Депутат-аферист Дерев’янко Юрій Богданович на разі не дуже відома постать. І ми це виправимо. Звідки взявся нікому не відомий Юрій Дерев’янко?
За наявними оперативними даними, Дерев’янко зблизився з депутатом Гурєєвим. Або, навпаки, це Гуреєв з ним зблизився? Набране в гуглі слово виводить на сайту ЦВК, де він вказаний як народного депутата України позаминулого скликання. Потрапив він туди в 2005 році за списками Партії промисловців і підприємців (УСПП), очолюваної Анатолієм Кінахом. Яким же чином? Ось тут то і стає цікаво. Старожили УСПП кажуть, що нікому невідомого підприємця в списки вставив особисто Василь Гуреєв. Анатолій Кирилович був спочатку проти, але пан Гуреєв його переконав, сказавши, що «нам потрібні свої, надійні люди, а це – мій друг, перевірений». Дерев’янко став депутатом.
Навіщо ж Гурєєву потрібен був Юрій Богданович Дерев’янко? Невже, більше нікому було кнопки в парламенті натискати? Все дуже просто. На той момент схему шахрайства з державними реєстрами розкрив тодішній міністр юстиції Роман Зварич і доповів про ситуацію в СБУ (http://www.kommersant.ua/doc.html?docId=762450). Зварича після цього скомпрометували, СБУ-шників підкупили. Але історія вже спливла і набула розголосу – Дерев’янко та його партнер по кримінальній схемі злякалися. Потрібна була депутатська недоторканність, щоб ніхто на Дерев’янко не завів справу і не притягнув до відповідальності (адже той міг би в ході слідства здати партнера). Ну це зрозуміло. А ось як взагалі вони познайомилися і ким був Дерев’янко до знайомства з Гурєєвим?
Минуле у Юрія Богдановича Дерев’янко дивне. Київська міліція двічі заводила на нього адміністративні справи за бродяжництво – Юрій Богданович без даху над головою довго жив на вокзалі і поневірявся по вокзалах. Гуреєв ж завжди був «крутим» хлопцем. Спортсмен, комсомолець, відмінник – професійний номенклатурний працівник завжди знав як себе подати і чим похвалитися. Ідея з реєстрами йому прийшла ще в кінці 90-х, але ось тільки сам бруднитися об нечисту схему він не хотів. Це мала бути свій зіц-голова Фунт, якого, в разі чого, і посадять. Свої люди в МВС знайшли йому для цих цілей ідеального кандидата – Юрія Дерев’янка. Молодий, без кримінального минулого і, якщо йому не допомогти, без будь-якого майбутнього. Юрія Богдановича доставили з КПЗ прямо до Гурєєву в кабінет де той на місці запропонував змінити молодій людині життя. Прямо як у казці про Попелюшку, ось тільки в ролі прекрасної феї виступив депутат Гуреєв. І понеслося.
На Дерев’янко зареєстрували фірму для відмивання грошей “Енергокомплект», яка довгий час освоювала гроші Партії промисловців і підприємців. Одночасно екс-бомжа зробили главою компанії «Арт-мастер», яка, власне, теж нічим не займалася. Справа в тому, що нібито створені «Арт-майстром» реєстри, до моменту появи на ринку компанії «Арт-мастер» вже існували – їх розробили співробітники ДП «Інформаційний центр». На компанію «Арт-мастер» лише зареєстрували авторські права на ці самі реєстри, що дозволило «Інформаційному центру» перераховувати гроші на рахунки цієї самої компанії «Арт-Майстер».
За аналогічною схемою створили і компанію «Фірма« 3-Т », на яку також записали частину реєстрів, щоб не світити занадто величезні гроші. А так – начебто все чисто. Таким чином, Дерев’янко є не тільки учасником корупційної схеми, а й людиною, що вкрав авторські права у справжніх розробників. А компанії «Арт-мастер» і «Фірма« 3-Т »- не компанії-виробники ПЗ, а звичайні злодії, які привласнили чужу власність. Цікаво, що коли Юрій Дерев’янко був депутатом, він весь час хотів стати заступником глави комітету з боротьби з корупцією і організованою злочинністю. Проти самого себе боротися? На щастя для країни, він не знайшов підтримки. Навіть його покровитель Гуреєв сказав, що зайвий раз світитися не варто. До того ж Дерев’янко і так розбагатів на вищезгаданій схемі з реєстрами.
У кишенях у Юрія Богдановича лежать наші з вами гроші, які ми платили нотаріусам під час оформлення довіреностей, заповітів, виписок. Коли після перевиборів 2007 депутати сформували коаліцію, була надія на те, що зі зміною тодішнього міністра на Оніщука, схема зникне. На жаль, міністри приходять і йдуть, а корупційні схеми живуть і живуть. Нового міністра задобрили – державне підприємство «Інформаційний центр» почало оплачувати міністерству юстиції відрядження за кордон, автомобілі і паливо, а самому міністру Оніщуку запропонували відсоток від схеми. Але депутат-комуніст Калєтнік цю схему виявив, розкрив і передав всю інформацію прем’єр-міністру Юлії Тимошенко.
Постало питання про зняття міністра Оніщука з посади. Але Миколі Васильовичу Оніщуку влітку пощастило – Юлія Володимирівна вирішила не позбавляти неабияк змарніле уряд ще одного міністра. Оніщуку дали шанс виправитися і поставили завдання ліквідувати корупційну схему. Так і вийшло, що у екс-бомжа Дерев’янка з’явилося відразу два вороги: БЮТ і комуністи. Дерев’янко психував, кричав і розкидався грошима. Своїх заступників з безпеки він хапав за комір і плювався їм в обличчя, погрожував усіх розігнати. Потрібно було щось робити, причому терміново. Оніщука задобрили – подарували йому фабрику державної документації «Зоря», а на Калетника вилили купу компромату. Але і цього було мало. Потрібно було залякати всіх можливих бізнес-конкурентів.
Але, незважаючи на такі активні дії екс-бомж Юрій Дерев’янко продовжує боятися. Гуреєв вже сказав йому прямо, щоб той його не чіпав, а розбирався сам. На жаль для Юрія Богдановича, імунітету зараз у нього немає. А СБУ-шники вже підібралися до нього і Віталію Добжанському близько. Скандал вийшов уже на такий рівень, що приховати його не вдасться, а Дерев’янко, на відміну від зіц-голови Фунта, сидіти ой-як не хочеться. В даний момент схема продовжує працювати. Нотаріуси продовжують платити «Інформаційному центру» гроші, які збирають з усіх нас.
До сих пір, при оформленні будь-якого нотаріальної дії ми змушені платити екс-бомжу, якого давно потрібно посадити за махінації. Всього за роки існування цієї схеми з наших кишень вийняли 5 мільярдів гривень, і всі вони пішли в кишені чотирьом людям: зіц-голові і колишньому бомжу Юрію Дерев’янко, його покровителю Васі Гурєєву, міністру Миколі Оніщуку і його спільнику Віталію Добжанському.