Ситуація навколо потенційних мирних переговорів України і росії — звісно, через посередників і як результат відповідної конференції у Швейцарії, складається із багатьох фрагментів. Але якщо почати зводити все до купи, то картинка стає впізнаваною.
Візит до Києва американського гітариста і по сумісництву держсекретаря США Е. Блінкена, по інформаційним витокам, був присвячений отриманню принципової згоди від українського керівництва на такі переговори. Аргументом, мабуть, було постачання від Штатів чергової партії життєво необхідної нам зброї і боєприпасів, а також напівдозвіл використовувати цю зброю по території агресора. Оскільки про цей пакет допомоги інформують пресу, то такі згода отримана.
До речі, це виглядає дуже схожим на підхід, проголошений Д. Трампом, тобто, демократи позбавляють республіканців їх напрацювань, благо, у політиці авторське право не діє.
По ту лінію фронту путін симетрично зібрався у Китай вислухувати поради-накази Сі Цзіньпіна. А перед візитом ще раз повторив, що недоімперія готова на переговори з Україною, але агресору, бачте потрібні «гарантії безпеки». Це кремлівський фюрерок так називає згоду західних партнерів України піти на припинення вогню без виводу окупаційних військ з України. Або хоча б неповного виводу, з залишенням, як мінімум, коридору у Крим по суходолу.
І тоді шалені атаки російських військ, які відбуваються зараз, стають доволі логічними — це посилення переговорної позиції, а ціна там ніколи нікого не турбувала.
Так само стає зрозумілим зволікання української влади з проведенням масової мобілізації — у випадку припинення бойових дій проводити її буде значно легше. І недавні кадрові зміни у керівництві ЗСУ теж чітко лягають у цей переговорний пазл.
Ще один елемент з нього — дивна сміливість деяких наших європейських партнерів щодо вводу своїх військ в Україну. Нагадаю, що вслід з Францією таку потенційну готовність висловила Швеція. І Велика Британія на щось подібне натякає. Ну, так якщо вогонь на фронті припиниться, буде створено буферну зону, то ввід в неї військ з країн НАТО виглядає безпечним і тому доволі вірогідним.
І наостанок, від українських офіційних осіб, того ж Д. Кулеби, почали лунати натяки щодо до того, що переговори на певних умовах ніхто не відкидав. Зрозуміло, що дипломати — вони завжди про переговори, але це дуже схоже на підготовку суспільної думки.
Так що, мирні переговори точно відбудуться? Ні, поки що можна казати лише про те, що їх вірогідність значно підвищилася. У будь-якому випадку, припинення вогню буде лише паузою у війні, яку і ми, і недоімперія використають для посилення воєнного потенціалу.
А якщо припинення вогню восени все ж таки відбудеться, то це буде зрада чи перемога? Не те, і не інше. Це буде об’єктивна реальність, яку доведеться сприймати. І розбиратися, що і як робити далі.
