він вже суттєво поступається Дональду Трампу.
Але пріоритет зрозумілий. Інакше б ми побачили Блінкена в Україні. Так, він був із візитом у Києві у вересні 2023 року. Проте наразі ситуація для Сил оборони України й українського суспільства, які все більше зневірюються в західній підтримці, набагато гірша. Politico пише, що Вашингтон має умовний "план Б", якщо велика війна в регіоні, в яку можуть бути втягнуті США, таки вибухне. Та й Джо Байден заявляв, що США потягнуть кілька фронтів одночасно. Проте, схоже, що його Адміністрація обрала інший шлях. Бо, на відміну від України, подальша допомога Ізраїлю суперечностей серед республіканців й особисто Трампа не викликає.
Чи мають США "план Б" для України? Схоже, що ні. За словами речника Держдепу Метью Міллера, Вашингтон не відмовляється від підтримки України "стільки, скільки це буде потрібно", але не на рівні 2022-2023 років, бо мета Вашингтона - допомогти Києву розбудувати власний ОПК, щоб ми могли самі фінансувати, виробляти й закуповувати озброєння.
"Але ми ще не на цьому шляху. Саме тому так важливо, щоб Конгрес ухвалив законопроєкт про додаткове фінансування, бо ми ще не досягли того рівня, коли Україна може захистити себе, спираючись лише на власні сили", - додав Метью Міллер.
Можна лише гадати, з якою метою була зроблена ця заява: щоб сказати те, що хочуть чути республіканці в Конгресі; чи тому, що в Адміністрації Байдена й справді так вважають. Проте за цю політику Білий дім критикують вже в самих США. У відповідь на інформацію про появу північнокорейських балістичних ракет на озброєнні Росії, економіст Андерс Ослунд написав в Х: "Чи мають США уряд?".
Колишній посол США у Росії Майкл Макфол був ще жорсткішим, дописавши в Х, що США більше не можуть далі відкладати ухвалення допомоги Україні:
"Ми роззброїли Україну 1994 року. Ми не дали Україні майже жодної зброї після вторгнення Путіна 2014 року. Ми не спромоглися стримати вторгнення Путіна 2022 року. Ми не можемо знову підвести Україну…".
І, як влучно дописували цими днями багато західних експертів та аналітиків:
"Затримка й дозованість військової підтримки України - це військова підтримка Росії".
Американський історик і письменник, професор Єльського університету Тімоті Снайдер у своїй новій статті слушно зауважує: все, що українці роблять для нас, може бути знівельовано вже 2024 року, Росія може виграти війну й почати нові, в які солдати західних армій будуть залучені напряму.
"Більшість коштів на оборону, які ми номінально витрачаємо на Україну, насправді залишається в США. Зброя, яка потрібна Україні, — це значною мірою зброя, на утилізацію якої пішли б ваші податкові долари. Наприклад, у нас є близько тисячі ракет великої дальності, за які ми незабаром заплатимо податки, щоб розібрати їх і викинути на звалища. Ці ж ракети, передані Україні, серйозно перешкоджатимуть нападам Росії та дозволять Україні виграти війну", - зазначив Тімоті Снайдер.
Невідомо, чи мав він на увазі саме ракети ATACAMS. Але, в день виходу статті Тімоті Снайдера, Newsweek написав, хоч це потім і спростували в Пентагоні, що США начебто збираються знищити ці ракети, яких потребує Україна, бо в них закінчується термін експлуатації. ТСН.ua нагадає читачам, що ми вже отримали близько 20 ракет ATACAMS із касетною бойовою частиною. Проте це крапля в морі. За численними повідомленнями американської преси та експертів, США мають на складах від 1,5 до 2 тис. таких ракет різної модифікації і дальності ураження. Проте з політичних мотивів, щоб не провокувати Путіна, Україні їх не передають.
Аналогічна історія й з німецькими ракетами TAURUS. ТСН.ua вже писав, що, за аналізом західних військових аналітиків, саме вони можуть істотно пошкодити Керченський міст. Вже навіть премʼєр Баварії Маркус Зедер, якого не можна назвати абсолютним прихильником України, закликає надати нам ці ракети. Проте уряд Олафа Шольца, а, точніше, він особисто, не ухвалює це рішення.
За словами старшого наукового співробітника Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR) Густава Гресселя, голоси в німецькому оборонному співтоваристві закликають до обережності, бо TAURUS є основною німецькою системою для нанесення глибоких ударів, і, на відміну від Великої Британії та Франції, які вже розробляють наступника SCALP/Storm Shadow, Німеччина має намір використовувати TAURUS до 2040-х років.
