Влітку 2022 року правоохоронці викрили в Україні видобувний холдинг, який, за версією слідства, належав громадянину РФ та роками фінансував російську агресію за рахунок прибутків від українських надр. Власника «Юніграну» — росіянина Ігоря Наумця — у 2023 році включили до санкційного списку РНБО.
На папері це мало означати одне: держава отримає контроль над активами вартістю понад мільярд гривень. Натомість через процесуальні зволікання та схему з компаніями-«двійниками» кар’єри, завод із виробництва плитки та сотні одиниць техніки опинилися під контролем броварського бізнесмена з неоднозначною репутацією Сергія Шапрана — і досі не принесли державі жодної копійки. Чому? І хто цьому сприяв?
Це не просто історія завдовжки у чотири роки, за якою пильно стежать журналісти. Це історія про те, як механізм, передбачений законом для конфіскації російських активів, вчасно не був запущений посадовими особами, які мали це зробити.
Сам механізм уже довів свою ефективність: станом лише на середину 2024 року від початку повномасштабної війни Україна конфіскувала у російських олігархів та українських держзрадників активи майже на 15 мільярдів гривень. Зокрема, як пише «Центр протидії корупції», йдеться про майно Дерипаски, Ротенберга, Гінера, Євтушенкова, Януковича, Сальдо та інших.
Чому ж активи «Юніграну» так і не поповнили цей список? І до чого тут колишня заступниця міністра юстиції Ірина Мудра? У цьому розбиралися аналітики СтопКору.
Якою мала бути націоналізація — і що їй завадило?
Закон України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів» передбачає чітку послідовність дій.
Спочатку Рада національної безпеки і оборони запроваджує санкції щодо власника — громадянина РФ або компанії, пов’язаної з державою-агресором.
Далі Міністерство юстиції як орган, відповідальний за представництво держави у справах щодо конфіскації активів росіян, мало звернутися з відповідним позовом до Вищого антикорупційного суду (ВАКС) — саме цей суд уповноважений ухвалювати рішення про примусове стягнення активів у дохід держави.
Цей алгоритм публічно підтверджувала і сама Ірина Мудра, яка на той момент обіймала посаду заступниці міністра юстиції. В інтерв’ю Forbes Ukraine від 12 червня 2023 року вона пояснювала механізм роботи Мін’юсту з підсанкційними активами росіян.
«Мін’юст подав близько 13 000 звернень до правоохоронних органів. Зрозуміло, що правоохоронці займаються не лише цими запитами, а й власними розслідуваннями, яких побільшало після початку повномасштабної війни. Не скрізь сформовані окремі команди, які займаються санкційною політикою, але в усіх є відповідальні особи, що контролюють процес», — розповіла вона.
Після набрання рішенням ВАКС законної сили до процесу мав долучитися Фонд державного майна України (ФДМУ), який організовує продаж конфіскованого майна на відкритому аукціоні, а отримані кошти мали б бути спрямовані до державного бюджету — теоретично, на відновлення країни.
У випадку з активами «Юніграну» ця процедура зупинилася на ключовому етапі.
Санкції РНБО проти Ігоря Наумця, його кіпрських структур і радниці — громадянки Великої Британії Олени Калпи були запроваджені ще навесні 2023 року — цей факт зафіксовано, зокрема, у публікації ЗМІ.
Однак, як з’ясували наші колеги, Мін’юст вчасно не подав позов про конфіскацію активів холдингу до ВАКС. За висновком розслідувачів «Схем», держава «не проконтролювала збереження заблокованих активів і протягом півтора року не скористалася механізмом конфіскації бізнесу підсанкційного бізнесмена з громадянством РФ».
Поки відомство втрачало час, менеджер частини компаній Наумця Володимир Соцков і бізнесмен Сергій Шапран створили компанії-«двійники»: «Юні Сервіс», «Юні Люкс» та «Юні Стоун Плент», які через посередницькі фірми «Мартен Локс» і «Енкрос» цілком «законно» викупили виробничі активи холдингу. Про це детально розповів журналіст Ігор Хмурий у своєму розслідуванні.
У результаті арешт, накладений слідством, юридично залишився лише на старих, уже фактично порожніх юридичних особах «Юніграну», а не на самому майні: кар’єрах, техніці, заводах тротуарної плитки, сотнях вагонів і гектарах землі. Спеціальні дозволи водночас були переоформлені на «нові» структури.
Тим часом суди неодноразово як накладали, так і скасовували арешти щодо конкретних активів, що додатково створювало юридичний хаос і відкривало можливості для виведення майна.
