Дональд Трамп, який вже приміряє на себе Нобелівську премію миру, ймовірно, спровокує значно більше напруження ядерного протистояння в світі. Таку думку висловив генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі, якого цитує Bloomberg.
Він зазначає, що жорстка антиіранська політика Трампа вже підштовхнула владу Ірану до значно глибшого обговорення ідеї про остаточне створення власної ядерної зброї. Досі Іран залишався за пів кроку від цього.
Однак не Іраном єдиним. Нова адміністрація США не демонструє бажання захищати міжнародний порядок, заснований на правилах. Через це усе більше країн світу запитують себе, чи не варто їм заволодіти власною ядерною парасолькою як стримуючим фактором у новому небезпечному світі.
"Кілька років тому ця дискусія про ядерну зброю була б табу. Але зараз ці розмови ведуться в деяких країнах. Це постійне розмивання норм", - сказав Гроссі.
США відігравали важливу роль у збереженні принципів нерозповсюдження ядерної зброї. Америка позбавила своїх союзників необхідності будувати власні арсенали, поширивши на них свій воєнний захист. А тим країнам, які хотіли створити власну бомбу, загрожували потужні санкції.
Однак тепер ці санкції вже не працюють, каже Гроссі, посилаючись на Іран, який постійно прогресує на шляху до створення власної бомби. З часом країни пристосовуються до санкцій. Ба більше тривалі санкції можуть навіть створити стимул для таких країн йти до кінця та створювати ядерну зброю, щоб потім мати важелі впливу на будь-яких переговорах.
Якщо Іран нарешті перетне межу та розробить ядерну зброю, це може призвести до "каскаду розповсюдження", – сказала колишній посол США при МАГАТЕ Лора Холгейт. "Якщо Іран стане ядерною державою, інші можуть послідувати за ним. Це могло б подолати табу нерозповсюдження і знизити бар’єр для інших країн", – каже вона.
Експерти з контролю над озброєннями кажуть, що схильність адміністрації Трампа взаємодіяти зі світом шляхом погроз та економічного примусу замість поважливої дипломатії може спонукати більше країн задуматися про власну бомбу. Офіційні особи Німеччини, Японії, Польщі, Саудівської Аравії та Південної Кореї в останні роки публічно піднімали питання про потребу у власному інструменті ядерного стримування. Особливо з огляду на сумний приклад України, яка позбулася радянської ядерної зброї в обмін на гарантії безпеки, які виявилися порожніми.