Три тижні залишається до початку нового навчального року 2022-2023, який в умовах безперервної війни буде непростим. Головною дилемою постало питання, а чи варто фізично відкривати школи, організовуючи очне навчання, чи все ж таки краще перестрахуватися і відправити всіх в онлайн. А якщо школи все ж таки відкрити, то хто відповідатиме за безпеку дітей на уроках. Адже вже зараз деякі навчальні заклади намагаються зняти із себе відповідальність за життя та здоров'я учнів. Чого чекати на батьків, відправляючи дитину з 1 вересня до школи і як домогтися від адміністрації навчальних закладів виконання норм закону - з'ясовував "Апостроф".
Два формати
В умовах воєнного часу МОН дало місцевій владі свободу вибору: залежно від ситуації з безпекою у кожному окремому населеному пункті, організовувати очне навчання, дистанційне або практикувати змішаний формат.
Наприклад, у столиці, за інформацією департаменту освіти та науки КМДА, близько 70% батьків обрали очний формат. Але інструменти демократії тим і хороші, що при врахуванні волі більшості, не заперечують необхідності дотримання прав та інтересів тих, хто у меншості. Тому для тих учнів, хто все ж таки боїться бути фізично присутнім у школі, МОН обіцяє організовувати онлайн класи.
Але кожен з варіантів має суттєві мінуси. Що стосується онлайн навчання - це побоювання батьків щодо якості освіти.
"Не знаю для кого як, але для нас дистанційка в період карантину - це просто був жах, - скаржиться "Апострофу" мама столичного п'ятикласника Оксана. - З Zoom постійно "вилітали" то учні, то вчителі, домашні завдання не завжди доходили в месенджерах. Ну а фізкультура, трудове навчання в онлайні - взагалі особливий вид збочення. Але найголовніше, що в такому сумбурі пояснення кожної нової теми було дуже ускладнене. І виходить, що в ролі вчителя доводилося бути мені після роботи. Розумію, що онлайн - необхідність, особливо там, де зараз йдуть активні бойові дії, але давайте будемо чесними: якість таких уроків бажає кращого".
Залишаються і технічні труднощі: далеко не в кожному українському селі є якісний інтернет, і далеко не у кожної дитини є гаджет, який дозволяє їй бути присутньою на онлайн-уроках.
"У мене троє дітей. Купити кожному хоча б по смартфону, не кажучи вже про ноутбук, я не можу. Тому онлайн навчання - не варіант. Не варіант і офлайн: не уявляю як узимку вся школа на 2 тисячі дітей дружно одягається і за 10 хвилин проходить до бомбосховища. Тому доводиться залишатися у Берліні, де мої діти можуть відвідувати звичайну школу", - пояснює "Апострофу" чергінівчанка Вероніка, що зараз мешкає в Німеччині.
Що стосується очного навчання, то ризик один, але дуже істотний – безпека дітей. На сайті президента навіть з'явилася петиція із вимогою заборонити очне навчання у всіх навчальних закладах України до закінчення воєнного стану. Петиція набрала понад 26 тисяч підписів, і президент відповів, що доручить Кабміну "опрацювати викладені в електронній петиції пропозиції".
Тим не менш, очевидно, що багато українських шкіл з 1 вересня все ж таки почнуть очне навчання. І тут з'являється цілий комплекс проблем, починаючи від стану бомбосховищ у школах (якщо вони взагалі там є), закінчуючи системою оповіщення про небезпеку та шляхи евакуації.
"У нас звичайний шкільний підвал - це не бомбосховище. У підвалі немає двох виходів, немає туалету, нормальної вентиляції, там збирається конденсат і велика вологість. А в кінці будівлі школи знаходяться комунікації, які три роки вже не можуть відремонтувати. Наша завгосп писала скільки раз, що потрібен негайний капітальний ремонт, але ніхто його не робив, тільки латали. Якщо від ударної хвилі будівля хитнеться, то наш підвал просто затопить водою. Плюс наша школа побудована у 1963 році, і у нас через всю школу тягнеться величезна тріщина", - розповіла "Апострофу" педагог однієї із столичних шкіл Солом'янського району.
І хоча заступник голови Офісу президента Кирило Тимошенко запевняє, що жоден навчальний заклад не відкриється, доки не забезпечить безпеку учнів, у самих школах розуміють, що зробити це не в змозі.
Дивні заяви
Так, у мережі вже гуляють фотографії заяви, яку у школах дають на підпис батькам. У заяві йдеться про те, що батьки мають погодитись з тим, що школа не може гарантувати безпечних умов навчання.
А це взагалі законно?
"Звичайно, це неправомірно, - запевняє "Апостроф" юрист Роман Бондаренко. – Закони у нас не змінилися. За життя та здоров'я дітей, коли вони перебувають у закладі освіти, відповідає школа: адміністрація та вчителі. І перекласти цей обов'язок неможливо".
"Просити батьків, щоб вони фактично відмовилися від того, що школа є безпечним місцем – на мою думку, не дуже етично", - додає освітній омбудсмен Сергій Горбачов, коментуючи ситуацію "Апострофу".
Дійсно, згідно із законом "Про повну загальну середню освіту", керівник школи зобов'язаний створювати в установі загальної середньої освіти безпечне освітнє середовище. А як не створив? У такому разі є 137 стаття КК України "Неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей", яка передбачає відповідальність від штрафу до 5 років в'язниці. Але!
Неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей треба буде ще довести.
"Школа відповідає за те, що входить до її компетенції і знаходиться в рамках її можливостей та повноважень. Школа має зробити все від неї залежне, щоб створити безпечні умови: облаштувати укриття, організувати входи та виходи, провести тренування та навчання дітей, вчителів тощо. Але якщо в навчальному закладі стався будь-який нещасний випадок чи інший інцидент, то, згідно з чинним законодавством, має бути проведене розслідування", - додає Сергій Горбачов.
І саме розслідування визначає: чи зробила школа все від неї залежне, щоб створити безпечні умови для всіх учасників освітнього процесу, насамперед – для дітей.
"Якщо школа зробила все можливе, але сталося щось таке, на що вплинути неможливо (обставини непереборної сили), то про відповідальність школи не йдеться. Але, наприклад, якщо було оголошено тривогу, а школа належним чином дітей не евакуювала, не розмістила в обладнаних укриттях і через це сталися певні трагічні події: травмування учнів, то це справді відповідальність навчального закладу", - наголосив освітній омбудсмен.
Що ж робити, якщо адміністрація школи переконливо наполягає підписати відмову від претензій?
"Нічого не підписувати. Нехай покажуть нормативний акт, який вимагає підписати таку заяву. Немає обов'язку батьків писати такі заяви", - каже Бондаренко.
Якщо батьки все ж таки здадуться під тиском і підпишуть формальну згоду з тим, що в школі може бути небезпечно, то що це змінює?
"Нічого! Яку заяву не написали б батьки, все одно відповідальність несе адміністрація школи. Це просто спроба перекласти відповідальність для підстрахування. Заява не має жодної правової сили та юридичних наслідків", - резюмує Роман Бондаренко.
Ось і виходить, що, обираючи очний формат навчання, незважаючи на формальні зобов'язання навчального закладу, відповідальність за життя та здоров'я своїх дітей зрештою несуть самі батьки.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →
Читайте vesti-ua.net в Google News