У переговорах про завершення війни однією з ключових тем стали гарантії безпеки для України. Що саме обіцяють Києву західні партнери та наскільки дієвими можуть бути їхні гарантії – читайте в матеріалі РБК-Україна.
Одразу після зустрічі президента США Дональда Трампа та російського диктатора Володимира Путіна від американських посадовців зазвучали заяви про надання Україні гарантій безпеки. Ця тема також була однією з основних під час зустрічі Трампа, Зеленського та європейських лідерів цього тижня.
Мова йде про механізми, аналогічні статті 5 Північноатлантичного договору про створення НАТО. Однак вони будуть надаватися не через Альянс. Крім того, гарантії передбачатимуть зміцнення Збройних сил України без обмежень чисельності або інших обмежень, які могла б вимагати Росія у рамках мирної угоди. Ще один компонент, який обговорюється – розміщення європейських військ в Україні. Так виглядає загальна концепція, але як завжди, "диявол криється в деталях".
Старі напрацювання
Ідея створити гарантії безпеки для України в тій чи іншій формі – не нова. Вперше про неї всерйоз заговорили у вересні 2022 року. Тоді Україна запропонувала Київський безпековий договір (або Kyiv Security Compact).
Ця ідея отримала розвиток у липні 2023-го. На полях саміту НАТО у Вільнюсі лідери "Великої сімки" погодили спільну декларацію про підтримку України. В документі вони зазначили, що кожна країна працюватиме з Києвом над двосторонніми довгостроковими зобов’язаннями та домовленостями у сфері безпеки.
В результаті, Україна та західні партнери уклали 28 двосторонніх договорів про безпекове співробітництво. У випадку кожної країни існувала своя специфіка. Частина з них зобов'язувалася закласти у свій бюджет на наступні роки певний відсоток фінансової допомоги Україні. В інших договорах партнери обіцяли надавати України озброєння, тренувати українських військових чи співпрацювати щодо кіберзахисту.
Проте в більшості угод так і не було прописано надання Україні власне гарантій безпеки на випадок нового нападу Росії. Приміром, угода зі США та Великою Британією передбачає лише проведення термінових консультацій. Однак Німеччина, приміром, зобов’язалася надавати негайну військову підтримку, зокрема, сучасні системи ППО та артилерію.
Наступний раунд обговорень щодо гарантій безпеки стартував цієї зими – після повернення Трампа на посаду президента США. Президент Франції Емманюель Макрон та прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер запустили дискусію про розміщення європейських військ в Україні.
Втім, остаточну модель європейської участі тоді так і не вдалося напрацювати. У заявах європейських політиків фігурували то "миротворці", то "контингенти", а й то просто "місії" з розмитим мандатом. Хоча, за даними РБК-Україна, розміщення готували досить ґрунтовно. В Україні побувало декілька технічних підготовчих делегацій.
Європейські лідери також хотіли заручитися підтримкою з боку США принаймні на рівні допомоги з логістикою, прикриття ППО та розвідданих. Але тоді Трамп не проявив особливого інтересу. Тож на тлі гальмування переговорного процесу тема "миротворців" поволі затихла.
Це не означає, що напрацювання було забуто. Генсек НАТО Марк Рютте після зустрічі з Трампом заявив, що над гарантіями безпеки працює вже кілька місяців група з 30 країн.
"Ініціативи достатньо серйозно всі між собою різняться, але на сьогоднішній момент є намагання об'єднати декілька з цих елементів", – сказала РБК-Україна директорка безпекових програм Ради зовнішньої політики "Українська призма" Ганна Шелест.
Хоча більшість форматів педалюють європейці, саме позиція США є визначальною. І тут, судячи з риторики Трампа, є позитивні зміни. На зустрічі із Зеленським Трамп виглядав набагато більш прихильним до ідеї гарантій, ніж ще кілька місяців тому, кажуть поінформовані співрозмовники РБК-Україна. Разом із тим, проблемними залишаються два моменти. Перший – власне, особливості застосування гарантій безпеки. І другий – сили, які мають реалізувати гарантії "на землі".
Напад на одного – напад (не) на вcіх
Стаття 5 НАТО передбачає принцип колективної оборони, за яким напад на одного члена Альянсу вважається нападом на всіх. Але за словами Ганни Шелест, навіть така модель є досить розмитою. Далі у статті 5 йдеться лише, що кожна з країн НАТО негайно надасть допомогу стороні або сторонам, які зазнали нападу, а також вживе таких заходів, які вона вважатиме необхідними.
"Це не знімає питання щодо ефективної імплементації, якщо раптом немає політичної волі. Але, порівняно з попередніми, це крок вперед (щодо безпекових гарантій для України - ред.), бо якраз НАТО нам не хотіли давати через статтю 5", – сказала Шелест.
