-
Головне: У пустелі Сахара на території Чаду виявили рештки щонайменше дев'яти дорослих павіанів середньою вагою 22,2 кг і до 26 кг, убитих орлами Верро — це спростовує попередню межу здобичі в 13 кг.
-
На кістках збереглися глибокі сліди кігтів, що доводять, що хижі птахи самі полювали на великих приматів і тягнули здобич у гнізда.
-
Знахідка знову підігріла дискусію про те, чи могли великі орли полювати на давніх предків людини на кшталт австралопитеків вагою близько 28 кг, хоча достовірно підтверджено поки лише один такий випадок.
Вчені виявили докази того, що орли здатні вбивати не лише дрібних приматів, а й відносно великих. Це відновлює дискусію про те, чи могли хижі птахи полювати на предків сучасної людини, пише видання Live Science.
Раніше дослідники вважали, що орли не можуть впоратися з приматами вагою понад 13 кг. Однак знахідки в пустелі Сахара на території Чаду поставили це припущення під сумнів. Там вчені виявили рештки щонайменше дев'яти дорослих павіанів, убитих місцевими орлами Верро.
Середня вага загиблих мавп становила 22,2 кг, а найбільший екземпляр важив 26 кг. Дослідники виявили на кістках глибокі сліди від кігтів, які свідчать про те, що птахи самостійно вбивали здобич, а потім переносили її в гнізда. Усі досліджені павіани загинули саме внаслідок нападів орлів.
Дослідник Інституту африканської орнітології імені Фіцпатріка при Кейптаунському університеті Роберт Сіммонс, який не брав участі в дослідженні, пояснив виданню, що орли полюють на різних тварин залежно від обставин. Зокрема, легкою здобиччю для них можуть стати старі самці павіанів або молоді особини, які відокремилися від своєї групи.
Отримані результати також дозволили вченим припустити, що мільйони років тому орли могли полювати на давніх предків людини – австралопітеків виду Australopithecus afarensis. Ці істоти жили близько 3,2 млн років тому на території сучасної Ефіопії та важили приблизно 28 кг.
Водночас частота нападів орлів на давніх людей залишається невідомою. За словами керівниці дослідження, професорки Сент-Ендрюського університету Кетрін Хобайтер, достовірно підтверджено лише один такий випадок.










