Соціологічні дані показують негативне ставлення громадян до того напрямку, куди рухається держава. 70% громадян вважають, що «країні потрібні радикальні перетворення».
Варто зазначити, що «радикальних перетворень» громадяни прагнуть не тільки сьогодні. Це було актуально як за «біло-голубих», так і за «помаранчевих». В чому причина?
Їх може бути кілька, але ось найголовніші: українці тяжіють до популізму, який пропонує вирішення складних проблем простими рішеннями.
Разом з тим українці мало обізнані в тому, як працює держава з її економічними та соціальними процесами. До цього ще слід додати геополітичний контекст, який впливає на процеси в нашій державі.
Популісти апелюють до людських страхів. Окрім цього не гребують використовувати слова, які можуть звучати образливо для протилежної сторони. Як наслідок, люди своє невдоволення владою прирівнюють до констатації неправильно обраного вектору руху.
Популізм актуальний не лише в Україні. Останні «кілька років Європа переходила від кризи до кризи», пише дослідник Мікко Салмела з університетут в Хельсінкі. Науковець переконаний, що «із збільшенням розмов про кризу, автоматично зростає голос і підтримка популізму».
Постійна криза генерує систему постійних страхів та невпевненості в майбутньому у звичайних громадян, і риторика тотального занепаду в корені знищує спроби влади чи компанії виправити ситуацію.
Окрім цього популісти часто гіперболізують проблему, роздувають її до масштабів «зради національних інтересів».
Популярність тих, хто пропонує швидкі рішення на складні проблеми, криється в тому, що популісти апелюють до емоцій, тому що емоції керують людьми під час виборів. Досвід показує, що саме той, хто найкраще розбудить емоції – переможець на виборах.
Інформація та критичне мислення, політична та економічна грамотність, базова обізнаність громадян у цих процесах, є найкращими антибіотиками від спокуси повірити популістичним гаслам.
Тому постійний негатив та нагнітання страху – «важливі» для популістів, щоб підтримувати багаття враження про постійну кризу. Економіка може зростати, але це буде вважатися все одно «зрадою», тому що «немає покращення вже зараз і сьогодні». Хоча, по правді, економіка вимагає часу для виходу з кризи.
Все це не означає тотальну демонізацію так званих «популістів». Очевидно, що критика влади та її політики апріорі притаманна демократичним суспільствам, однак слід відрізняти критику від «критиканства», яке часто ґрунтується на далеких від реальності та необ’єктивних даних.
Важливо бути обізнаним в тому, які методи використовують політики сьогодні задля здобуття симпатій громадян.
Промахи влади – благодатна пожива для опозиції. Там, де влада «не хоче» або «не може» створювати умови для «суспільного блага», її місце посяде популіст, який пропонуватиме прості рішення на складні питання.
Тарас Семенюк, аналітик KyivStratPro, передає Ukrinform.ua
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Читайте срочные новости в Telegram