Україна має альтернативні плани продовження експорту зернових. Для цього вона використовує українські дунайські порти, намагається розширити їх пропускну спроможність, працює зі страховиками та вводить в експлуатацію додаткові пункти переходу сухопутних коридорів на західному кордоні з Польщею і Румунією, пише korrespondent.net.
Дунайські порти
Україна, заручившись підтримкою партнерів, продовжить допомагати країнам світу попри вихід РФ із “зернової угоди”.
Про це повідомило Управління стратегічних комунікацій Апарату Головнокомандувача Збройних сил України (Стратком).
“Минає рік – і Росія оголошує про вихід із “зернової угоди”. Однак Українська держава має свій план. Заручившись політичною згодою країн-партнерів, зокрема Туреччини, та довірою страховиків, Україна готова торувати свій економічний шлях. Ми продовжимо допомагати іншим країнам світу, адже лише у спільній боротьбі та взаємній підтримці здобудемо Перемогу”, – наголошують у Страткомі.
Одним з альтернативних варіантів продовження експорту агропродукції нашої країни є використання Дунайських портів.
Тарас Висоцький, заступник міністра аграрної політики і продовольства розповів про наявність альтернативного плану продовження експорту агропродукції. Йдеться про те, щоб розширити пропускну спроможність Дунайського регіону і збільшити можливості з перевалки там.
За словами прем’єр-міністра України Денис Шмигаля Україна вже втричі збільшила вантажообіг на Дунаї.
Після початку масштабного російського військового вторгнення до України, більшість транспортних потоків вже переорієнтувалася на морські порти Дунайського регіону, зокрема в них було відкрито три регулярні контейнерні сервіси.
“За воєнний час Адміністрація морських портів України (АМПУ) забезпечила в морських портах Ізмаїл та Рені підготовку необхідної інфраструктури та сприяла організації перевалки нового вантажу, який до цього часу не оброблявся - контейнерів. Зокрема, введено в експлуатацію три регулярних контейнерних сервіси”, - повідомив голова АМПУ Юрій Литвин.
За його словами, також були проведені заходи із запуску додаткових портових потужностей, зокрема організована перевалка в місті Кілія. У тому числі коштом приватних інвесторів розпочата експлуатація декількох морських терміналів.
Нагадаємо, торік інвестиції в українські дунайські порти склали 15 млн дол. За інформацією АМПУ, минулого року дунайські порти збільшили обробку вантажів до 16,5 млн тонн з 5,5 млн тонн у 2021 р. Після проведення робіт із підтримки оголошених глибин та гідроспоруд в акваторіях морських портів планується, що у 2023 р. вантажообіг сягне 23 млн тонн.
Сухопутні переходи на західному кордоні
Ще одним альтернативним варіантом “зерновому коридору” є сухопутний коридор в Європу. Наразі триває введення в експлуатацію додаткових пунктів переходу й сухопутних портів на західному кордоні з Польщею і Румунією.
Поки що перевезення “зерновим коридором” зупинені, на думку Максима Орищака, аналітика компанії “Центр біржових технологій” (ЦБТ) Україні потрібно просити у ЄС та США субсидій на підтримку українських фермерів, а також фінансування розширення логістики сухопутних поставок українських сільгосптоварів через ЄС.
До речі, на підтримку українського сільгоспсектора США вже виділили близько 350 млн дол. Але експерт вважає, що цього недостатньо, тому що фінансові втрати України через блокування постачань по лінії Чорноморської зернової ініціативи (ЧЗІ) та обмеженість інфраструктури альтернативних маршрутів логістики можуть досягти 5-7 млрд дол. на рік.
Крім відсутності інфраструктури є ще одна проблема.
Нещодавно п’ять країн Центральної Європи – Польща, Румунія, Болгарія, Угорщина та Словаччина звернулись до керівництва ЄС з проханням продовжити заборону імпорту українського зерна після закінчення раніше наміченого терміну 15 вересня до кінця року.
Очільник уряду України закликав східні країни Європи у ситуації, коли Росія зірвала “зернову угоду”, в умовах можливої світової продовольчої кризи, підставити Україні плече допомоги, і таким чином загнати Росію в глухий кут.
“Ми пропонуємо співробітництво й експертний діалог замість лозунгів та короткочасної політичної доцільності”, – сказав Шмигаль.
За його словами, українці у надскладних умовах успішно провели дві посівні. Українські аграрії працюють навіть на замінованих полях. Збирають уже другий врожай. Ми будуємо нову логістику на західному кордоні. Втричі збільшили вантажообіг на Дунаї. Відкриваємо нові пункти пропуску та розширюємо спроможність уже наявних.
“У цей надскладний час ми, на жаль, чуємо заяви від наших союзників про те, що кордони ЄС для українського зерна будуть закриті”, – сказав Шмигаль.
Страхування ризиків.
Є ще один варіант виходу з ситуації, що склалася через припинення дії “зернової угоди”. Він полягає у страхуванні ризиків проходу кораблів через Чорне море.
На думку Орищака безпосередня працездатність “зернового коридору” не пов'язана з РФ. Тобто Україна могла б продовжувати користуватися вже збудованою в рамках “зернової угоди” інфраструктурою та логістикою для відвантаження та перевезення своєї сільгосппродукції.
Проте, за умов бойових дій, на перше місце виходить безпека, а не налагодженість бізнес-процесів. І на жаль без гарантій Росії ризики для бізнесу стають надто високими до того рівня прибутку, який забезпечує транспортування та продаж українських сільгосптоварів.
Приклад цього ми вже бачили, коли наприкінці жовтня минулого року Росія оголосила про припинення своєї участі у “зерновій угоді”. І відразу після цього частина страховок кораблів, які перевозили українські сільськогосптовари, була відкликана. А без страхування, тобто без розуміння фінансових ризиків, ніхто возити вантажі не стане, тож частина суден тоді була змушена повернутися до порту.
Україна зараз намагається заповнити цю прогалину держгарантіями новоствореного страхового фонду. Але тут важливо розуміти, що бізнес є бізнесом та фінансові гарантії країни, яка веде повноцінні бойові дії можуть бути недостатньо надійними. Необхідні страхові послуги третьої сторони, а вони як видно по кейсу 2022 р. на себе такі ризики брати не дуже хочуть.
Виходом із ситуації могло б стати конвоювання судів “зернового коридору” ВМС Туреччини, такого захисту швидше за все було б достатньо, щоб страховики та бізнес продовжили свою діяльність. Однак, якщо Туреччина піде на такий крок, НАТО через страх зіткнення з Росією буде змушене або відмовити турків, або залишити їх наодинці з росіянами, заздалегідь знявши з себе відповідальність.
Ризикувати вступом у бойові дії з Росією ні Туреччина, ні США, ні НАТО, швидше за все, не захочуть. Звідси й заяви представників офіційного Вашингтона про те, що конвоювання не є варіантом та досить м'яка риторика офіційної Анкари на вихід Росії із “зернової угоди”. Очевидно, після вдалих виборів у керівництва Туреччини тепер достатньо часу на дипломатію. Реджеп Ердоган планує переконати Путіна повернутися до “зернової угоди” на особистій зустрічі в серпні.
Тож якщо й очікувати на можливе відновлення постачань у рамках “зернового коридору”, то не раніше серпня, а можливо й вересня, бо точної дати зустрічі Ердогана та Путіна немає.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →
Читайте vesti-ua.net в Google News