У підсумку держава, попри формально дієві інструменти санкцій та арешту, не отримала контролю над жодним прибутковим об’єктом — усе опинилося в руках нового приватного власника. Навіть через рік після того, як ця історія стала публічною після виходу розслідування «Схем», бюджет так і не отримав від цих активів жодної гривні. На цьому акцентує й «Економічна правда», зазначаючи, що мільярдні активи підсанкційного бізнесмена «не запрацювали на користь держави».
Хто такий Сергій Шапран і як він увійшов до мільярдної схеми
Центральна фігура цієї історії — броварський ексдепутат і бізнесмен Сергій Шапран. За версією журналістів-розслідувачів програми «Схеми» (Радіо Свобода), Шапран домовився з підсанкційним Наумцем нібито «вирішити проблеми з бізнесом» в обмін на 50% частки. Однак у результаті, як стверджує сам Наумець, повністю перехопив контроль над активами без будь-якої компенсації колишньому власнику.
Подальший розвиток справи показав, що ймовірна схема не обмежилася лише виведенням активів. У 2025 році, за даними розслідування, фігуранти схеми вивели з-під контролю держави й залізничні вагони «Юніграну», придбані свого часу за рахунок європейського кредиту. Тобто фактично завдали державі збитків ще на десятки мільйонів гривень понад вартість основних виробничих активів.
Улітку 2025 року Шапрану та ще вісімнадцятьом фігурантам повідомили про підозру за статтями щодо легалізації майна, здобутого злочинним шляхом, несанкціонованих дій з інформацією в автоматизованих системах і службового підроблення, що спричинило тяжкі наслідки. Бізнесмена затримали у Львові, а суд обрав йому запобіжний захід — тримання під вартою з можливістю внесення застави понад 100 мільйонів гривень.
Згодом Шапран вийшов із СІЗО під заставу, яку було зменшено у 20 разів.
А вже у січні цього року, за даними видання OBOZ.UA, він отримав другу підозру у справі «Юніграну». Новий епізод стосується незаконного відшкодування ПДВ, унаслідок чого з державного бюджету, за версією слідства, було виведено понад 12 млн грн.
Хто відповідав за напрям конфіскації активів, пов’язаних із РФ, у Мін’юсті?
Питання конфіскації активів росіян у 2022–2024 роках із найбільшою ймовірністю перебувало у сфері відповідальності заступниці міністра юстиції Ірини Мудрої, яка обіймала цю посаду з 20 травня 2022 року до 29 березня 2024 року.
Саме вона публічно представляла позицію відомства щодо роботи з підсанкційними активами. Зокрема, у червні 2023 року дала вищезгадане інтерв’ю Forbes Ukraine, де безпосередньо обговорювала перспективи та проблеми конфіскації російської власності в Україні.
Те, що саме під час каденції Мудрої на посаді заступниці міністра справа «Юніграну» пройшла критичну точку — запровадження санкцій РНБО навесні 2023 року без своєчасного позову до ВАКС, — порушує питання щодо ефективності контролю з її боку за реалізацією механізму націоналізації. Формально відомство мало достатньо часу: між введенням санкцій і моментом, коли активи холдингу фактично перейшли під контроль нових власників, минуло близько півтора року.
Примітно, що наприкінці 2025 року, на тлі корупційного скандалу навколо так званих «плівок Міндіча» та відставки міністра юстиції Германа Галущенка, UA.News повідомляло, що кандидатуру Мудрої розглядали на посаду нового очільника відомства.
Сама вона в інтерв’ю «Бабелю» заявила, що офіційної пропозиції їй не надходило.
Наразі Міністерство юстиції залишається без повноцінного міністра — лише з виконувачем обов’язків. Це означає, що питання подальшої долі активів «Юніграну» також залишається без політичної відповідальності на найвищому рівні. А Ірина Мудра перейшла до Офісу Президента і, за інформацією з відкритих джерел, може зберігати певний вплив на міністерство.
Хто така Ірина Мудра і чому її роль у цій історії — не випадкова?
Ірина Мудра розпочинала кар’єру як юристка банківського сектору. Вона працювала в юридичних департаментах «Трансбанку», українського Swedbank та Правекс-Банку, а з 2015 до 2022 року очолювала юридичну команду державного Ощадбанку. Саме там вона вела судову справу банку проти Росії щодо анексії Криму.
Із Мін’юсту Мудра у березні 2024 року перейшла на посаду заступниці керівника Офісу Президента Андрія Єрмака. За даними джерел «Главкома», свого часу до Мін’юсту вона потрапила саме за його протекцією.
На цій посаді, за даними видання, вона відповідає за юридичні питання, безпосередньо займається судовою реформою та процесом призначення суддів.