На практиці це може мати форму окремої двосторонньої або багатосторонньої угоди. Якщо документ буде багатостороннім, він дасть набагато сильніший ефект стримування Росії у майбутньому.
Про опцію окремої угоди згадав, зокрема, держсекретар США Марко Рубіо в інтерв'ю Fox News. Він заявив, що Україна матиме право укладати нові оборонні союзи. Як приклад він навів угоди США з Японією та Південною Кореєю.
Приміром, угода з Японією передбачає, що у разі нападу на цю країну США зобов’язані надати військову підтримку, але конкретні дії залежать від рішення американського уряду. Загалом механізм реагування менш формалізований, ніж у НАТО. І це серйозний мінус. Перевага НАТО саме в тому, що альянс має розвинену цивільну та військову інфраструктуру для колективного захисту, зазначив РБК-Україна голова громадської Ліги "Україна-НАТО" Сергій Джердж.
"Очевидно, тут йде гра з Росією, щоб з одного боку надати нам гарантії, з іншого – щоб не було зайвих заперечень з боку Путіна", – сказав експерт.
Загалом, такий підхід є робочим і не суперечить статуту НАТО. В історії були випадки, коли країни-члени НАТО вели війни самотужки, але Альянс у них не вступав. Приміром, у 2003 році США збирали проти Іраку окрему коаліцію, а через 10 років Франція сама відправляла війська в Малі. Тож в кожному окремому випадку країни-члени НАТО будуть ухвалювати окреме рішення.
"Грубо кажучи, якщо Сполучені Штати самі вирішили десь вести війну в Китаї, і Китай на них нападає, то США можуть звернутися до Альянсу. НАТО теоретично може сказати: ви самі почали цю війну, тому ми не можемо застосовувати 5 статтю", – пояснила виданню Ганна Шелест.
В будь-якому випадку, переговори щодо юридичного оформлення гарантій тривають, і в потрібно буде узгодити ще багато моментів. Зокрема з огляду на позицію РФ. Одразу після зустрічі на Алясці Трамп заявив, що Росія нібито не проти.
"Путін погодився, що Росія прийме гарантії безпеки для України, і це один з ключових моментів, який ми маємо врахувати", - заявив президент США.
Проте інших джерел, які можуть підтвердити згоду Росії на гарантії, немає. Ймовірно, Кремль ще спробує використати цю карту в ході подальших переговорів.
"Чоботи на землі"
Щодо відправки контингенту в Україну ситуація складніша, через жорстку позицію Росії. На відміну від "гарантій безпеки" присутність військ навіть у тилових містах є більш наочною і буде прямо свідчити, що "цілі СВО" для РФ не виконані.
"Підтверджуємо неодноразово озвучувану позицію про наше категоричне неприйняття будь-яких сценаріїв, що передбачають появу в Україні військового контингенту за участю країн НАТО", – заявила речниця МЗС Росії Марія Захарова 18 серпня.
Водночас видання Axios з посиланням на джерела зазначає, що, під час зустрічі на Алясці Путін згадав Китай як одного з можливих гарантів безпеки України, що може свідчити про те, що РФ виступить проти сил безпеки, сформованих лише з військ країн НАТО.
Міністр оборони Великої Британії Джон Гілі 15 серпня заявив, що його країна готова "відправити війська" в Україну, для підтримання можливого перемир’я, якщо відповідної угоди буде досягнуто. Інші країни залишаються більш стриманими. Але рішучості їм може додати позиція США.
"Вони хочуть мати "чоботи на землі"… І я не думаю, що це буде проблемою, чесно кажучи," – припустив Трамп під час спілкування з журналістами 19 серпня в інтерв'ю Fox News.
За його словами, якщо країни Європи готові надати свої війська, то Штати натомість можуть зосередитися на їх повітряному прикритті.
"Європейцям потрібні гарантії з боку Сполучених Штатів для себе, перш за все. В разі початку війни, якщо їхні контингенти будуть задіяні, щоб це було узгоджено зі США і Штати долучилися принаймні до підтримки цих контингентів", – сказав виданню Сергій Джердж.
Сьогодні, 20 серпня, військові лідери НАТО планують провести зустріч для обговорення ситуації в Україні та своїх подальших дій. Також найближчими днями відбудеться зустріч груп планування за участі представників Європи та США.
Та в кінцевому підсумку конкретні розміри контингенту та його місця дислокації визначать в ході політичних домовленостей.
"Це зокрема, буде залежати і від того, який у нас формат завершення поточного етапу. Тобто ми будемо говорити про перемир'я чи про постійний мир, про поточну лінію розмежування чи інші речі", – підкреслила Ганна Шелест.
Все це має прояснитися вже під час наступної зустрічі на найвищому рівні, можливо, навіть у форматі Зеленський-Трамп-Путін. Та поки що взаємно суперечливі заяви щодо контингенту від США та Росії означають, що торги довкола безпекових гарантій для України будуть непростими.