Мобілізувати необхідно через систему заохочення або ж “негативного заохочення”. Утім, позитивних стимулів має бути більше, ніж негативних. В Україні достатньо чоловіків, які хочуть воювати, однак вони не впевнені в кількох речах. Через це кількість ухилянтів і втікачів за кордон зростає.
Таку думку в коментарі сайту ТСН.ua висловив колишній радник Офісу президента Олексій Арестович.
“Перша – чи будуть їх використовувати належним чином. Тобто належним чином навчати, екіпірувати і застосовувати. Величезна кількість скарг серед військових і мобілізованих стосовно порядку проходження військової служби. Наприклад, не можна змінити бригаду, підрозділ. Тобто всі мої друзі і родичі в одній бригаді, я хочу до неї, переведення займає шість місяців, дев’ять, рік. Людина, яка хоче перевестися, одразу стає “поганою”, з неї починають знущатися. Це хвороба нашої армії. З нею потрібно щось робити. Це один із прикладів”, – розповів ексрадник ОП.
Ще одна проблема, за словами Олексія Арестовича, в тому, що мобілізованих не завжди використовують за фахом. Тобто, наприклад, класний програміст стає мінометником. Хоча в кібервійськах він міг би принести більше користі.
“Спочатку, зрозуміло, брали всіх, давали кулемет і вперед у бій, тому що треба було рятуватися. Але зараз, через півтора року війни, вже можна було впорядкувати. Ще одна загальна скарга про “м’ясні” штурми ці всі. У нас також вистачає командирів, які воюють “по-російськи”. Тобто вперед, мене не цікавить, що там буде, в атаку. Але все ж таки ми не можемо цього собі дозволити. По-перше, з гуманних, ціннісних міркувань. По-друге, у нас мобілізаційний резерв набагато менший, ніж у росіян. Навіть якщо цинічно рахувати просто за головами. Їх учетверо більше. Росіяни можуть дозволити собі з економіки вийняти ще мільйон чоловіків. Якщо ми зараз пів мільйона виймемо, у нас зупиниться економіка. Нікому буде працювати на підприємствах тощо”, – розповів Олексій Арестович.
Також багато українських військових не мають впевненості, що держава піклуватиметься про їхніх родичів, якщо вони отримають поранення або загинуть, каже ексрадник ОП. За його словами, з одного боку, в Україні передбачені величезні виплати коштів сім’ям загиблих, які надають міжнародні партнери. З іншого – бюрократія, через яку деякі сім’ї понад рік не можуть їх отримати.
“І от мобілізовані солдати або людина, якій доведеться мобілізуватися, розуміє, що не впевнений, що його вправним чином використовують за фахом. Не впевнений, що його використають там, де він хоче служити. Не впевнений, що його належним чином навчать, екіпірують і застосують на полі бою. І він не впевнений, що після його загибелі або поранення допоможуть його родині. Яка після цього може бути мотивація?” – каже ексрадник ОП.
Тому в Україні зростає кількість чоловіків, які загинули під час спроби переплисти річку на кордоні з Румунією або перейти перевали на Закарпатті, вважає Олексій Арестович. За його словами, рахунок таких ухилянтів уже пішов на сотні.
“Що нас не прикрашає. І от виходить, що в Росії, яка деспотична, ми воюємо з цією деспотією, ми вільна країна, вільне суспільство. В Росії 20 тисяч чоловіків щомісяця приходять до військкоматів добровільно. А у нас, таких вільних, повно кадрів, коли співробітники військкоматів хапають людей і силою тягнуть до армії. Це тотально деморалізує країну. Справляє неналежне враження на іноземних партнерів. Сказати, що свобода воює з тиранією – не дуже схоже. Коли на свободі силою хапають людей і тягнуть в армію”, – розповів Олексій Арестович.
Ексрадник ОП вважає, що тотально змінювати систему мобілізації, заохочень до неї та соціальної підтримки потрібно було після перших 100 днів повномасштабної війни. Тоді, за його словами, якщо б в Україні були проблеми з мобілізацією, то набагато менші, ніж зараз.