Я для себе зрозуміла одну штуку, що коли срочно треба натхнення, то бери отак, сідай в маршрутку і їдь. Бо всі судьби чєловєка зібрані тут в одному просторі. Главне, вибрати маршрут довгенький, наприклад, Академмістечко-Позняки, хоча Майдан-Незалежності – Троєщина буде ще колоритніше, пише Татуся Бо.
Сьогодні сіла в маршрутку, біля мене жіночка така симпатична сідає і так важко зітхає, шо думаю, всьо, у неї сердечний приступ. Мій внутрінній Чіп і Дейл спішить на помощь і я така з тривогою в голосі питаю, «Пані, вам погано?».
«Ой, та нє, мені от щас дуже харашо. В 76-му, коли меншу рожала, ото було пагано, а щас тіки артріт і головні болі», - це була тільки зав’язка. Розвиток дії насувався на мене потужно і невідворотньо – «Як же ж тут не вздихать, тут здихать пора. Ходила оце на базар.
І тільки я встигаю подумати, шо тут би лірики добавить, такої якоїсь романтики, як жінка, передчуваючи, шо скоро їй виходить видає – «А син мій, шо? Представляєте, надумав жениться. Так значить Оксана, йому не така, а він найшов Анжелу з Переяслава, і каже любов. Представляєте любов! А в тої Анжели ні кола, ні двора. Папа робе на маршрутці, мама медсестра – ужас. У Оксани хоть квартіра була. А у цеї нічого!!! Вообще. І шо він оце припре її до нас в хату і шо я робитиму, нашо воно таке нада? От як тут не вздихать?!» - і виходить.
От шикарна ж історія, хоч кіно знімай. Все що треба, гостросоціальне – маршрутка, м’ясо, сало, ціни, Порошенко, любов, Оксана з квартирою і Анжела з Переяслава.
«Я єму говоріла, «ілі ти са мной і тєбє харашо, ілі уході к нєй і я буду пріхадіть к тєбє во снє і буду душить, понял?», - поряд розігрувалася кривава містична телефонна драма. На тому краю хвиль телефонного звязку видать спитали – «а він шо?». На що красуня з гарним манікюром сказала, «Ушол к мамє. Там такая мама, что сама кого хочєш задушит».
«Вася, ти мог би поламать стєрєотіп і не буть таким ідіотом», роздратовано каже в слухавку мужчина з чемоданом в якому очевидно будівельний інструмент. «Ти куда той сілікон дув? Мамкі своїй його туда задуй! Я прийшов, а там капєц. Хазяйка оре, діти плачуть, собаки гавкають, кругом разруха, гавно і твій сілікон бл…ь. На… голову тепер собі той болт закрути» - ось трилер з елементами силікону, тоість екшену, тільки одпускай фантазію і вже можеш собі уявляти, як красівий такий актор спасає планєту од Васіного сілікона.
«А у нас включили, жарять як ненормальні. Я як подумаю, шо в платьожці прийде, так рука по корвалол і тянеться. А у вас же там порозривали. Шо вони шукають?». «Та вони кажду зіму риють. Як тіки отопітєльний сезон так і риють, в ямах тепло а у нас дубарь» - це політіческій детектив уже - правітєльство, олігархи, пошук істочніків тепла.
«Водітєль, а з пєнсіонним можна?»
«Хай вас Клічко на вєліку по пєнсіонному возе!»
«Но ви ж обязани…»
«Я жінці своїй тоже обязан, а їй пенсіонне не покажеш…»
«Водітєль, ви нє прави, я юріст», - вступається мужчина ззаду.
«Нє умнічайтє і нє волнуйтє водітєля, йому іще нас возить», - виступає жінка-миротворець.
«Ладно сідайте. Понаучувались ото на юристів і в маршрутках їздять. Чо б я ото вчився на юріста, шоб і на машину не заробить?!».
Скоро моя зупинка, дзвонить телефон. Динамік барахлить, тож доводиться говорити голосно.
«Алло, так, зайду, куплю, кажи. Ага, лимон, один лимон, ковбаса і презервативи. Одужуй, дєточка!».
Виходжу, в маршрутці тиша, всі задумливо дивляться мені в спину. Думаю, комусь і моя коротка розмова потягне на романтичну комедію, а може й драму.
…Чорт, чого презервативи такі дорогі? Хай би той Порошенко…
Джерело: focus.ua
Почему вы можете доверять vesti-ua.net →