Її діяльність неодноразово ставала приводом для публічних скандалів. У квітні 2026 року Петро Порошенко звинуватив Мудру в тому, що вона «стоїть за зірваним засіданням» Верховного Суду, який мав розглядати його позов про скасування санкцій. За його словами, вона намагалася впливати на суддів, «які її не чують». В Офісі Президента у відповідь назвали ці закиди «більше емоціями, ніж фактами».
Сьогодні, за інформацією медіа, саме Мудра в Офісі Президента фактично координує не лише добір суддів, а й формування механізмів міжнародної відповідальності Росії — включно з ідеєю спеціального трибуналу та питаннями репарацій. Про це вона докладно говорила в інтерв’ю «Бабелю».
Іншими словами — людина, під час роботи якої в Мін’юсті система не встигла своєчасно конфіскувати активи холдингу підсанкційного росіянина на мільярд гривень, нині фактично визначає юридичну стратегію держави щодо відповідальності РФ за збитки від війни загалом.
Чи є в діях Мудрої ознаки конфлікту інтересів? Частково відповісти на це питання може майновий стан посадовиці та її родини.
У деклараціях Мудрої зазначено 250 тисяч доларів заощаджень у тель-авівському Bank Leumi le-Israel. Раніше ЗМІ також звертали увагу, що в деклараціях посадовиці фігурували кілька квартир у Києві, будинки та земельні ділянки у передмісті столиці, а також численні депозити в українських та ізраїльських банках.
Серед задекларованого майна — ювелірні прикраси: каблучка Graff із діамантом, годинник Audemars Piguet і золотий браслет Cartier Juste un Clou.
Водночас у листопаді 2025 року медіа повідомляли, що Мудра з’являлася на публічних заходах у одязі та прикрасах загальною вартістю понад 70 тисяч доларів (близько 3 млн грн). Серед зафіксованих журналістами речей та аксесуарів були, зокрема, годинник Audemars Piguet Royal Oak за 25 тисяч євро, підвіска Bvlgari, а також речі брендів Dior і Gucci.
За даними реєстру речових прав на нерухоме майно, посадовиця також володіє квартирами в елітному житловому комплексі «Аристократ» у Києві — комплексі, який будувала компанія «Укрбуд» Максима Микитася.
За даними DS News, блогерка Яніна Соколовська озвучила інформацію про те, що Мудра нібито «посприяла скасуванню торгів АРМА щодо "Укрбуду" та активно долучилася до вирішення судових питань Микитася». Журналісти-розслідувачі також припускали наявність у самої Мудрої та її матері громадянства Ізраїлю. За даними «Інформатора», який посилається на вже видалену статтю «Народної правди», мати посадовиці нібито понад 10 років проживає в Ізраїлі, а її донька Каріна Шатрова веде, за оцінками медіа, «богемне життя» у Флориді, Маямі та на Ібіці.
На доньку, згідно з деклараціями, було оформлено автомобіль Range Rover Sport 2022 року випуску.
Цивільний чоловік посадовиці Павло Поляруш нині працює в НБУ — начальником управління роботи з проблемними активами, тобто з тим самим класом майна, конфіскацію якого мало забезпечувати Міністерство юстиції під час каденції самої Мудрої.
У 2024 році Поляруш став фігурантом окремого скандалу, коли, керуючи автомобілем Lexus, ймовірно у стані алкогольного сп’яніння, ледь не збив військового-добровольця та погрожував йому нагородною зброєю.
Сукупність цих фактів — від чуток про подвійне громадянство та публічних скандалів до коштовних прикрас і предметів розкоші — формує образ посадовиці, спосіб життя та майновий стан якої викликають суспільний інтерес і запитання.
І саме ця особа упродовж 2022–2024 років відповідала за юридичний супровід конфіскації активів росіян у Міністерстві юстиції — включно зі справою «Юніграну».
Що це означає для держави?
За даними журналістів, бюджет досі не отримав жодної гривні з мільярда, який мав поповнити державну скарбницю від конфіскованого російського майна «Юніграну». Натомість це майно продовжує генерувати прибуток для приватних осіб, чиї проблеми із законом самі собою викликають запитання.
Водночас відповідальність за те, чому державний механізм спрацював настільки повільно, що це дозволило вивести активи вартістю близько мільярда гривень з-під контролю держави, досі публічно ніхто не поніс. Ба більше, посадовиця, яка координувала цей напрям, продовжує обіймати одну з ключових юридичних посад у державі.
Читають зараз: Трамп може змусити Путіна завершити війну в Україні, - Forbes.