"Німці не лише побоюються, що їхні запаси цих ракет вичерпаються, а й більше того, що росіяни отримають цю ракету, яку передадуть Україні, й знайдуть спосіб, як їй протидіяти, вивчивши характеристики її непомітності", – каже Густав Грессель.
Вісь зла: чому Захід не дає Путіну програти
А чи має Україна "план Б"? Щодо цього в нашому суспільстві останнім часом багато суперечок, особливо після заяви міністра закордонних справ Дмитра Кулеби, що є лише "план А". Хоча до цього радник голови ОПУ Михайло Подоляк говорив, що "план Б" Україна таки має. Проте, чесно кажучи, збурення в українських соцмережах безпідставні, бо Кулеба та Подоляк мали на увазі абсолютно різні речі.
"Планом А" Дмитро Кулеба назвав повне відновлення територіальної цілісності України, локалізацію виробництва зброї та членство в НАТО, а "план Б", за його словами, нам не потрібен. Михайло Подоляк, говорячи про "план Б", мав на увазі військову економіку, локалізацію виробництва зброї в Україні, зокрема шляхом отримання ліцензій від західних компаній і країн, і виробництво зброї спільно з іншими західними партнерами в Україні або на їхній території.
Проте на практиці все набагато складніше. Раніше ТСН.ua вже неодноразово писав, що Україна дуже залежить не лише від західної військової, а й фінансової допомоги. Й за такий короткий проміжок часу, як два роки повномасштабної війни (а війна насправді триває вже 10 років, проте раніше нам і протитанкові комплекси Javelin не давали, не те, що виробничі технології), просто неможливо налагодити у себе власний замкнений цикл військового виробництва. А країни-учасниці "Рамштайну" не поспішають інвестувати в свої ОПК. Ба більше, з огляду на брак державних гарантій, ціни на ті ж боєприпаси, яких дуже потребує Україна, злетіли в рази.
До того ж, треба вголос говорити й про відповідальність Заходу, коли йдеться про північнокорейські балістичні ракети, які вже є на озброєнні Росії, та іранські, які Москва невдовзі може закупити. Адже навіть після появи у Росії іранських "шахедів" у великих кількостях і передаванні Москві відповідних виробничих технологій (нагадаємо, що в Росії вже працює завод із виробництва цих дронів), у США та ЄС не відкидали можливості повернення до ядерної угоди з Іраном. А щодо північнокорейських балістичних ракет, українські експерти вже кажуть, що з їхнім виробництвом КНДР, яка від 5 січня почала обстрілювати берегову зону Південної Кореї, могла допомогти Росія. До того ж, наївно вважати, що таке виробництво в Північній Кореї було б можливим без мовчазної згоди Китаю.
З огляду на підтримку Росії з боку Китаю, Північної Кореї, Ірану та багатьох інших країн, які допомагають Москві обходити санкції, самотужки цю війну Україна не виграє. Проте великого ентузіазму допомогти нам із боку наших союзників і партнерів ми не бачимо. З Вашингтона постійно чути, що гроші на підтримку України закінчуються, а новий пакет допомоги на 2024 рік Конгрес не голосує. The New York Times нещодавно теж додала "зради": Білий дім і Пентагон вже попередили Київ, що США скоро не зможуть передавати Україні достатньо ракет для систем Patriot, вартість яких сягає $2-4 млн за штуку. А от із боєприпасами на фронті вже проблема. За даними британського Королівського інституту об'єднаних служб (RUSI), Росія наразі випускає по 10 тис. снарядів на день - упʼятеро більше, ніж Україна.
Зброя та гроші: коли США та ЄС схвалять підтримку України
"Я би так взагалі не говорив". Це відповідь речника Держдепу США Метью Міллера на запитання, чи почала Росія отримувати перевагу в цій війні, яку, за словами багатьох західних аналітиків, можна виграти. Питання лише в часових рамках та обʼємі військової допомоги Україні з боку союзників. Президент Atlantic Council Фредерік Кемпе, посилаючись на думки чиновників з Адміністрації Байдена, пише в своїй статті, що на третьому році повномасштабної війни Україні слід зосередити військові ресурси на півдні, Криму та Чорному морі.
"Офіційні особи, з якими я спілкувався, вважають, що Україна навряд чи виграє війну 2024 року. Перш за все, вона має перетворити контрольований Москвою Крим із російського стратегічного активу на вразливе місце. Щоб допомогти досягти цього, Київ має розширити свої нещодавні здобутки в Чорному морі та докласти єдиних військових зусиль на півдні, утримуючи та захищаючи північ і схід. Цей рівень успіху вимагає постійної і сталої фінансової та військової підтримки з боку США та Європи, без якої єдиною опцією України буде суто оборона", - зазначає Фредерік Кемпе.
