Щодо призначення Герасімова замість Суровікіна на посаду командувача об'єднаного угруповання військ в Україні. Путін знов тасує свою генеральську колоду. Згадується відоме правило: "від зміни доданків сума не змінюється". Можна ще перефразувати російського баснописця: "А вы, друзья, как не садитесь, все в победители не годитесь".
Для Суровікіна рішення путіна - це пониження і приниження, а для генерала Герасімова, який керує російським Генштабом, це точно не підвищення, скоріше електрічний стілець для довготривалих тортур.
Але ця генеральська рокіровка путіна зайвий раз свідчить про кадрову безвихідь російського президента. Міняє шило на мило. Одночасно це ще одне свідчення путінської параної. Він нікому не довіряє, він постійно оновлює свою систему стримувань і противаг.
Минулого року він призначив Суровікіна на посаду командувача об'єднаного угруповання військ в Україні і прибрав з фронта генерала Лапіна на вимогу Пригожина і Кадирова.
Це ще означало послаблення позицій Шойгу і Герасімова. А зараз все нібито навпаки. Лапіна повертають на високу посаду. Суровікіна не прибирають, а підпорядковують Герасімову.
Таке враження, що путін свідомо стравлює запеклих "побратимів", які ворогують між собою. Це демонстрація того, що нікому нічого не гарантовано, але всі мають відповідати перед путіним. Але за що ж відповідає сам російський очільник? Він не хоче відповідати за поразки, а перемог не має.
Колись останній російський імператор Микола Другий точно також тасував своїх генералів, потім врешті решт призначив самого себе головнокомандуючим. Чим це закінчилось, ми добре знаємо. Путін має за взірець Петра Першого, а йде скоріше шляхом Миколи Першого і Миколи Другого. Обидва закінчили погано. Ось така іронія історичної долі.