Українські сили почали контрнаступ у Курській області та блискавично змогли просунутися на кілька кілометрів. Як пише аналітик Forbes Девід Акс, щоб просунутися так далеко і так швидко, українці, схоже, застосували ту саму тактику, яку росіяни використовують у своїх найуспішніших наступах, але зі своєю "родзинкою".
"Українці зробили те, що зазвичай роблять росіяни: промацали ворожі лінії щодо слабких місць, а потім розгорнули швидко рухомі групи бронетехніки, щоб перекинути піхоту на нові позиції за первісну лінію зіткнення", - пише аналітик.
Як пояснює Акс, тактика "зондування і штурму", яку очолює піхота і яку дає змогу застосовувати швидкохідна техніка, була вдосконалена російськими збройними силами після того, як українські міни, безпілотники, артилерія і протитанкові ракети зробили масовані механізовані атаки непрактичними, якщо не самогубними.
Росіяни, маючи перевагу в живій силі три до одного або більше на багатьох ділянках фронту, зазвичай посилають невеликі групи піхоти до українських ліній оборони, припускаючи, що більшість розвідників загине, але сподіваючись, що кілька з них виявлять проломи в українській обороні.
"Першими в хід ідуть одноразові піхотинці", - зазначають у Королівському інституті об'єднаних збройних сил у Лондоні. "У міру знищення груп оборонним вогнем російські війська спрямовуватимуть наступні групи вперед по тій самій лінії підходу. Українські війська повинні постійно захищати свої позиції від послідовних хвиль, витрачаючи боєприпаси, оголюючи розташування оборонних позицій і виснажуючи особовий склад".
У тих випадках, якщо російська жива сила перевершить українську вогневу міць, росіяни можуть взяти під контроль ослаблені українські позиції.
Акс вказує, що основна відмінність між російською та українською версіями цієї тактики нападу полягає в тому, що у росіян є надлишок військ, а в українців - ні. Тому українці мають використовувати інший підхід до промацування російських ліній перед основною атакою.
"Перевага України в безпілотниках допомагає, але присутність українських груп спеціального призначення поблизу найуспішніших атак України може натякати на іншу перевагу України, яка дає змогу проводити операції із зондування, що не є самогубством для розвідників", - пише аналітик.
Він вказує, що 73-й Центр спеціальних операцій ВМС України - по суті, українські "морські котики" - дислокується в Курську, недалеко від стартової позиції недавнього контрнаступу. Завдання центру полягає в "зборі найважливіших розвідувальних даних про ворожі сили".
"У висококваліфікованих українських командос більше шансів вижити в ризикованій розвідувальній місії, ніж у ненавчених російських призовників. Таким чином, українські напади можуть бути менш дорогими, ніж російські, що важливо для українських військових, які відчувають труднощі з мобілізацією достатньої кількості військ", - підсумовує Акс.