Про необхідність стати в стратегічну оборону 2024 року публічно говорять й українські військові експерти. Проте для цього нам теж потрібні ресурси та зброя. А цього поки що не видно. ТСН.ua вже писав, що наприкінці минулого року ЄС так і не схвалив надання Україні ні 50 млрд євро фінансової допомоги, ні військової на 20 млрд євро, що розраховані на 4 роки. Й причина не лише у вето угорського премʼєра Віктора Орбана. Багато інших країн-членів ЄС хочуть скорочення видатків, тому пропонують "порізати" саме військову допомогу Україні на 20 млрд євро на менші суми.
Що ж до пакету, якщо щодо нього не буде консенсусу, Брюссель шукатиме обхідні шляхи. Про це нещодавно сказала президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн. Йдеться про можливі двосторонні домовленості в рамках наприклад міжурядової угоди з Україною з одного боку, та ЄС з іншого. Тобто, простими словами, йдеться про створення додаткового "українського кошика", який кожна з країн-членів ЄС (звичайно крім Угорщини) поповнюватиме за своєю квотою.
Що ж до подальшої американської допомоги, світла в кінці тунелю поки що не видно. Нагадаємо, що через завищені вимоги трампістів, до яких згодом доєдналася більшість республіканців (серед них багато й тих, хто щиро підтримує Україну) з огляду на зростання рейтингів Дональда Трампа напередодні президентських виборів у США, від вересня минулого року Конгрес паралізований. Республіканці вимагають спрямувати більше грошей на посилення безпеки на мексиканському кордоні та жорсткішої імміграційної політики, аж до видворення тих, хто вже перебуває в США.
Питання кордону з Мексикою Білий дім обʼєднав в одному пакеті з допомогою Україні, Ізраїлю та Тайваню. Проте республіканці проти такого підходу, наполягаючи, що допомога Україні, а на 2024 рік Адміністрація Байдена запитувала у Конгресу більш ніж $60 млрд, має голосуватися взагалі окремо. Але гарантій, що в такому форматі вона взагалі колись буде схвалена, жодних. Бо спікер Палати представників, трампіст Майк Джонсон повторює, що чекає від Білого дому на інформацію про кінцеву мету війни та підтримки України.
"Я завжди казав, що Володимира Путіна потрібно перемогти. Проте, яка кінцева мета в Україні? Яка наша стратегія? Наш федеральний борг - $34 трлн. Це дуже серйозна справа. Щоб надіслати гроші в Україну, щоб допомогти їм у їхньому конфлікті, ми фактично повинні позичити їх звідкись", - сказав в інтервʼю CBS News Майк Джонсон, що також є маніпуляцією.
У понеділок, 8 січня, конгресмени повертаються до роботи з новорічних канікул. Ніхто не знає, чи буде внесений новий законопроєкт щодо подальшої підтримки України та інших питань, чи законодавці спробують ухвалити наявний. Тим паче ніхто не знає, коли це навіть теоретично можливо. Проте начебто їм вже вдалося досягти угоди щодо фінансування уряду на 2024 рік. Тобто, шатдауну після 19 січня, - зупинки роботи всіх держструктур - таки не буде. Принаймні з огляду на попередні домовленості республіканців і демократів щодо стелі федеральних витрат на рівні $1,59 трлн.
Не виключено, що ці $60 млрд, які у Конгресу для нас запитувала Адміністрація Байдена, можуть "порізати". Проте це дуже негативний сценарій для Києва. Раніше українські посадовці неофіційно говорили ТСН.ua, що на цей випадок у нас якраз є "план Б" - заморожені $300 млрд російських активів. Проте на їх отримання розраховувати марно. Максимум - це на прибуток чи податок із них. Багато європейських країн апелюють до того, що це суверенні активи, які не можна чіпати, інакше це запустить ланцюгову реакцію.
Проте, схоже, деякі країни Європи досі не до кінця усвідомлюють масштаб небезпеки. Наприклад, міністр оборони Італії Гвідо Крозетто заявив, що італійський флот має на озброєнні всього 63 ракети. А в Німеччині, за повідомленням Bild, вже понад рік фіксують невідомі безпілотники над полігонами та казармами Бундесверу, де, зокрема, навчаються й українські військові. Ну, а США, схоже, просто не до цього. Після попередньої домовленості про уникнення шатдауну на сайті Білого дому зʼявилося коротке повідомлення президента Байдена, яке не мало жодної згадки про Україну, але додатковий запит, про який там ідеться, якраз про $60 млрд для нас:
"Тепер республіканці в Конгресі повинні виконати свою роботу, припинити погрожувати закрити уряд і виконати свій основний обов’язок щодо фінансування важливих пріоритетів внутрішньої та національної безпеки, включаючи мій додатковий запит. Час діяти".
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →
Читайте vesti-ua.net в Google News